/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F52%2F5a7e9d51309e3bd6fa68d51f0f4df3b2.jpg)
Найбільша реформа під час війни: як ЗСУ та НГУ переходять на корпуси та чи спрацює ця система
На цій війні Україна багато чого зробила вперше: знищила крейсер, збила літак морським дроном, перенесла війну на територію Росії тощо. І ще одним таким "вперше" може стати велика реформа армії під час повномасштабної війни. Історія знає випадки, коли країни, що воюють, змінювали систему армії під час воєн. Однак найчастіше йдеться про відновлення розбитого війська після першого удару ворога. У нас ситуація інша.
У 2025 році Сили оборони почали активний перехід на корпусну систему – це стосується як Збройних Сил, так і Національної гвардії. Створення корпусів відбувається поступово, поки що відомо про 5 нових корпусів: 1 у Сухопутних військах, 2 в Десантно-штурмових та ще 2 в НГУ.
Хоча до повномасштабного вторгнення в Україні існували 3 корпуси, проте їхня діяльність на фронті була радше винятком, ніж правилом.
Теперішня реформа має багато переваг і не менше ризиків. Перехід на систему корпусів потребує багато нових рішень.
Ми поспілкувалися з представниками Нацгвардії, 3 армійського корпусу ЗСУ та 1-го корпусу НГУ "Азову", аби дізнатися більше про перебіг реформи та її перспективи. То ж як відбувається реформа української армії, чому вона потрібна тепер та з якими викликами доведеться зіштовхнутися – розповідає 24 Канал.
Які корпуси будуть в армії
Повний план реформи передбачає, що українське військо складатиметься з 20 корпусів різних родів військ. Більшість корпусів будуть у Сухопутних військах ЗСУ.
Поки що офіційно оголошено про 3 нові корпуси:
- 1-й корпус НГУ "Азов" на базі однойменної 12-ї бригади спецпризначення. Командир – Денис Прокопенко ("Редіс");
- 2-й корпус НГУ "Хартія" на базі однойменної 13-ї бригади оперативного призначення. Командир – Ігор Оболєнський ("Корнет").
- 3-й армійський корпус ЗСУ на базі 3-ї окремої штурмової бригади. Командир – Андрій Білецький.
Крім того, журналісти виявили на платформі work.ua вакансію дизайнера для 8-го корпусу Десантно-штурмових військ. Також буде 7-й корпус ДШВ. Хоча командування ДШВ поки мало говорить з цього приводу.
Усі бригади морської піхоти вже об’єднані в єдиний 30-й корпус.
Також існують 9-й та 10-й корпуси, котрі були створені у 2023 році напередодні контрнаступу в Запорізькій області; 11-й резервний корпус, котрий створили ще у 2016 році, та 12-й корпус, про який майже нічого поки що невідомо.
Що зміниться після переходу армії на корпуси
Насамперед метою реформи є зміна нинішньої системи управління військами. Тобто замість тактичних груп, управління військ, оперативних угруповань військ, оперативно-тактичних угруповань військ, оперативно-стратегічних угруповань військ на фронті діятимуть саме корпуси – певні бригади корпусу на конкретних лініях зіткнення.
Річ у тім, що нинішні органи управління, як, наприклад, ОТУВ та ОСУВ, не мають сталого складу бригад чи батальйонів – їх, простіше кажучи, відправляють у відрядження, тому відбувається переміщення підрозділів. Та й самі органи управління частіше є лише ланкою зв’язку між Генштабом і командирами бригад.
А головна проблема у тому, що всі ці органи тимчасові й командування, як і бригади, у відрядженні. ТГ, УВ, ОУВ, ОТУВ чи ОСУВ створюють відповідно до ситуації на тих чи інших ділянках. Так, наприклад, минулої осені з’явилося ОТУВ "Курськ" на тлі операції Сил оборони на російській території.
Та все ж найвищим рівнем постійної структури в українській армії є бригада, особовий склад якої налічує від 5 до 7 тисяч осіб. Натомість корпус об’єднуватиме від 25 до 35 тисяч військових, зоною відповідальності яких будуть певні ділянки фронту до 150 кілометрів. Тобто переміщення бригад на різні напрямки мінімізується, хіба що залишиться ймовірність переміщень на ділянки, які, наприклад, потребуватимуть підкріплень у зоні відповідальності самого корпусу.
