Війна в Україні: Трамп умиває руки. Що далі?

На тижні, що минає, від адміністрації Дональда Трампа почали надходити сигнали, яких очікували та побоювалися вже давно. Білий Дім вже не натякати, а прямо говорить, що в якийсь момент може вийти з мирних перемовин, якщо не бачитиме прогресу у найближчому майбутньому.

Держсекретар США Марко Рубіо заявив: США готові відмовитись від миротворчих зусиль і припинити «рухатися далі», якщо побачать, що все це марна справа. Тоді Вашингтон просто переключиться на «інші пріоритети».

«Я думаю, що президент, ймовірно, перебуває в точці, коли він скаже: «Ну, все, ми закінчили», – зауважив Рубіо. – Ми не збираємося продовжувати цю справу тижнями і місяцями поспіль».

На думку держсекретаря США, буквально найближчими днями має стати зрозуміло, чи можливо досягнути врегулювання протягом кількох тижнів. Якщо так – Штати лишаються в грі, якщо ні – втрачають до неї інтерес.

Після завершення перемовин у Парижі щодо завершення україно-російської війни, держсекретар США Марко Рубіо пригрозив, що його країна може переключитися на інші пріоритети

фото: скриншот з відео

У принципі, слова Рубіо цілком корелюють з останніми плутаними заявами його патрона Дональда Трампа – про те, що в цій війні винні і Путін, і Зеленський, і попередній президент США Джо Байден. Миротворчий запал американського президента вичерпується, і він не приховує, що розгрібати завали «не його війну» він вже втомився.

Пізніше коментуючи слова свого держсекретаря, Трамп фактично повторив ці погрози: «Якщо з якоїсь причини одна із сторін створюватиме серйозні перешкоди, ми просто скажемо: «Ви дурні, ви жахливі люди», і відмовимося від усього. Але, сподіваємось, до цього не дійде».

Показово, що заяви Рубіо пролунали в Парижі – після зустрічі американської делегації з президентом Франції Емманюелем Макроном. У французькій столиці цими днями зустрічалися також представники України, Британії та Німеччини в рамках «коаліції рішучих». Тож сигнал про «втому Штатів» міг бути адресований, зокрема, і європейцям, з якими у США багато в чому кардинально не збігаються погляди на завершення війни в України. Рубіо звертає увагу, що скасування антиросійських санкцій, яке є однією з умов потенційного мирного урегулювання, неможливе без доброї волі європейських лідерів. Але ті поки не палають бажанням так просто повертати агресора в цивілізований світ.

Натяк на те, що потрібно прискоритися, Вашингтон надсилає і в Кремль, від якого Трамп очікує відповіді на пропозицію про припинення вогню вже найближчими днями.

Ще одна зустріч європейців та американців запланована наступного тижня у Лондоні. Рубіо зауважив, що американська сторона сподівається отримати більш точні відповіді щодо руху до реального прогресу, але знову ж таки попередив, що «це не буде тривати вічно».

Щоправда, паралельно зі Штатів йдуть Й інші меседжі. Віцепрезидент США Джей Ді Венс перед зустріччю з прем’єркою Італії Джорджею Мелоні запевнив: США налаштовані дуже оптимістично стосовно завершення війни, і перемовини з Москвою, що тривають, дають приводи для такого оптимізму.

Видання The Washington Post вважає, що несподівано різкі заяви Рубіо свідчать про те, що мирні зусилля США зайшли в глухий кут. «Місяць мораторію на обстріли об’єктів інфраструктури вже минув, смертоносні обстріли в Україні не зупинилися, – констатує The Washington Post. – Високопоставлений американський дипломат не уточнив, що означатиме «рухатися далі» для продовження військової підтримки України з боку США або санкцій проти Росії. Якщо Сполучені Штати просто припинять підтримку мирних переговорів, це означатиме значну перемогу Кремля, який наразі має імпульс на полі бою».

