Азовця у полоні катували через українську літеру

Нікополець Артем Дубина – військовослужбовець «Азову». На фронті боєць перебував з 2015 по 2020 роки, потім демобілізувався. А з початку повномасштабного вторгнення – знову повернувся до «Азову». 19 квітня 2022 року чоловік отримав важке поранення в шию під час оборони Маріуполя, за декілька тижнів разом з побратимами потрапив в оточення на «Азовсталі». А потім – до російського полону, звідки його звільнили 13 вересня 2024 року. Як інформує «Главком», про жахи в російських застінках Артем Дубина розповів «Суспільному».

«Спочатку була домовленість про те, що у нас будуть певні умови полону, не буде катувань. Буде певний період часу, який нас будуть утримувати і потім повернуть в Україну. Однак росіяни вчергове продемонстрували, що їм не можна довіряти... Почались катування. Нас в Оленівці тримали, але поступово почали забирати людей в Донецьк і в інші місця», – пригадує військовий.

Тих азовців, які ще залишалися на Оленівці, перевезли в Таганрог.

«Побиття й катування там були масовим явищем. Тобто всі проходили через «прийомку». Коли нас тільки привезли, повикидали як мішки. І там уже почались побиття, знущання, катування. Після «прийомки» всіх розподілили по камерах, ми там в СІЗО утримувались. Я особисто пробув там дев'ять місяців. І це були майже щоденні побиття під час перевірок: зранку і десь о третій дня. А також допити, де вже застосовувались ще більш жорстокі катування, ніж на перевірках», – каже Артем Дубина.

До «азовців» була особлива ненависть. Побиття були жорстокі, руками й ногами – це як щоденна практика. Також дуже багато використовували пластикові труби, шокери.

«Інформаційно ми були повністю ізольовані. Не знали, що відбувається в Україні, де йдуть бої. Було важко, але ми з тими хлопцями, з якими я був в камері, постійно один одного підтримували, допомагали. Ділилися їжею, якимось власним досвідом, своїми знаннями. Багато спілкувалися, морально і не лише морально допомагали один одному. Так вдалось витримати всі ці катування і знущання», – розповідає експолонений.

Також Артем згадував про родину, дружину, події з дитинства. Спогадами і думками про майбутнє відволікався. Щоранку і щовечора в голові прокручував, співав гімн України. Деякі українські вірші, пісні, «Пісню про рушник».

Після звільнення з полону Артем Дубина проходить реабілітацію та планує повернутися в стрій. Найбільше йому подобається, що вдома можна вільно говорити рідною мовою.

«Можна спілкуватись українською мовою і ти знаєш, що тебе за це не будуть катувати. Це неймовірні відчуття. Бо бували такі випадки під час катувань, що за вимову української літери «ґ» мене били і лупцювали з ненавистю», – каже азовець.

Раніше визволений з російського полону боєць заспівав «Ой у лузі червона калина».

Згодом Держприкордонслужба показала щемливе відео з обміну полоненими. На відео видно, як один зі звільнених бійців радіє, що повернувся в Україну. Він вигукнув: «Я вдома! Я вдома!».

Також 19 квітня із російського полону повернулися ще 277 українських воїнів. Як інформує Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими, cеред звільнених Захисники з гарнізону Маріуполя, нацгвардійці, військові моряки, воїни ТрО, Державної спеціальної служби транспорту, Десантно-штурмових військ, Сил безпілотних систем.