Кінець епохи. Джеймі Варді: таких, як він, більше не роблять

Смертельно небезпечний у штрафному і ще кращий як провокатор. Він — жива легенда минулого десятиліття англійського футболу. Справжній Barclaysman у всіх сенсах. Людина, яка приходила на тренування в костюмі Спайдермена, щоб підняти настрій, і яка була справжнім супергероєм для Лестера.

Одного разу, незабаром після тріумфального чемпіонства Лестера у 2016 році, він сидів у готелі в Санта-Моніці й порівняв свою кар’єру з поїздкою на американських гірках. Але будь-яка поїздка рано чи пізно завершується. І ось Варді оголосив, що покине клуб після цього сезону. Його більше не буде — такого більше не буде. 

Це прощальне фото сказало більше, ніж тисячі слів.

Джеймі Варді — колишній працівник заводу з Шеффілда — стоїть в оточенні трофеїв: Прем’єр-ліга, Кубок Англії, Суперкубок, Золота бутса, звання найкращого гравця за версіями журналістів та самої ліги, нагорода найкращому гравцеві Чемпіоншипу, титули гравця місяця і матчу, сертифікат Книги рекордів Гіннеса за 11 матчів з голами поспіль у Прем’єр-лізі, премія за найкращий гол сезону за версією Match of the Day та безліч індивідуальних нагород у складі Лестера.

Не надто погано для футболіста, який у 25 років ще жодного разу не виходив на поле в професійному матчі — саме тоді Лестер вирішив ризикнути й підписав його з Флітвуд Таун.

"Лестер підписав гравця з аматорів за мільйон фунтів. Що коїться з футболом?" — писали в тоді ще Twitter у 2012 році.

Тринадцять років потому Лестер назвав Варді "найкращим гравцем в історії" і підтвердив: епоха добігла кінця. Варді, головний символ клубу протягом усіх цих років, залишить команду влітку.

Вже ведуться розмови про встановлення пам’ятника біля стадіону King Power. Якщо скульптор матиме смак, то зобразить Варді, як він показує на логотип Прем’єр-ліги на рукаві футболки.

Дії завжди говорили за нього краще, ніж слова. Варді ніколи не любив хизуватися, але із задоволенням нагадував скептикам: титул Прем’єр-ліги — не в мріях, а в клубному музеї.

Що б не робив Варді далі — а завершувати кар’єру в футболі він не збирається — його ім’я назавжди пов’язане з Лестером і неймовірною історією 2016 року. У свої 38 років він залишив глибокий слід у клубі, місті та самій Прем’єр-лізі, де посідає 15-те місце в списку найкращих бомбардирів в історії: 143 голи та 47 асистів у 338 матчах. Особливо вражає, що свій перший матч у Прем’єр-лізі він зіграв лише у 27 років.

Але історія Варді — це не лише про голи. Це абсолютно унікальна людина. Під час виступів у нижчих лігах він якось обмотав плівкою машину шеф-кухаря Флітвуда. Він спеціально вивчав лайливі слова іноземними мовами, щоб провокувати захисників. А сцени святкування титулу на його кухні — пам’ятає весь футбольний світ. Варді володів мистецтвом святкувати біля фанатів суперника — король футбольного хуліганства, але в найкращому сенсі.

Через три тижні після дебюту він влаштував шоу у грі проти Манчестер Юнайтед, де грали ван Персі, Фалькао, Ді Марія та Руні. Варді забив гол, віддав два асисти, а Лестер переміг 5:3. Пізніше він скаже, що це був "матч усього його життя". ЗМІ ж шаленіли від його історії "з нуля — до зірки".

Та гра стала передвісником великого шляху, хоч і не одразу. Після того голу Варді не забивав пів року. А потім прорвало. 4 голи та 4 асисти в останніх 9 матчах сезону-2014/15 врятували Лестер від вильоту, принесли йому перший виклик до збірної Англії — і стали прологом до найфантастичнішої футбольної казки сучасності.

Під керівництвом Клаудіо Раньєрі, який улітку змінив Найджела Пірсона, Лестер вважався одним із головних кандидатів на виліт перед стартом сезону-2015/16. Коефіцієнт на чемпіонство команди — легендарні 5000 до 1.

Та саме Варді став головним героєм чемпіонської кампанії. Він забив 24 м’ячі за сезон, побив рекорд Рууда ван Ністелроя, відзначившись у 11 матчах Прем’єр-ліги поспіль, і влаштував чемпіонську вечірку у себе вдома — після того, як провів день у тату-салоні й попивав пиво з бляшанки.

Це і був справжній Варді. У ньому не було нічого звичного — як зрозуміли в Лестері ще в його перший рік у клубі, коли звичайний забій не гоївся цілу вічність. Фізіотерапевт Дейв Ренні вирішив розпитати, що Джеймі робить поза базою. Відповідь? Той вживав трилітрову пляшку горілки, настояну на цукерках Skittles.

