Геть журналістів! Даєш диджитал-колоніалізм!

Один мій колега розповідав таку історію – правдиву і прекрасну. Якось він отримав у спадок старий будинок на київському Подолі. В одній із кімнат того будинку стояла величезна шафа, висока, під саму стелю, яка займала буквально половину кімнати. І звичайно, перше, що він зробив – це позбувся тієї шафи. Та одразу після того, як він її позбувся, з'ясувалося, що на цій шафі трималася стеля того будинку. І я згадувала цю історію щоразу, як із початку року з’являлися нові й нові подробиці про зупинку Дональдом Трампом міжнародної допомоги США: те, що здається старим і незграбним, інколи по факту тримає над вами небо.

Восени минулого року я була на одній дуже великій конференції медіа та громадянського суспільства, де шаблон поведінки автократичних урядів був уже вельми наочним. Неважливо, чи ви Грузія, Киргизстан, Білорусь, Словаччина, Угорщина: хочете затвердити свою владу – ухваліть закон про іноагентів. Зловісний російський винахід, який на відміну від американського FARA спрямований на медіа і все громадянське суспільство, а не лобістів та політичних консультантів. Саме в російському викладенні цей винахід багато разів довів свою ефективність: треба витискати з країни усіляких «розумників» та «говорунів» (себто журналістів та активістів), які підтримують свою незалежність завдяки іноземному фінансуванню, бо вони заважають узурпаторам. Але США Дональда Трампа фантастично полегшили цю задачу всім автократам, давши їм вільний чи невільний пас. Хай «розумники» та «говоруни» посидять на голодному пайку, поки не здадуться та остаточно не підуть із публічного поля.

Нещодавно один колега-журналіст у довірливій розмові сказав таку фразу: журналісту потрібно мати другу професію. Ні, не щоби краще розбиратися в предметі, на якому він спеціалізується в своїх матеріалах. А щоби коли на нього як на журналіста чинитимуть тиск, він міг продовжувати незалежно та на совість виконувати цю роботу, адже в нього буде паралельне джерело заробітку. Зафіксуймо: журналістика – це не просто не дуже високооплачувана професія. Потрібно доплатити – своїм часом, додатковими зусиллями – за право нею займатися.

Цього року «Репортери без кордонів» зафіксували історичний мінімум свободи преси в світі з 2002 року, коли вони почали складати свій рейтинг. Поміркуймо, куди котиться світ, де все менше вільних медіа і все більше влади в соціальних мереж та інших технологічних гігантів. Ми в Україні найчастіше називаємо наслідком такої ситуації розгул дезінформації, FIMI. А от, наприклад, у Африці в ходу концепція диджитал-колоніалізму. В оригіналі ця ідея проводить паралелі між класичним колоніалізмом, коли одні країни експлуатували людські та природні ресурси інших, будуючи для цього фізичну інфраструктуру типу залізниць, та його сучасною формою, коли іноземні країни експлуатують дані з інших країн, будуючи інфраструктуру комунікацій. Але ж направду справа не тільки в даних: зрештою, як і гібридна війна, диджитал-колоніалізм допомагає впливати на владу в цих країнах.

І ось де страшна спайка Росії й Китаю: Росія сильна в соціальній інженерії, а Китай – у цифрових технологіях. Разом цей тандем може наробити чимало поганих справ.