Важливо. Якщо у Силах оборони найвищою структурою є бригада, то у росіян більші структури, котрі об’єднують десятки тисяч осіб, – це дивізії, армії та з’єднання армій. І протистояти таким структурам на рівні бригад та полків складно, але Сили оборони докладають сьогодні для цього максимум зусиль.
"Доцент", офіцер 1-го корпусу НГУ "Азов", у коментарі 24 Каналу пояснив, що крім єдності командування, нова структура також може додати ініціативи на місцях, адже керівництво корпусів буде більш обізнане і в ситуації на лінії зіткнення, і в можливостях підрозділів.
Корпуси – це про зменшення потреби затикання дир та тушіння пожеж приданими підрозділами, що ускладнює взаємодію та майже ніколи не дає бажаного результату у разі відсутності фундаментального підходу,
– пояснює "Доцент".
Крім того, за словами офіцера, створення систем корпусів зменшить ручне управління на тактичному рівні, відповідно генералітет зможе займатися стратегічним плануванням та більш пріоритетними задачами. Як приклад – стратегічною обороною.
Водночас заступник командира З-ї ОШБр Максим Жорін у коментарі 24 Каналу відзначає, що зараз на фронті у нас склалася ситуація, де на напрямках воюють різні підрозділи, які часто мають погану комунікацію між собою через постійні ротації, введення нових підрозділів, котрі між собою не знайомі. Тому немає злагодження. А система корпусів якраз має виправити це.
Корпус має цілий ряд переваг і можливостей. Він може підсилювати свої підрозділи за рахунок своїх же сил, перекидаючи свої частини. При цьому частини перебувають у повній взаємодії за рахунок того, що вони в одному корпусі. Тобто ми отримаємо історію, де у смузі одного корпусу всі одне одного знають, розуміють, працюють в одній системі підготовки, застосування зброї, спостереження та ураження і так далі,
– пояснює Жорін.
Максим Жорін / Фото з телеграм-каналу офіцера
Корпуси в такому випадку і матимуть більше можливостей для посилення проблемних ділянок власними засобами, і забезпечуватимуть взаємодію суміжних бригад.
Цікаво, що між корпусами ЗСУ і НГУ буде певна відмінність. За словами Максима Жоріна, корпуси в ЗСУ будуть більшими за кількістю особового складу та озброєння. Водночас "Доцент" зауважує, що як бригади Нацгвардії, так і її корпуси поки що не мають на своєму озброєнні техніки західного зразка.
Формування корпусів у Сухопутних військах
Поки що єдиним офіційно оголошеним новим корпусом у межах реформи в Сухопутних військах є 3-ій армійський корпус, створений на базі 3-ї окремої штурмової бригади. Поки що перелік бригад, які будуть у цьому корпусі, залишається прихованим.
Заступник командира 3-ї ОШБр Максим Жорін у коментарі 24 Каналу наголосив, що нові корпуси мають відрізнятися від тих, які в українській армії були раніше.
Андрій Білецький визначений як формувач і командир корпусу, тобто саме він закладає основи, на яких буде побудований 3-й армійський корпус. На кожен із напрямків виділені свої ліміти часу. Спершу формується управління корпусу, потім у нього вводять підрозділи. Туди увійдуть які ті, які вже діють та перебувають на лінії бойового зіткнення, так і ті, які ми створюємо повністю з нуля. Наприклад, безпілотний полк,
– пояснює Жорін.
Андрій Білецький – командир 3-го корпусу / Фото 3-ї ОШБр
На початкових етапах управляти корпусом будуть офіцери 3-ї ОШБр, однак поступово туди входитимуть офіцери інших бригад, котрі стануть частиною корпусу.
Варто відзначити, що в безпілотному полку в новому корпусі вирішили акумулювати увесь досвід ефективного використання дронів на фронті, який здобули бійці 3-ї ОШБр. Основною метою створення полку стала необхідність існування підрозділу для всебічної підтримки бійців на різних ділянках, адже безпілотні системи – це і розвідка, і вогнева підтримка, і логістика. Максим Жорін зазначає, що стати частиною полку вже висловили бажання чимало людей, особливо дівчат.
