Звідки в нашій мові взялось "шо" та чому нині ми використовуємо "що"

Всі українці знають слово "шо", та чому його немає в українських словниках, розповідає 24 Канал посилаючись на @show_rami.

Чому ми "шокаємо"

Українця без "шо" уявити важко – це емоційне слово використовується у розмовній мові ледь не щодня. Але чому його не використовуємо на письмі? Тому що калька чи, тому що суржик?

Філологи вважають слово "шо" неофіційною версією слова "що". Розкладаємо на звуки і отримуємо "шчо". Літера "ч" в процесі комунікації була втрачена.

А іншою версією, яку припускає мовознавець Олександр Потебня, що слово "що", яке звучить, як "шчо" з’явилося внаслідок зміни давнього слова. В давньоукраїнській мові було слово "чьто", у якому відбулися наступні перетворення: чьто > што > ш'ш'о > шчо. А згодом "шчо" спростилося та перетворилося на "шо".

Однак, "шо" це не суржик і не діалект, а наддіалектна форма слова, яка виникла фонетичним шляхом через спрощення вимови. Це слово присутнє в усіх регіонах України, та й за кордоном українці впізнають себе по ньому.

На письмі у нас офіційною формою є "що", яке використовується для запитання чи пояснення: "Що він сказав?" чи "Важливо те, що він сказав".

А ви кажете "шо": дивіться відео

Були спроби додати його до словника та прописати ситуації його використання. Проте, ця ідея залишилася на рівні пропозиції.

Хоча на письмі "шо" немає, але його ніхто не викорінить з мовлення, навіть у тих українців хто говорить російською чи суржиком.

В українській мові чимало цікавих слів, походження яких цікаве і одразу не зрозуміле, як, наприклад, із словом "пантелик".