Ще свіжа пам’ять про нещодавній приклад, коли Штати просто «вмили руки», нашвидкуруч ретирувавшись з Афганістану. Звісно, порівнювати цю історію з війною в Україні можна дуже умовно, але Трамп досі не втрачає можливості дорікнути попереднику цією ганебною сторінкою його каденції. Тож чи захоче нинішній надамбітний господар Білого дому асоціюватися з такою ж гучною поразкою, яка матиме значно масштабніші глобальні наслідки?

Чим можуть загрожувати «втома Штатів» від війни в Україні та їхній вихід з «шефства» над мирними перемовинами? І яких дій слід очікувати від Білого дому після того, як будуть змарновані майже 100-денні миротворчі зусилля Трампа? На ці питання «Главком» шукав відповіді разом з експертами.

«Американцям доведеться більш чітко формулювати позицію»

Нове керівництво Сполучених Штатів ретранслює різноспрямовані заяви і коментарі, і фраза щодо виходу США з переговорного процесу є досить умовною. Що мається на увазі під словом «вийти»? Просто залишити цей процес, дистанціюватися від нього повністю, не звертати увагу, навряд чи вийде. Це малоймовірно хоча б з огляду на те, що закінчення війни в Україні було провідним передвиборчим гаслом Трампа, своєрідним базовим орієнтиром. І накопичилася така величезна купа обіцянок, що важко уявити, як американці зараз просто «вмиють руки» і стануть відсторонено спостерігати за тим, що далі відбуватиметься. Які б не були стратегічні пріоритети, але питання війни в Україні – не та тема, на яку можна не звертати увагу взагалі.

Звісно, передбачити і спрогнозувати дії Трампа достатньо складно: вони будуть залежати від дуже багатьох факторів – від його особистого психологічного стану до зовнішніх обставин та внутрішньої ситуації у самих Штатах.

Насправді дистанціювання США від війни матиме як позитиви, так і негативи. Позитив полягатиме в тому, що буде чіткіше і голосніше звучати саме позиція Європейського Союзу, роль якого для нас більш прозора та зрозуміла. Водночас, думаю, Штати будуть прямо або опосередковано підтримувати ЄС, зокрема, і в контексті санкційної політики. Бо поки Штати не пішли в цьому питанні на компроміси з Росією і тримають достатньо чітку позицію.

Країну-агресора Трамп поки прямо не звинувачує, але, сподіваюся, це буде далі, якщо ситуація лишатиметься такою складною. Так чи інакше американцям доведеться свою позицію висловлювати і більш-менш чітко її формулювати. Хоча можливий і варіант, коли вони будуть діяти як Китай – «за все добре, проти всього поганого».

Україні своєю чергою потрібно більш активно і широко контактувати з американцями, причому на різних рівнях, і також з допомогою наших партнерів – зокрема Мелоні. Важливо також переводити воєнну допомогу Сполучених Штатів на комерційну основу.

Останні заяви Києва про залучення у війну Китаю – це демонстрація того, що цей конфлікт набуває глобального значення, він вже став не двостороннім і не регіональним, а міжнародним. Особливо якщо згадати про участь в ньому Ірану та Північної Кореї. Тому це додатковий наш аргумент для Вашингтону.

«Це вже не «війна Байдена», а й «війна Трампа»

Олександр Мережко

Голова парламентського комітету з питань зовнішньої політики та міжпарламентського співробітництва

Багато спостерігачів казали, що Трамп може втратити інтерес до війни, і це – дійсно найгірший варіант для нас. Сподіваюся, що наразі заява Рубіо – це, скоріше, політичний хід, крок, яким намагаються змусити Росію сісти за стіл переговорів. І я вважаю, що цій адміністрації США вже не вдасться самоусунутися, бо війна продовжується – і це вже не «війна Байдена», а й «війна Трампа». Він певний час займається вирішенням цього питання, дав публічну обіцянку його вирішити, і тепер просто взяти і самоусунутися було б просто погано для його репутації.

