Лучший ответ Трампу: какой должна быть реакция мира на шантаж президента США

Торгова плутанина Дональда Трампа вже принесла кілька важливих уроків як про економіку США, так і про самого Трампа.

І якщо інші країни врахують ці уроки у своїй тарифній відповіді, вони зможуть значно зменшити здатність Трампа тиснути на них і змушувати до поступок.

Один з уроків – американська економіка виявилася більш вразливою, ніж вважалося, через сильну взаємозалежність реального сектора й фінансових ринків.

Страхи щодо майбутніх проблем у торгівлі й виробництві швидко відбилися на ринку акцій, облігацій та валют.

Основна слабкість фінансової системи США полягає в тому, що серйозні падіння фондового ринку можуть змусити надмірно закредитовані, слабко регульовані хедж-фонди шукати ліквідність, що призводить до масових розпродажів активів – насамперед держоблігацій.

Саме цей потенціал до паніки робить економіку США вразливішою за інші.

Другий урок –.

за гучною бравадою Трампа криється фундаментальна слабкість.

Адже коли його тарифи загрожували інтересам його друзів-мільярдерів, він відступив.

Тепер постає питання: як інші країни можуть скористатися цими слабкостями? Очевидно, що відповідь – точно не в тому, щоб приїздити до Вашингтона з "поклоном", як, за повідомленнями, зробили представники близько 75 країн.

Це не лише принизливо, а й неефективно, бо посилює відчуття влади у Трампа та дозволяє йому грати країнами одна проти одної.

Більше того, коли Трамп відчуває слабкість, він ще більше ускладнює умови будь-якої угоди.

Ще гірше – такі угоди часто не варті паперу, на якому написані.

Набагато краща стратегія – це чинити максимальний тиск на економіку США.

Це дозволить проявити її фундаментальні слабкості, налякати друзів Трампа з великого бізнесу й змусити його знову відступати.

Досягти цього можна, відмовившись від переговорів і вдавшись до дзеркальних актів помсти.

Якщо достатня кількість країн діятиме саме так, США опиняться в ізоляції.

Адже Сполучені Штати становлять лише 15% світової торгівлі – решта 85% можуть і мають скоординувати свою відповідь.

Деякі економісти заперечують доцільність контрзаходів.

Класична аргументація на користь вільної торгівлі полягає в тому, що тарифи шкодять передусім тій країні, яка їх запроваджує, і тому інші не мають повторювати її помилки.

Але цей підхід ігнорує політичну економіку торгових війн.

Запровадивши дзеркальні тарифи на американські товари, країни можуть завдати шкоди експортному сектору США, тим самим стимулюючи всередині країни створення лобі, яке прагнутиме припинити торгову агресію.

Без такої протидії лобі імпортозаміщення в США домінуватиме в ухваленні рішень і матиме безпосередній доступ до Трампа.

Версія цієї політико-економічної логіки була ключовою у багатьох етапах післявоєнних торговельних переговорів.

У процесі переговорів щодо зниження тарифів країни послуговувалися принципом взаємності: ми знизимо свої тарифи, якщо ви зробите те саме.

Це створювало внутрішнє лобі експортерів, які підтримували зниження тарифів, і водночас послаблювало спротив галузей імпортозаміщення.

Такий підхід виявився надзвичайно ефективним у зниженні тарифів у світі – і немає причин, чому він не може бути таким самим ефективним зараз.

Політика спільних дзеркальних заходів максимізувала б тиск на стратегічні експортозалежні галузі США.

Зокрема, високі технології та цифрові сервіси.

Це збільшило б шанси на ефективну внутрішню опозицію до тарифної політики Трампа.

Водночас такий підхід завдав би найбільшої шкоди виробничо-торговельній системі США, спричинив би потрясіння на фінансових ринках – саме це й змусило Трампа "дати задню" раніше.

Звісно, одне – сформулювати аргументи на користь контрзаходів, а зовсім інше – організувати таку відповідь.

Тут спрацьовує класична проблема колективної дії: мало хто хоче виступати першим і ризикувати отримати наджорстку відповідь.

Але щойно до зусиль долучиться достатньо країн, здатність адміністрації Трампа карати окремі держави зникне.

Адже ціна, яку доведеться заплатити США за покарання всього світу, буде надто високою.

Якщо ж країни не зможуть домовитися, вони фактично вручать Трампу кийок, яким він битиме їх одну за одною.

Чому країна, що становить лише 15% світової торгівлі, має можливість змусити інші 85% підкоритися?.

Щоби подолати цю проблему колективної дії, потрібне політичне лідерство.

Китай уже показав приклад, запровадивши дзеркальні тарифи на американські товари.

Якби до цього приєднався Європейський Союз, з’явилися б два центри сили, здатні завдати серйозної шкоди США.

І це надало б іншим країнам стимул приєднатися до коаліції.

Це ще більше ізолювало б адміністрацію Трампа, максимізувало б шкоду економіці США та мінімізувало б втрати решти світу.

І тоді Трамп знову відступив би.

Колонка початково вийшла на сайті Project Syndicate і публікується з дозволу правовласника.