«Тепер вороги — медіа». Журналісти - про ролик Страткому «Один репортаж — один удар»

Центр стратегічних комунікацій, Генштаб, Міністерство оборони та низка державних установ поширили в своїх соцмережах анімаційний ролик, який має назву «Небезпека в медіа: як розголошення інформації стає зброєю в руках ворога». В ролику, який був виготовлений Центром стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки спільно із ЗС України ( про що ДМ повідомив керівник Центру Ігор Соловей) фігурує журналістка, яка розповідає про завод з виробництва дронів в своєму репортажі, потім російські спецслужби використовують цей репортаж для наведення ракети, та знищують підприємство. Ролик закінчується повідомленням «Один репортаж -  один удар». І хоч в описі до нього йдеться,  що цей ролик — «нагадування для кожного журналіста, військового, громадського діяча чи посадовця», в ролику фігурують лише журналісти. 

Журналісти все ж таки працюють за певними правилами, які встановлені з боку держави. Держава має можливість тих журналістів, які ці правила порушують, притягувати до відповідальності - позбавляти їх акредитації, тобто вони більше не зможуть працювати в зоні конфлікту. У держави є й інші механізми впливу на журналістів, які порушують ці правила.

А те, що вони роблять, вони створюють негативну репутацію саме журналістам, але журналісти, по-перше, є не єдиними, хто ділиться такою інформацію, по-друге, вони є єдиними, хто діє за правилами. Вони на відміну від багатьох блогерів або навіть тих самих політиків, діють за правилами.

Журналісти мають дуже важливу суспільну функцію - інформувати суспільство про те, що відбувається, та контролювати владу.

Богдан Логвиненко, засновник Ukraїner (у фейсбуці):

 – Комунікації Генштабу набирають нових і нових вершин. Тепер вороги — медіа. Один репортаж — один удар.

Наталя Нагорна, кореспондентка ТСН

Ми зараз у ситуації, коли є криза довіри з боку людей, коли і так велика кількість обмежень для журналістів  –  ми оформлюємо акредитації, пишемо запити, погоджуємо сюжети тощо. Ми вимушені постійно контролювати себе - наприклад, не називаємо місце влучання, хоча воно вже є в усіх телеграм-каналах з привʼязками до місцевості. Ми знімаємо вкрай обережно і радимось з військовими, аби не нашкодити своїми сюжетами. Ми працюємо з інформацією  –  Майдан, АТО, ООС, широкомасштабне вторгнення. Це 11 + років досвіду журналістської роботи у війні. Але приїжджаючи на місце, наприклад, ракетного удару (де досі лишається небезпечно), ми стикаємось з тим, що обовʼязково знайдуться люди, які стрибатимуть на нас і розказуватимуть, що «щас ви знімете і прилетить». Це підміна причинно-наслідкових звʼязків. І перешкоджання нашій роботі. І коли виходять подібні «інформаційні мультики», то це тільки утверджує людей у думці, що «прилетіло через журналістів». Звісно, на журналістах величезна відповідальність. Але перекладати на них провину за прильоти  –  це, скажу мʼяко, дуже дивно. Тобто росіяни вже не такі й винні, а саме журналісти? Нещодавно була хвиля обурення з приводу обстрілів Сум, коли «звинуватили військових, що обстріляли через них». Але ми розуміємо, що це спроба перекласти відповідальність за російський тероризм на військових. Тепер у прильотах звинуватили журналістів. Сотні моїх колег щодня ризикують своїм життям, десятки наших колег загинули та були поранені, виконуючи свою роботу. Журналісти і Генеральний штаб у країні, яка веде таку важку війну, не мають бути ворогами. Тому витрачати ресурс на інтегрування тези «Один сюжет  –  один прильот» не є логічним.

Альона Яцина, «Кордон медіа»

 – М'яко кажучи, це жахливо, тому що професійні журналісти точно знають, що їм робити і як робити. Якщо десь на початку повномасштабного вторгнення і були помилки, але вони були у всіх професіях, у всіх сферах, то на четвертому році війни випускати таку дичину  – це те ж саме, що випустити кулю собі в голову. Військові чудово розуміють, наскільки важлива складова медіа взагалі у війні. Як вони уявляють собі війну без журналістів? Бо це реально просто спотворює всю роботу журналістів на цій війні. І я жодного не бачила такого репортажу, як показали в ролику.