Якщо Вашингтон знову припинить постачання Україні зброї, розвідувальної інформації і допомоги, це означатиме визнання поразки адміністрації Трампа та його особисто. І це буде удар по довірі до Сполучених Штатів як держави, яка, як би там не було, все-таки є лідером демократії і вільного світу. Трамп точно не хоче, щоб Україна перетворилася на його особистий Афганістан. Тому він буде змушений надавати хоча б якусь допомогу.

Поки що Трамп не поспішає застосовувати санкції проти Росії, хоча на самому початку перемовин це було заявлено як стимул, якщо вона не йтиме на поступки. Якщо Путін втретє відкине пропозиції Трампа і знову висуне якісь неприйнятні умови та ультиматуми, то американський президент або застосовує проти Росії обіцяні жорсткі санкції у вигляді вторинних санкцій проти тіньового флоту і так далі, або умиває руки і розписується у власній неспроможності.

Дехто, зокрема, і в західній пресі, каже, що Трамп взагалі може надати Україні тактичну ядерну зброю, а вже потім вмити руки. Але в будь-якому разі просто припинити нам допомогу і зробити вигляд, що нічого не сталося, йому не вдасться. Якщо ситуація погіршуватиметься, то його будуть, по суті, звинувачувати в цьому.

Але наразі, мені здається, у Трампа взагалі немає жодного плану: він чекає на відповідь з боку Путіна, хоча розуміє, що, скоріш за все, вона буде негативною. І він розгублений, не знає, що робити: і санкції застосовувати не хоче, але і відновити партнерство з Росією та зробити рестарт відносин, як колись Обама, не зможе.

Насправді той же Марко Рубіо і адекватні республіканці та демократи чудово розуміють, що поразка Росії в Україні буде поразкою Китаю. Колишній радник Трампа з нацбезпеки Герберт Макмастер писав, що не треба розглядати Росію та Китай окремо – це дві сторони одного й того самого зла. І для нас, і для американців було очевидно, що Китай всіляко підтримує Росію, намагаючись при цьому не перетинати червоні лінії у вигляді надання безпосередньо летальної зброї. І заява нашого президента, щодо причетності Китаю до війни є правильною, бо показує, що ми ведемо боротьбу проти величезної коаліції держав. І на це треба звертати увагу американців.

«Росія, скоріш за все, підіграє американцям»

Думаю, на цьому етапі заява Рубіо – це просто засіб тиску для того, щоб отримати зрушення в процесі мирного врегулювання, як його бачать в Сполучених Штатах. Зараз все впирається в те, що Росія не готова припиняти бойові дії, і все спрямовано на те, щоб змусити її в тій чи іншій формі забезпечити припинення вогню на лінії зіткнення.

Причому не важливо, в якій формі це буде зроблено. Будь-яке припинення вогню буде подаватись Сполученими Штатами як величезна перемога, на основі якої можна далі, вже не займаючись цим надмірно активно, показувати себе як сторону, від якої все залежить у вирішенні глобальних проблем, зокрема, й проблеми війни Росії проти України.

США наразі не готові скористатися тими засобами реального тиску на Росію в силу позиції, яку займає від самого початку Трамп і за великим рахунком більшість його команди. А це могло б бути надання нових засобів ведення військових дій, збільшення військової, матеріальної та фінансової допомоги тощо. Єдиний засіб, про який оголошували, – це санкції. Але санкції вже максимально проти Росії застосовані і навіть їхнє посилення навряд чи безпосередньо і дуже швидко дасть результат. Тому заяви про те, що США можуть вийти з переговорів, – тактичний хід, спосіб дати розуміти Росії, що від неї очікується якийсь рух. І це може бути дуже обмежений рух.

Москва може сказати, що готова продовжити начебто мораторій на напади на енергетичні об'єкти (і не важливо, дотримуються вони його чи ні) або розширити його на якусь іншу інфраструктуру, або пообіцяти не бити ракетами по центру міст... Можна придумати все що завгодно, і цього буде достатньо, щоб сказати – бачите, Росія відреагувала. І Росія, скоріш за все, підіграє американцям і щось запропонує, аби продемонструвати, що вона теж в чомусь зацікавлена.