Як формують нові корпуси: досвід Нацгвардії
У Національній гвардії України сформовано два корпуси на базі бригади "Азов" під командуванням Дениса Прокопенка ("Редіса") та "Хартії" під командуванням Ігоря Оболєнського ("Корнета").
До складу корпусу "Азову" крім відповідної бригади також увійшли:
- 1-а президентська бригада оперативного призначення "Буревій";
- 12-та бригада спеціального призначення "Азов";
- 14-та бригада оперативного призначення "Червона Калина";
- 15-та бригада оперативного призначення "Кара-Даг";
- новостворена 20-та бригада оперативного призначення "Любарт";
Звернення Дениса Прокопенка та командирів бригад корпусу "Азов": дивіться відео
Водночас до складу корпусу "Хартії" увійдуть:
- 3-тя бригада оперативного призначення "Спартан";
- 4-та бригада оперативного призначення "Рубіж";
- 13-та бригада оперативного призначення "Хартія";
- 17-та Полтавська бригада "Рейд";
- 18-та Слов’янська бригада.
Перехід Нацгвардії на корпуси затвердили головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський та міністр внутрішніх справ Ігор Клименко. Безпосереднім розподілом бригад у корпуси займався командувач НГУ Олександр Півненко.
Речник Національної гвардії Руслан Музичук в коментарі 24 Каналу пояснив, що ця реформа насамперед дасть змогу об’єднати всі бригади НГУ в єдиних структурах – корпусах "Азову" та "Хартії".
Кілька бригад, об'єднаних у корпус, отримують спільне командування – єдиний штаб і командира корпусу. Це дозволяє уникнути раніше поширеної практики, коли підрозділи НГУ були розосереджені по різних напрямках фронту та підпорядковувалися різним структурам. Відтепер вони діятимуть як єдина бойова сила під централізованим керівництвом, що сприятиме ефективнішому плануванню операцій та тісній координації між бригадами,
– пояснює Музичук.
Зараз активно тривають формування штабів, створення розвідувальних, артилерійських та логістичних підрозділів для обох корпусів.
Руслан Музичук / Фото з фейсбук-сторінки речника НГУ
Як НГУ обирала бригади для ядра корпусів
Руслан Музичук пояснює, що командирів корпусів призначили на посади через їхній великий досвід і ефективність в армії.
Командирами призначалися офіцери зі значним досвідом в НГУ та Силах оборони, які продемонстрували ефективність у бойових операціях. Командувач НГУ Олександр Півненко підкреслював, що обрані командири мають значний досвід і повагу серед особового складу,
– зазначає Музичук.
Першим ядром корпусу став "Азов" – бригада, яка складається виключно з добровольців, має власну систему навчання та власні підходи до служби і виконання завдань. Бригада довгий час була добровольчим формуванням, проявила себе під час оборони Маріуполя.
"Доцент" відзначає, що для "Азову" велика честь, що корпус сформовано саме на базі його бригади, і це висока відзнака внеску в розбудову української армії.
Приємно усвідомлювати, що азовську систему підготовки особового складу, планування та проведення військових операцій буде масштабовано. Це визнання внеску "Азову" у розбудову нової армії. Для мене, як і для інших офіцерів бригади, які переходять служити в корпус, це означає більше роботи по своїх напрямках,
– каже "Доцент".
Зараз у корпусу сформовано штаб, основою якого стали офіцери управління "Азову". Однак до управління також будуть залучені й офіцери інших бригад, котрі входять у корпус.
Начальником штабу корпусу "Азов" став підполковник Арсен Дмитрик ("Лемко").
Щодо переходу Дениса Прокопенка на посаду командира корпусу "Доцент" вважає, що це позитивно вплине на всі бригади, які тепер будуть підпорядковані йому. Водночас у бригаді "Азов" відбудуться ротації та кадрові зміни. Командиром бригади вже став Богдан Грішенков ("Пугач").
Водночас чимало військових були вражені тим, що ядром 2-го корпусу НГУ стала "Хартія" – одна з наймолодших бригад. Однак речник НГУ Руслан Музичук пояснює, що "Хартія" добре проявила себе на важких напрямках і досвід бригади буде корисним для корпусу. Зокрема, "Хартія" здійснила свого часу унікальну в історії російсько-української війни операцію.
