Угоду про копалини укладено. Що далі?
Угоду про копалини укладено. Що далі?

Угоду про копалини укладено. Що далі?

Українська делегація підписала угоду зі США про ресурси. Повний текст поки не опублікований, але, анонсовані (у порівнянні з попередніми варіантами) зміни позитивні. Принаймні у цьому переконують відразу кілька інформаційних ресурсів і лідерів суспільної думки.

У Києві зробили висновки з проблем у комунікації на попередніх етапах і підготували «позитивний фон» до початку робочого дня. Чи так це, чи ні покаже час. Я ж пропоную сконцентруватися на іншому, політичному факторі.

Диспозиція

Дональд Трамп прагне продемонструвати новий підхід до політики і грати на контрасті з попередниками. При цьому йому необхідні швидкі результати, щоб продемонструвати свою ефективність. А так само, враховуючи конструкцію гасел MAGA, продемонструвати першість США у зовнішній політиці. На українському напрямку це проявлялося у такому собі «трикутнику»:

  1. Забезпечити швидке припинення вогню. Для США це важливо отримати до американо-китайського саміту, інакше MAGA не працює – Вашингтон змушений буде радитися і/або «просити допомоги» у Пекіна. Такий варіант поганий, враховуючи спроби Вашингтона зайвий раз продемонструвати своє лідерство і здатності до вирішення криз в нестабільних регіонах. Особисто для Трампа, який говорив про «мир за 24 години» провал, але не критичний – завжди можна знайти винного. Питання у тому, хто буде таким. І від цього залежать контури наступного циклу;
  2. Змінити підходи політики США на українському напрямку та продемонструвати виборцю політику отримання вигоди для Сполучених Штатів. Ускладнюючим фактором тут служила складна історія відносин Зеленського і Трампа. Тут Україна могла б зіграти в раціонального партнера, йдучи шляхом комунікації з виробниками зброї, з ключовими групами в оточенні Трампа. Говорити сухо, мовою цифр, прибутків, потенційної вигоди. Але не грала, вважаючи за краще залишатися, значною мірою, у рамках гри на емоціях. Для незгодних з тезою наведу один приклад. Угоду про ресурси запропонував президент Зеленський. А ось драфт такий з Києва так і не надіслали. Робочу групу з американцями з написання такого (відразу після анонсу президентом) не створили. У Вашингтоні зробили свій варіант як вони бачили «вигоду». І почався довгий процес суперечок і узгоджень. Перший етап якого завершився сьогодні ввечері;
  3. Спробувати продемонструвати нові підходи до політики на Російському напрямку. Суть проста – економіка РФ все більше стає залежною від КНР. І для США важливо не допустити проходу «точки неповернення» у цьому процесі. А далі, по можливості, грати на протиріччях Москви і Пекіна, таким чином створюючи Китаю додаткові складнощі в розширенні своєї зони впливу. І, паралельно з цим, так само отримувати свою вигоду. Тобто демонструвати виборцю умовну «окупність» зусиль на зовнішньополітичному тлі. Москва, до речі, швидко відреагувала і запропонувала Вашингтону відразу кілька реальних проєктів. Починаючи від спільної торгівлі вуглеводнями (швидкий прибуток тут і зараз), закінчуючи питаннями арктичних морських шляхів (стратегічна вигода).

На цьому тлі відбувалися консультації і переговори про замороження війни. З некомфортними для України рамками: адже є інтереси Вашингтона на російському напрямку, є поспіх, є «складна історія відносин» Зеленського з Трампом і є відсутність комплексної гри на раціональних інтересах.

Сюди ж, після сварки в Овальному Кабінеті, можна додати ще один фактор – українського президента «підняли на прапори» демократи. Тобто додався внутрішньополітичний фактор, який не дозволяв Трампу у рамках своєї риторики звинувачень попередників «здати назад».

Як результат – вигідна для РФ позиція при якій можна представити саме Україну стороною, яка не бажає швидкого припинення війни і, як наслідок стороною, що заважає реалізації планів Трампа.

Для Кремля, своєю чергою, варіант швидкої заморозки без «картини перемоги» – тобто політичних поступок не тільки з українського питання, але і в області відносин з ЄС і НАТО залишається неприйнятним. Адже саме згадана «картина перемоги» дає шанси Росії підтвердити свої геополітичні амбіції.