Варді потрібен був час, аби звикнути до життя професійного футболіста — і на полі, і за його межами. Були моменти, коли він сумнівався, чи взагалі здатен грати на рівні Чемпіоншипа. Він навіть просив віддати його в оренду назад до Флітвуда, але Пірсон і його штаб твердо відмовили. У них тоді було більше віри в Джеймі, ніж у нього самого.

Минуло лише три роки — і Варді вже тріумфував у Прем’єр-лізі, отримав виклик на Євро-2016 і став трансферною ціллю Арсеналу, який активував його клаусулу.

Варді під керівництвом Арсена Венгера? Це було б цікаво. Форвард, що замикає комбінації? Або нападник, що постійно відкривається за спину — і чекає передачу, якої не буде?

Та він залишився вірним Лестеру, підписав довгостроковий контракт — і ніколи про це не шкодував.

Дехто тоді вважав, що Варді — гравець одного сезону. Сумніви мав навіть Майкл Оуен. Він стверджував, що Джеймі просто щастить і що той нібито не має природної завершальної майстерності.

Якщо це й була удача, то вона тривала довго. У шести сезонах після чемпіонства Варді забив 104 голи в АПЛ — і які ж це були голи! У 2018-му він виграв премію за гол сезону в Match of the Day — за витончений удар зльоту з лівої у матчі проти Вест Брома.

У перші роки в Лестері Джеймі називав себе "надокучливим шкідником". Але з часом він перетворився на набагато більше, ніж просто головний біль для захисників. Його гра змінювалась, він працював і з м’ячем, і без нього — і здобув повагу на найвищому рівні.

"Він підійшов би більшості команд у світі", — говорив Дієго Годін перед чвертьфіналом Ліги чемпіонів між Атлетіко та Лестером у 2017 році. — "Він працює, віддає себе повністю команді й при цьому забиває. Хто б не хотів мати такого форварда?".

Кілька років тому Ерлінг Голанд зізнався, що вивчає рухи Варді, і назвав його найкращим у світі в грі на відкриваннях за спини центрбеків, коли м’яч у десятки. А що вже казати про його завершення — впевнене, холоднокровне. 143 голи в 338 матчах Прем’єр-ліги — статистика, що дуже близька до показників того ж таки Оуена (150 у 326 іграх).

Та сам Варді ніколи не ганявся за цифрами й порівняннями. Він лише знизував плечима, коли мова заходила про особисті досягнення. Усе, що йому справді було потрібно — виходити на поле й доводити свою цінність у грі.

Коли Варді наближався до позначки в 100 голів у Прем’єр-лізі, Лестер випустив серію відео з усіма його м’ячами. Три частини, десятки голів — але Варді це не дуже вразило. "Я спробував відкрити, хотів трошки поностальгувати, але треба було реєструватися на якомусь LCFC TV. Подумав: "Та ну, в мене нема часу на це", — розповідав він у 2020 році.

Ювілейний гол він забив влітку 2020-го — швидше, ніж це зробили Руні, Дрогба чи Лукаку. У тому ж сезоні 33-річний Варді став найкращим бомбардиром Прем’єр-ліги і встановив у себе вдома кріокамеру — тепер синяк проходив уже не тижнями, а днями.

Але ще важливішим для нього був момент у 2021-му, коли Лестер вперше в історії виграв Кубок Англії, перемігши Челсі на Вемблі. Гравці присвятили трофей покійному власнику клубу Вічаю Шрівадданапрабхі, який загинув у 2018 році в авіакатастрофі біля стадіону. Варді був із ним особливо близьким — запросив навіть на власне весілля — і не забув подякувати ні Вічаю, ні його синові Айяватту в своїй прощальній заяві. "Це — для тебе, Вічай", — сказав він тоді.

У пронизливому відео, опублікованому в соцмережах, Варді також сказав: "Я розбитий, цей день настав, але я знав, що рано чи пізно він прийде. Я провів 13 неймовірних років у клубі, з купою успіхів. Бували падіння, але здебільшого це були злети. І тепер настав момент сказати “досить”, хоч мені це боляче робити. Та я вірю — час правильний".

Нинішній кінець казки зовсім не схожий на хепі-енд. Два вильоти з Прем’єр-ліги за три роки болять. Сам Варді не стримувався і назвав сезон "суцільним лайном". І хоч після тогорічного підвищення в класі він цілком міг би піти красиво, вирішив залишитися. Тепер попереду лише кілька матчів, включно з домашнім поєдинком проти Іпсвіча 18 травня — остання нагода для трибун попрощатися зі своїм героєм.

Сам же Варді з футболом прощатися не збирається. Ті, хто поруч із ним, кажуть: він як і раніше заряджений, мотивований і, як не дивно це звучить у його віці, досі хоче доводити, що всі помилялися.

Використані матеріали The Athletic та The Telegraph