"Хартія" вперше провела роботизований наступ, використовуючи наземні безпілотні системи в бойових умовах. Операція продемонструвала високий рівень інтеграції штучного інтелекту, автономних платформ і засобів дистанційного управління у тактичні сценарії сучасної війни. Роботизовані системи виконували ключові функції – від розвідки і вогневої підтримки до доставки боєприпасів, що дозволило зменшити ризики для особового складу. Цей прорив показав, що НГУ не лише володіє передовими технологіями, а й здатна ефективно використовувати їх у реальних бойових умовах,
– зауважує Музичук.
Також "Хартія" була серед тих бригад, котрі зупинили російський наступ на Харківщині у травні 2022 року.
Ігор Оболєнський – командир корпусу "Хартія" / Фото Армія.inform
Головні виклики корпусної реформи
Однак велика реформа, та ще й під час війни, має багато викликів та ризиків. Тому потрібно діяти обережно і виважено.
Для більшості командирів система корпусів є абсолютно новою. Корпусна система існувала в радянській армії, і в перші роки після проголошення незалежності України були 4 корпуси ЗСУ. Проте чинні бойові командири цієї системи не застали.
І чи не найбільшим викликом зараз є кадри. Для ефективної системи управління корпусом потрібно щонайменше 300 кваліфікованих офіцерів. Якщо ми говоримо про 20 корпусів, які за планами мають з’явитися в нашій армії, то потрібно не менш ніж 6000 фахівців. І бажано, щоб це були люди з уже потрібним досвідом, а не лише зі званням, яке можна здобути, навчаючись у виші та закінчивши військову кафедру. Тому кадри, а надто хороші кадри, – дефіцит, особливо коли їх потрібно немало.
Ядром корпусів обирають найбільш боєздатні бригади. І якщо бригади, які спільно з ними формують корпуси, мають певні проблемні чи недопрацьовані напрямки, на них потрібно спрямовувати зусилля своїх фахівців.
Ще один важливий момент – корпуси об’єднають в управлінні офіцерів різних бригад. У них можуть бути різні бачення і різні підходи, то ж налагодження командної роботи важливе. Однак, як у попередніх інтерв’ю відзначав командир 3-го корпусу Сухопутних військ Андрій Білецький, такі структури, як ОСУВ, ОТУВ та інші, – не є командами, бо вони тимчасові. Натомість корпус дасть змогу створити постійну команду, хоч для цього потрібно докласти зусиль. І велику роль у цьому відіграватимуть саме командири корпусів.
Україна в питанні цієї реформи сама. Як і в багатьох сферах цієї війни, наші партнери можуть передати свій досвід щодо структури корпусів та управлінських рішень, проте жодна з армій країн-союзників не має такого досвіду, як українська. А це означає, що наша армія на цьому шляху буде першовідкривачем. Це створює додаткові ускладнення, бо потрібно діяти виважено й одночасно швидко.
Тим часом офіцер "Доцент" зазначає, що частково потрібний досвід командир корпусу "Азов" Денис Прокопенко здобув під час оборони Маріуполя.
Якщо говорити про "Азов", то наші командири вже мають досвід подібної роботи. Як приклад можна навести оборону Маріуполя, коли друг "Редіс" зумів налагодити взаємодію із різними підрозділами маріупольського гарнізону, і це дало можливість протриматись 86 днів в надскладних умовах. До того ж "Азову" не вперше бути новаторами. Адже "Азов" із самого початку творився як абсолютно інша військова формація, ніж ті, які були до нього. І, як бачите, результат цієї копіткої праці ніхто не може поставити під сумнів,
– наголошує "Доцент".
Денис Прокопенко – командир корпусу "Азов" / Фото "Азову"
На думку Максима Жоріна, перехід на корпусну систему буде неоціненним досвідом і після того, як хтось пройде цей шлях, – наступним буде легше.
Це принципово нова історія для української армії, для українських офіцерів. Те, що зараз зроблять перші корпуси, – буде досвідом і прикладом у подальшому, тож потім це відбуватиметься набагато швидше і легше. Це ось той прорив, на який треба трохи часу та зусилля,
– зауважує Жорін.
Водночас речник НГУ Руслан Музичук додає, що для повноцінного функціонування корпусу потрібно проробити чимало роботи, однак сама реформа відкриває нові можливості – і для професійного розвитку війська, і для рекрутингу. Це дасть змогу посилити українську армію.
