Київський апеляційний суд скасував вирок щодо Оксани Мінцевої, обвинуваченої в колабораційній діяльності

Київський апеляційний суд анулював вирок відносно начальниці відділення соціально-виховної та психологічної роботи ДУ «Північна виправна колонія №90» Оксани Мінцевої.

Про це повідомляє «Судовий репортер» із посиланням на ухвалу від 22 січня.

Жінку обвинуватили, що під час окупації вона обійняла посаду так званого старшого інспектора відділу контролю за виконанням покарань, не пов’язаних з ізоляцією засуджених від суспільства, в окупаційному Управлінні служби виконання покарань по Херсонській області.

У квітні 2024-го Шевченківський районний суд визнав Мінцеву винною у колабораційній діяльності (ч.7 ст.111-1 ККУ) і з урахуванням пом’якшувальних обставин призначив їй 8 років позбавлення волі.

Розгляд відбувався у закритому засіданні, і текст вироку не був оприлюднений.

Обвинувачена та її захисник оскаржили вирок, просячи його скасувати та справу закрити через недостатність доказів вини.

Розгляд в апеляційному суді також був закритий, але підсумкове рішення все ж було оприлюднено.

Причиною скасування вироку стало, зокрема, те, що суд першої інстанції спирався на показання свідка, які не досліджувалися в судовому засіданні.

З журналу та аудіозапису судового засідання видно, що свідок Ж.

на судове засідання не викликався та не допитувався, копія чи оригінал його протоколу допиту прокурором суду не надавався, в судовому засіданні не оголошувався та не досліджувався.

Суд заслухав лише обвинувачену та одного свідка, який був начальником дільниці слідчого ізолятора ДУ «Північна виправна колонія № 90».

На думку захисту, суд неправильно інтерпретував показання цього свідка.

Оскільки свідок, ймовірно, не зміг пояснити, чи займала обвинувачена будь-яку посаду в незаконному правоохоронному органі — «Управління служби виконання покарань по Херсонській області».

Він лише повідомив, що жінка залишилась у Херсоні через складне сімейне становище і труднощі виїзду з окупованої території, загрозу життю та здоров’ю тих, хто на це наважився.

Від інших свідків прокурор відмовився, оскільки не вдалося забезпечити їх присутність.

Захист стверджує, що прокурор не надав суду для розгляду протоколи допиту свідків, але суд першої інстанції у вироку зазначив, що п’ять таких протоколів були надані та розглянуті.

Апеляційний суд погодився з доводами захисту, що суд першої інстанції не проаналізував усі докази.

Він лише перерахував їх, не розкриваючи змісту та не вказуючи, які обставини вони підтверджують чи спростовують.

Суд першої інстанції не пояснив, чому відхилив аргументи захисту про недоведеність вини обвинуваченої, не навів переконливих аргументів, чому не враховує доводи захисника.

Фактично без оцінки залишились показання Мінцевої, де вона заперечує свою вину.

Обвинувачена Мінцева надала суду показання, що, в умовах окупації, колонія в Херсоні працювала за українським законодавством, хоча на територію періодично приїжджали російські військові.

Підтвердженням цього захист вважає те, що Міністерство юстиції України 30 квітня 2022 року присвоїло Мінцевій звання майора внутрішньої служби.

У матеріалах справи є протокол негласних слідчих (розшукових) дій — роздруківка телефонної розмови.

9 травня 2022-го начальник Північної виправної колонії №90 Євген Соболєв зателефонував Мінцевій.

Перед початком розмови, звертаючись до невідомої особи в кабінеті, він каже, що буде говорити з кимось і називає ім’я.

Далі чути, як він запитує Мінцеву телефоном, чи залишається вона, на що остання, нібито, відповідає «Я залишаюсь», але цікавиться, чи загрожує їй «стаття», на що Соболєв відповідає, що тепер стаття загрожує всім.

Він пропонує жінці «прийняти» відділ кадрів, оскільки колишня начальниця пішла на пенсію (зі змісту розмови незрозуміло, відділ кадрів якого органу мається на увазі).

Мінцева каже, що не має потрібного досвіду.

У відповідь Соболєв просить її просто прийняти справи на тиждень-два, поки він знайде особу на цю посаду.

Мінцева не заперечує факт цієї телефонної розмови, але наполягає, що дала згоду лише допрацювати до кінця місяця за українським законодавством, після чого звільнилася.

Щобільше, наступного дня від першого заступника начальника колонії Мінцева дізналася, що Соболєв, ймовірно, їй зателефонував помилково, бо вважав, що розмовляє з Тропіною, яка надалі та очолила відділ кадрів.

Сторона захисту надала письмові докази, зокрема судове рішення, яке підтверджує, що саме громадянка Тропіна зайняла спочатку посаду в.

начальника відділу кадрів у ДУ «Північна виправна колонія № 90», а пізніше посаду начальника відділу кадрів незаконного правоохоронного органу — «Управління виконання покарань по Херсонській області».

Наразі Тропіну судять заочно у Херсонському міському суді Херсонської області.

12 травня 2022 року Мінцева написала рапорт на звільнення зі служби за власним бажанням і відпрацювавши до 31 травня, остаточно звільнилася, про що свідчить запис у її трудовій книжці.

Суд скасував вирок із процесуальних підстав, а доводи щодо недостатності доказів та закриття кримінального провадження вважає передчасними.

Справу відправили на новий розгляд у Шевченківський районний суд міста Києва.

За державну зраду Соболєва заочно засудили на довічне позбавлення волі.

За матеріалами справи, в період окупації Херсона Соболєв впускав на територію колонії російські військові вантажівки, які доставляли з Криму гуманітарну допомогу — цукор, борошно та цигарки.

Соболєв наказував засудженим зривати маркування російських виробників, щоб потім продавати ці продукти.

Ув’язнених змушували ремонтувати російську військову техніку.

Окупантам дозволили жити в колонії, в кімнатах довготривалих побачень, лікували їм зуби.