Наступ РФ на Донеччину: аналіз ситуації

Друзі, як обіцяв дам детальний огляд щодо загальної ситуації на фронті. У принципі, події розвиваються за сценарієм, який я прописував ще місяць тому. У переговорах із Трампом Путін таки вичавив свою відстрочку, яку сподівається використати для великого наступу. Який за фактом уже розпочався.

Щодо ситуації на Сумщині та Курщині я давав картину вчора і повторюватися немає сенсу. У Кремлі чітко розуміють – жодних шансів на окупацію Запорізької та Херсонської області у них немає. Цього літа або у разі продовження війни на кілька років – неможливо. Тож ключовим завданням стала і буде Донецька область. Головна мета – агломерація з чотирьох міст. Костянтинівка, Дружківка, Краматорськ і Слов'янськ.

Зараз реальних можливостей для наступу на ці міста в окупантів немає. Тож зосередилися вони на вирішенні поточної – Покровськ. А ось уже потім, після Покровська... Якщо це «потім» узагалі настане. Та й там зараз уже є дві «вилочки». Кількість штурмів на південний захід і північ від Покровська коштувала противнику дуже дорого. Навіть їхні пропагандисти жахаються від втрат і визнають, що заради нескінченних штурмів у наступ замість підготовлених підрозділів кидають операторів дронів, арту, кухарів, поранених. Загородзагони і страти відмовників – уже звичайна картина.

Результат є, але настільки скромний, що вимірюється половиною хутора або шматком посадки. За тиждень ціною втрат у кілька тисяч. Нагадаю, це їхня пропаганда пише, не ми і не противники війни. Перша вилка на південному заході. Можна пробувати й далі обходити Покровськ, що логічно. І дуже важко. Але тут з'явилася політична спокуса – взяти західніше і зайти хоч на кілометр у Дніпропетровську область. Стратегічно немає сенсу. Обидва напрямки відразу? Чистий суїцид через брак ресурсів.

На північ від Покровська проривання до траси на Костянтинівку реально від слова «рити». За швидкістю, завзятістю, втратами сил і часу при скромних результатах. І така ж вилка. Лізти на Констаху вздовж дороги? Я не відкрию військову таємницю – там давно чекають і підготувалися. Замикати кільце навколо Покровська в районі Мирнограда? Там теж довго і важко. Обидва напрямки відразу? Це взагалі чистий і нерозбавлений суїцид, резервів таких немає і у теорії.

Усі скромні успіхи окупантів на сьогодні у районі Покровська йдуть за вже знайомою схемою. Кинути всі сили, не рахувати втрат, просунутися зовсім небагато, повністю обнуливши резерви. Далі стоп надовго або контрудар ЗСУ.

Як уже було і саме у цьому районі. Тобто ні про яке посилення угруповань, які воюють за Часів Яр і Торецьк за рахунок місцевих не йдеться. І мрії про великий штурм Костянтинівки так само далекі від реальності, як і рік тому.

Підбиваємо підсумок. Літня наступальна кампанія Росії починається з задишки на старті. Це провал всієї військової кампанії. Так, зі страшними втратами армія РФ наступає. Їхня пропаганда подає це як невблаганне просування вперед. Наші песимісти у менш категоричній формі теж констатують – противник продовжує наступати. Але давайте подивимося на цифри?

За два останні роки з 2023 року всі успіхи російського наступу – 1% території України. Один. Відсоток. За шалених і непоправних втрат. Можете екстраполювати розвиток ситуації ще на два роки вперед, але – противнику нічим компенсувати втрати в особовому складі й техніці. Стан економіки не поліпшується, осінньо-зимова криза неминуча. А тут нові санкції ЄС щодо сільгосппродукції та добрив.

Товсте північне звірятко, яке так люблять поминати у Росії, вже не крадеться непомітно. Він посміхається і стрімким домкратом мчить їм назустріч. За шампанським бігти рано. Попереду дуже важкі пів року плюс-мінус. Але результат очевидний. І загравання з Трампом нічим їм не допоможуть. Це бачать і у Пекіні, до речі...