Завдання із зірочкою, або Найважча частина реформи
Зараз новостворені корпуси активно працюють над організацією системи управління, створенням усіх потрібних умов для функціонування корпусів. Багато деталей, з об’єктивних причин, залишаються непублічними.
Та є проблема. Абсолютна більшість бригад, котрі увійшли до нових корпусів, зараз безпосередньо виконують завдання на різних напрямках фронту. А це означає, що, коли корпуси будуть переходити у свої зони відповідальності, знадобляться ротації.
Дійсно, для того щоб утримувати смугу відповідальності і воювати корпусами, українській армії доведеться переміщати бригади по всій лінії фронту. У цьому є ризики, адже росіяни часто використовують момент ротації українських підрозділів і проривають оборону. Тож діяти потрібно буде швидко, але обережно,
– пояснює "Доцент".
На прикладі це виглядає так. Якщо бригада А зараз на Сумщині, бригада Б на Донеччині, а зону відповідальності корпусу визначено на Харківщині, то обидва підрозділи потрібно перемістити на ту ділянку, за яку відповідає корпус.
Зараз бої тривають на лінії близько 1000 кілометрів / Карта DeepStateMAP
Водночас бригади В, Г і Ґ потрібно вивести з Харківщини і перемістити до зон відповідальності їхніх корпусів. І це не секретна інформація, що ротації роблять позиції найбільш вразливими. Однак до формування корпусів здебільшого намагаються підходити за таким принципом, щоб мінімізувати потребу переміщень, хоча уникнути їх майже неможливо.
Тобто до повного переходу армії на корпусну систему потрібно підходити виважено і мислити глобально, зважаючи на всі змінні. І це завдання Генерального штабу та командирів корпусів – втілити все так, щоб лінія фронту залишилася стійкою.
Скільки часу потрібно на реформу
Будь-яка реформа вимагає часу, але проблемою реформи в теперішньому становищі України є те, що його немає. Тобто реформи потрібні буквально на вчора. Але і поспіх не потрібен, бо багато питань потребують виважених рішень.
Тому ніхто не береться прогнозувати, скільки часу знадобиться українській армії для повного переходу на систему корпусів, бо є надзвичайно багато факторів. Натепер найбільше питань викликає пошук кадрів. Це може зайняти час. Потім тривалою може бути організація корпусів на фронті, аби здійснити потрібні ротації максимально обережно.
То ж точно можна тільки сказати, що потрібен час і його справді бракує.
Корпуси – це панацея?
"Змінимось або загинемо", – така фраза часто лунає останнім часом, особливо від відомого волонтера Сергія Стерненка, який часто наголошує на потребі проведення реформ в армії.
Проте не варто вважати, що перехід на корпуси – це панацея, яка забезпечить швидку перемогу. Російська армія – надзвичайно сильний противник, що має багато живої сили і чимало ресурсів, зокрема й підтримку КНДР, Ірану і, як з’ясувалося, навіть Китаю.
Однак в українській армії є й противники переходу на корпусну систему. Вони аргументують свою позицію тим, що в Україні вже існували 4 корпуси до реформи і їх залучення до бойових операцій не змінило ситуацію на фронті. Проте такі операції все ж були радше винятком, ніж правилом. Наприклад, операція в Кринках на Херсонщині була відповідальністю 30-го корпусу морської піхоти.
Однак більшість військових оцінюють перспективи реформи позитивно. Перехід на корпусну систему може стати величезним вкладом в обороноздатність країни. Натепер немає ознак того, що навіть за умови закінчення війни загроза у вигляді Росії зникне. А тішити себе ілюзіями її зникнення не варто – потрібно бути готовими до будь-якого виклику.
А чи спрацює ця система так, як задумано, – залежить від багатьох факторів, і це ми зможемо побачити тільки з часом.
І головне – перехід Сил оборони на систему корпусів не означає, що армії більше не потрібен надійний тил. Тож сьогодні, завтра і стільки, скільки потрібно, ми повинні бути або в армії, або щось робити для армії. Найпростіше, що можна зробити вже і зараз, – задонатити на збір на потреби війська. Саме для цього працює наш благодійний Фонд24 – тут ви можете знайти збори на актуальні потреби різних підрозділів та звіти за вже пророблену роботу. Переходьте за посиланням та долучайтеся.