У цих рамках Путін намагався, не поступаючись з ключових питань, представити себе «ініціатором мирного процесу». Першим заявив про «великоднє» перемир'я на один день. Після різкої реакції української сторони на «план Трампа» щодо врегулювання, Кремль заявляє про нове «перемир'я» на 8-10 травня, яке підв'язане під «день перемоги». Тобто ініціатива була у Кремля.

Угода з ресурсів як політичний фактор

На відміну від «одноденних перемир'їв», підписаний вночі документ Трамп може представити як реальну реалізацію своїх заяв. Запропонував угоду – отримав результат. І цей результат він отримав від України. Відповідно, саме Київ забезпечив перші реальні зрушення в описаному вище трикутнику інтересів Білого Дому.

Таким чином, нівельовані можливі бонуси від для Путіна «перемир'я на день перемоги». Адже, знову дивимося на трикутник інтересів, навіть повне припинення вогню на три дні не є результатом для Трампа. Це не дає шансів на заморозку, не реалізує його план, не дає навіть натяку на угоди з Росією і, тим більше, не дає бонусів у вигляді гри російською картою на китайському напрямку.

Як наслідок Трампу найближчі тижні складно буде одночасно говорити про угоду з Україною як своє досягнення і «українську провину» у зриві мирного процесу. Сумнівно, що він назве «винними» і своїх переговірників. Залишається один учасник – РФ. Різкої зміни риторики щодо Путіна ми тут навряд чи побачимо. Але шанси на посилення тиску на Росію є і вони реальні.

Більш того, якщо у підписаному договорі про ресурси дійсно закріплений факт про «залік» військової допомоги як американського внеску у спільний фонд, адміністрація Трампа може цілком позитивно сприйняти ідею передачі нових пакетів озброєнь Україні для зміни ситуації на лінії фронту. Більш того, такий підхід, на тлі оголошеної Трампом політики перегляду витрат і, одночасно, стимулювання промисловості, виглядає раціональним.

Підписаний договір про ресурси так само грає роль і на «китайському напрямку». Трамп може заявити своєму виборцю, що «українська ресурсна база» за будь-яких сценаріїв розвитку подій не перейде під контроль КНР. А у комунікації з Пекіном договір відіграє роль якоря, який демонструє, що Україна знаходиться у зоні американських інтересів.

Тимчасовий фактор або не варто спокушатися

Підписання угоди про ресурси, як описав вище, дає додаткові можливості для України. Але політика – динамічний процес. Є інтереси США на російському напрямку. Є інтереси вийти на заморозку найближчим часом: вже не за 24 години, не за місяць, але, принаймні, за рік. І є політика Кремля, його спроби впливати. Зрештою, відносно успішний переговорний трек Дмитрієва.

Ініціатива поки на боці України і у найближчі кілька тижнів з'являється можливість:

  • більш активно і з більшою ймовірністю успіху пропонувати оточенню Трампа своє бачення заморозки війни;
  • вести розмову про нові пакети військової допомоги. Але для реальних результатів – зміни ситуації на лінії фронту. Або зміни балансу сил у війні.

В ідеалі можна було б починати розмову про позиціонування України, її функціонал на регіональному та глобальному рівні у поствоєнний період. Простіше кажучи, формулювати відповіді на питання «чим Україна може бути корисна у регіоні, ЄС, у світі». Або «навіщо Україна потрібна Європі, ЄС, США» і так далі. Тобто пропонувати варіанти політики на 5-10 років вперед. Пишу «в ідеалі», тому що найбільший ефект таких пропозицій можна отримати в дуже короткому вікні можливостей – кілька місяців. Восени буде складніше.

Щодо і військової допомоги. Так, підписаний договір полегшує переговори про постачання зброї зі США і розвиток військово-технічного співробітництва. Але, той же договір містить норми про формування фонду обома сторонами. У цьому його «западня» – військова допомога не може бути нескінченна.

За відсутності процесу наповнення фонду українською стороною (а тут маємо справу з «живими грошима») той же Трамп отримує можливість повернутися до різкої риторики.

Мовляв, США свої зобов'язання виконують, фонд наповнюється, а інша сторона не поспішає. Знову повертаємося до часових рамок і вікна можливостей. Це не більше року.

Але вікно можливостей є і його треба використовувати. Поки маємо вдалий хід українського керівництва.

Источник материала
loader
loader