Нехай Генштаб закликає уважніше дивитися на інформування своїх же людей в погонах, які, наприклад, як генерал Артюх і генерал майор Нестеренко, влаштували у неділю нагородження у Сумах і заради власного піару зібрали у центрі міста військових, щоб вручити їм якісь грамоти, відзнаки і нагороди. І загинуло 35 сумчан, і ще понад 100 в лікарні.

Нехай вони слідкують за депутатами, які теж заради власного піару і при передачі різної гуманітарки наробили купу біди. І загалом до журналістів, мені здається, в плані розголошення інформації останнє питання, до кого можна звертатися з такими заходами.

Нехай Генштаб і Міноборони дивляться уважніше, коли вони видають акредитацію, а не роздають їх направо і наліво. Тому що фахові воєнкори самі вже можуть навчати і курси проводити на четвертому році війни. Ми і так вже на цій акредитації проходимо 300 кіл перевірки.

У журналістів, які працюють на війні постійно, такий височезний рівень самоцензури. Журналісти діють виключно з 73-им наказом і законом України про інформацію та іншими, які регламентують роботу медіа. Якщо прибрати аспект самоцензури, то я вам скажу, що ми війну програємо за три дні. І журналісти це чудово розуміють, і всі, і військові, і влада, всі це чудово розуміють. Всі ми гравці зараз на одному боці поля.

Генштабу варто звернути увагу на тих пересічних громадян, які мають доступ до різних місць подій. На телеграм-канали, які є анонімними і викладають все, що максимально не можна.

Я щось не бачила жодного заклику до анонімних Telegram-каналів. Так само я не бачила жодних покарань для анонімних Telegram-каналів за такі порушення. Натомість, я не бачила жодного матеріалу журналістів, де зображено ось те, що ми побачили в ролику. Якщо так глобально брати, то це перекладання вини за війну на медіа.

Стас Козлюк — журналіст, фотокореспондент

Як на мене, у цьому відео є певний промах з подачею, тобто посил для мене очевидний. Не знімайте прильоти, не знімайте результатів, не говоріть зайвого, але журналісти і так про це в курсі й потрапити на виробництво дронів для пересічних журналістів — неможливо, бо наша робота зрегульована і там є 73 наказ, який виконати теж буде неможливо.

Тут мав би бути посил на більш широку аудиторію й інакшим способом, бо у цьому відео я хотів би побачити телеграм-канали, які постять фото та відео з роботою ППО та прильотами. Хотів би побачити голів адміністрації, які намагаються випередити ці телеграм-канали й розказують що і де літало. Я б хотів побачити лідерів суспільної думки, які теж намагаються обігнати телеграм-канали і постять інформацію про місце прильоту, збирались чи не збирались військові,  але це відео небезпечне тим, що воно створює враження, що журналісти є причиною обстрілів. Приїхали журналісти, зняли репортаж в результаті прилетіло.

Насправді вже були випадки, коли я приїжджав знімати результати обстрілу і місцеві, які живуть у будинках кричали на журналістів, що от ви зараз тут назнімаєте і по нас знову прилетить. Ви коригуєте вогонь. Це дивно і це дратує.

Фактично цим відео зараз з журналістів роблять ворогів і це неприємно, бо робота не з простих.

Це промах у комунікації.

Свіжий приклад це Суми, коли був обстріл балістикою. У нас телеграм-канали повідомили, місцева влада повідомила. Новини про це написали, лідери суспільних думок підтягнулись, вони почали фото і відео постити.

Журналісти, які в Сумах були вони щось напевно зняли, а журналісти, які з Києва поїхали я знаю, що частина не змогла проїхати блокпости, бо перед Сумами їх розвертали, бо немає погодження на роботу.

Наскільки я пам'ятаю, коли  ми говорили про зміну роботи і 73 наказ, то журналісти можуть знімати там, де можуть бути цивільні з телефоном. Якщо ми шукаємо ворогів коригувальників, то коригувальник не буде ходити з камерою за 10 тис. доларів, бо він надто помітний. Коригувальник скоріш за все сидітиме у сусідньому будинку з телефоном або стоїть у натовпі з цим телефоном і він зробить набагато більше роботи для російської розвідки ніж журналіст. Дуже дивна комунікація і подача.