Я не вірю, що найближчим часом Трамп готовий зовсім припинити цікавитися війною в Україні, просто рівень активності може бути інший. Хай на сьогодні це для США і не головна тема, але сама по собі проблема надто серйозна і велика, і на неї зав'язано багато чого, окрім просто припинення війни. Питання ще й в тому, чи серйозно ставляться Штати до того, аби «розлучити» Росію з Китаєм, бо це все взаємопов’язано. Як і те, яким чином буде далі формуватись позиція США щодо членства в НАТО, їхніх зобов'язань щодо НАТО, присутності американських військ в Альянсі.

«У Трампа не розуміють наслідків для європейців, якщо ця війна завершиться на умовах Путіна»

Олександр Хара

Дипломат, директор Центру оборонних стратегій

Насправді ці заяви доволі прогнозовані, якщо подивитися на попередню каденцію Трампа, а тим більше на те, як він почав поточну каденцію. Якщо він за щось хапається, а це не виходить, то потім увага переключається на щось інше і далі на ще інше. Зрозуміло, що бачення Трампа щодо можливості швидкого вирішення цього конфлікту було просто нереалістичним, а до тих, хто тямить в цих питаннях, він не дослухається.

Нещодавно в західній пресі пройшла інформація, що трампісти висувають Європі претензії в тому, що вона продовжує підтримувати Україну. Це показник того, що в адміністрації Трампа не розуміють наслідків для європейців, якщо ця війна завершиться на умовах Путіна. Думаю, слова Рубіо, були ще й обумовлені тим, що сказав Макрон під час зустрічі з американською делегацією – що європейці не можуть дозволити Путіну виграти і не припинять допомагати Україні, щоб у нас була сильна перемовна позиція. Звісно, це не може не дратувати американців, які хотіли б швидко вирішити цю проблему і зайнятися іншими питаннями – Іраном, Китаєм тощо.

Чим нам загрожує вихід США з перемовин? Перше і найголовніше, що вони можуть зробити – це припинити будь-яку допомогу і обмін розвідданими, що вони вже робили. І нагадаю, що Трамп ще навіть за президентства Байдена блокував нам виділення допомоги через Палату представників.

У будь-якому випадку, коли завершиться передача нам того озброєння, про яке було домовлено ще за попереднього президента, нічого більше не планується. Звісно, якщо не зміниться ситуація в Конгресі, але це буде не раніше, аніж в листопаді наступного року. Утім, схоже, європейці готові тримати цей стрій і не коритися бажанням США скасовувати санкції, тиснути на Україну тощо. Втім, є ще поняття експортного контролю, і американці можуть заборонити передавати нам американське озброєння, яке було продано чи передано європейцям, або те, в якомусь є якісь технологічні елементи з США. Але найбільш болючим для нас стане припинення обміну розвідданими даними, без яких ми не здатні навіть фіксувати запуски балістичних ракет. Важко сказати, чи є у європейців власні спроможності для цього.

Вже очевидно, що у цієї війни немає дипломатичного вирішення, а є виключно воєнне. Звісно, європейцям потрібна підтримка США у разі, якщо буде розміщуватися європейський контингент на території України. Також, з точки зору передусім ядерного стримування, європейці не хочуть лишатися сам на сам з Росією. Тому важливо втримати Сполучені Штати на континенті і, зокрема, залишити їх в мирному процесі.

І американцям все одно доведеться повертатися до теми війни Росії проти України, бо це ще і безпека Європи, хоч Штати і вважають, що це справа самих європейців. Просто забути про Росію, яка є гравцем на Близькому Сході, де підтримує ті ж ХАМАС та «Хезболлу», є союзником того ж Китаю, – так це не спрацює.

Павло Вуєць, «Главком»