«Хороші росіяни» як дементори, що висмоктують із нас час і сили

Якось у листопаді 2023 року я була у Вільнюсі. Заселившись у готель, голодна, пішла у пошуках їжі. Одразу за рогом виявився ресторан української кухні «Київ». Зайшовши туди, побачила Гаррі Каспарова і підійшла до нього.

Вже не памʼятаю, що сказала, а Каспаров у відповідь почав із ентузіазмом розповідати про їх перший аукціон-збір коштів для російських добровольців, які воюють за Україну, що мав відбутися у той день вечором, і запросив мене туди. Мене це дуже здивувало, і я спитала, чому вони проводять перший аукціон тільки зараз, якщо повномасштабна війна триває вже півтора року. На це Каспаров відповів, що знадобився тривалий час для усвідомлення і прийняття факту того, щоб одні росіяни збирали кошти іншим росіянам на вбивство третіх росіян. Але їм нарешті стало очевидно, що перемогти путінську Росію можна тільки так.

Вечором з цікавості я зайшла на той аукціон. Там не було аж так багато людей, може, осіб 20 чи 30. Лотами були різні артефакти війни, предмети з підписами вищого керівництва, бойові стяги, картини художників і подібне. Марку із підписом Залужного продали за 13 тис євро, а прапор, з яким РДК зайшов на Білгородщину - за 2 тис євро. Всього зібрали понад 50 тис. євро.

Незважаючи на глибокі травми, нанесені російською агресією і звірствами російської армії, українці не є ксенофобами і не ненавидять усіх росіян тотально. Ми з великою повагою ставимося до російських громадян, які воюють у складі української армії. Ми вдячні росіянам, які збирають кошти і допомагають Збройним силам України. Ми приймаємо і підтримуємо росіян, які роблять хоча б щось корисне: допомагають повернути депортованих українців, включаючи дітей, відвідують у тюрмах і захищають в «судах» наших військовополонених і цивільних, передають їм листи і передачі, просувають посилення санкцій проти російського бізнесу (список можна продовжувати). Правда, для цього треба мати сміливість і відчувати відповідальність - а таких небагато.

Але кого більшість українців не толерує - це тих росіян, які ̶з̶а̶с̶у̶н̶у̶л̶и̶ ̶я̶з̶и̶к̶и̶ ̶в̶ ̶с̶р̶а̶к̶и̶ мовчать. Тих «малєнькіх людєй», які просто «намагаються жить» своїм звичайним життям. Які нічого не роблять, які відсторонені від війни і не бачать своєї відповідальності за неї. Ходять на роботу, платять податки, ждуть «когда все это закончится», щоб знову купувати французькі сири в магазині біля дому і вільно літати насолодитися собором в Солсбері.

Як і тих, кого називають «хорошими русскими». Які виїхали з Росії і окупували купу майданчиків, проводять постійно якісь форуми і конгреси, високоповажно виступають на панелях і ефірах.

Добре б, якби воно було просто беззмістовним, але це шкодить. Бо, просуваючи тези про «прекрасную Россию будущего», яка колись настане, про значний спротив росіян режиму, вони присипляють і заколисують європейських громадян. Що, мовляв, нічого не треба робити, російська опозиція колись переможе і все зробить, ви тільки підтримайте нас. Це будує марні очікування і відводить від сприйняття очевидного факту: якщо хтось у цьому світі хоча б гіпотетично і здатен перемогти рашистський режим, то це Україна і її армія, сотні тисяч відважних людей, які вже три роки стримують те, що колись називалося «другою армією світу», і не тільки стримують, а ще й змогли відвоювати частину територій.

Крім того, своєю бурхливою діяльністю хороші росіяни в екзилі забивають ефір ілюзорними меседжами, відбирають наш час, якого дуже мало - бо замість того, щоб робити корисні речі, документувати воєнні злочини, допомагати потерпілим, армії, ми змушені відволікатися, їздити, сперечатися з ними, переконувати інших, що це не так. (Ще й на фоні того, що їм, щоб десь виступити, досить сісти на літак і через три години бути там, а нам треба довго їхати - півтора-два дні в одну сторону і так само в іншу, в результаті виступ в одній панелі забирає 4-5 днів).

А також вони конкурують із українцями за ресурси і відбирають частину таких важливих для порятунку країни і наших людей грошей на свої безкінечні форуми і наративи, на нескінченні розмови, які ні до чого не ведуть. Вони як дементори, що висмоктують із нас час і сили, яких і так обмаль. Було б значно краще, якби хороші росіяни спрямували свою енергію не на нас і не на жителів інших країн, а на своє зазомбоване населення.

Гаррі Каспаров вчора заявив, що війна, яка йде, це не «війна Путіна», а війна Росії і росіян проти України. А особлива провина - "на тих, хто, сидячи на грантах, намагається обманювати західну громадську думку, продовжуючи розповідати, що є якась "інша Росія", якої немає".

Що ж, добре, що таке усвідомлення приходить, хай і через роки повномасштабної війни.

Джерело: фейсбук-сторінка Тетяни Печончик

Фото: Ondřej Němec, Knihovna Václava Havla / Flickr, на фото - російський опозиціонер, колишній політв'язень Володимир Кара-Мурза