Невиконання вимог EUDR — це загроза штрафів і втрати ринку ЄС

Нові вимоги EUDR безпосередньо впливатимуть на експорт і бізнес-процеси агровиробників, зокрема у виробництві сої та яловичини.

Про це розповів генеральний директор асоціації «Український клуб аграрного бізнесу»  Олег Хоменко в колонці на «Економічній правді».

Він зазначив, що останнім часом серед українських аграріїв дедалі частіше звучить абревіатура EUDR — регламенту ЄС про запобігання вирубуванню лісів. Сфера застосування EUDR охоплює продукцію, сировинну чи перероблену, виготовлену з великої рогатої худоби, какао, кави, олійної пальми, каучуку, сої або деревини. Оператори й торговці повинні гарантувати, що ці продукти не сприяють знелісненню або деградації лісів і пройшли належну перевірку перед тим, як бути випущеними на ринок ЄС або експортованими з нього.

«Ігнорувати ці зміни не вдасться й українським аграріям, які прагнуть зберегти свої позиції на ринку Євросоюзу. Одним із ключових елементів регламенту EUDR є запровадження системи класифікації країн-виробників за рівнем ризику, пов'язаного зі знелісненням. Ця класифікація прямо впливає на умови експорту продукції до Євросоюзу», — пояснив Хоменко. 

Він зауважив, що експортери, які дотримуються EUDR, можуть отримати від цього репутаційні та економічні вигоди.

«Якщо українські соя або яловичина матимуть підтверджену відсутність зв’язку із знелісненням, їхня вартість може зрости порівняно з продукцією з країн, де такі гарантії відсутні. В основу додаткового преміуму буде закладена відсутність додаткових адміністративних витрат, які будуть змушені нести виробники продукції з країн зі стандартним або високим ризиками», — пояснив Олег Хоменко.

Водночас він застеріг, що невиконання вимог EUDR — це не просто ризик штрафів, які можуть сягати 4% річного обороту для операторів і трейдерів, а реальна загроза втрати доступу до ринку ЄС у певних нішах.

«Якщо українська продукція не матиме підтвердження відповідності EUDR, євросоюзівські компанії не зможуть її купувати і продавати. Вимоги EUDR набувають чинності 30 грудня 2025 року. Адаптація до EUDR — не забаганка, а необхідна умова для збереження експорту й конкурентоспроможності. Хто адаптується перший, той отримає найбільші переваги», — резюмував експерт.