Суд захистив історичну садибу Дмитрієва на Подолі від забудови

Київський окружний адміністративний суд визнав недійсними вимоги забудовника щодо скасування охоронного статусу садиби купця Йосифа Дмитрієва на вул. Хорива, 2 на Подолі. Суд підтримав збереження пам’ятки історії та архітектури, поклавши край семирічному протистоянню громади та бізнесу. Про це, як інформує «Главком», повідомив київський пам’яткоохоронець Дмитро Перов.

За словами пам’яткоохоронця, суд підтвердив, що об’єкт має залишатися під охороною держави як пам’ятка історії та архітектури.

Садибу, що датована 1830–1895 роками, у 2010 році отримало у користування приватне підприємство «Конвалія-Нерухомість» в межах інвестиційного договору. Документ передбачав реставрацію кількох будівель (А, Б, В, Г, Д, Ж, З) із подальшим правом власності на них. 

Однак, як зазначає пам’яткоохоронець, «бізнесмени просто розібрали дахи історичних будівель і зареєстрували власність на підставі «початку виконання робіт».

У 2018 році забудовник звернувся до ОАСКу з позовом про скасування статусу пам’ятки, аргументуючи це аварійним станом споруд. Проте у 2023 році Верховний Суд постановив, що зруйнований стан пам’ятки не є підставою для втрати її охоронного статусу. Навпаки – він є «належною і необхідною умовою для реставрації та відновлення».

У новому позові підприємство просило скасувати проміжний статус щойно виявленого об’єкта культурної спадщини та дозволити демонтаж будівель. Але суддя Сергій Лапій повністю відмовив у задоволенні вимог.

Садиба на Хорива (також «садиба Дмитрєва») – комплекс XIX сторіччя, який складається із двох житлових будинків й одного флігеля на Подолі. Розташована на вулиці Хорива, 2-А, 2-Б, 2-Д поруч із церквою Миколи Притиска, позаду Житнього ринку.  Наказом Міністерства культури України № 869 від 15 жовтня 2014 року будівлі внесені до обліку пам'яток архітектури місцевого значення (охоронний номер № 955/1-Кв і № 955/2-Кв). 

Будинок № 2-Б (1830) – одна з небагатьох споруд в Києві доби класицизму. Прибутковий будинок (№ 2-А) – характерний зразок житлово-торговельної споруди Подолу межі XIX–ХХ сторіч. 

Двоповерхову, цегляну, прямокутну в плані будівлю будинку № 2-Б спорудили за зразковим проєктом у 1830-х роках і перебудували 1875 року. 1897 року надбудували поверх. Композиція ритмічна. Вікна підкреслені клинчастими сандриками і фланковані лізенами. Фільонки та фриз орнаментовані поребриком. Зліва – в'їзд на подвір'я. Дворовий фасад акцентовано ризалітом з горищем

Чотириповерхову цегляну, тиньковану, пофарбовану споруду прибуткового будинку № 2-А  з підвалом і бляшаним дахом збудували 1897 року. Симетрична композиція фасаду акцентована двома ризалітами. Чоловий і бічний (орієнтований на будинок № 4/9) фасади оформлені у цегляному стилі. Із цегли сформовано декоративні елементи: зубчики, модульйони, рустування.

Вікна мають прямокутні й півциркульні прорізи. Первісно на першому поверсі планувались великі вітрини. Простір міжвіконня на рівні другого-третього поверхів декорований здвоєними пілястрами. Підвіконня і фриз під карнизом орнаментовані поребриком. 

1895 року в глибині садиби спорудили двоповерхову цегляну, Г-подібну будівлю. Флігель – елемент традиційної подільської садиби.

Станом на 2020 рік, садиба перебуває на межі знищення.

З 1660 року в садибі, яка об'єднувала тоді ділянки № 2 і 4, стояла кам'яниця Сави Туптала, соратника Богдана Хмельницького. Після великої пожежі 1811 року виокремлену ділянку № 2 надали купцю першої гільдії Павлові Лобкові і його дружині Дар'ї. У 1831–1832 роках купець третьої гільдії Федір Курлюков викупив ділянки за борги власників і знову об'єднав в одну. Близько 1836 року він розібрав значно пошкоджений пожежею будинок Туптала і спорудив новий.

1886 року наступний власник міщанин В. Кадацький продав ділянку І. Дмитрієву. У цей час велись будівельні роботи за проєктом архітектора Володимира Ніколаєва.

1922 року більшовики націоналізували садибу. Розташовані поруч із Житнім ринком будинки у різні роки займали бакалійна, бублична крамниця, олійня зі складом, слюсарна майстерня, майстерня ремонту взуття, перукарня, а флігель – кондитерська фабрика.

У 1991 році в чотириповерховому будинку № 2-А провели ремонтні роботи