Правда про новітні дрони і ракети недоімперії
Після «миротворчої» телефонної розмови Трампа з другом Володьєй почалися масовані російські ракетно-дронові удари по Україні. Президент США нарешті зрозумів, що «друг і партнер» Путін просто розводить його як звичайного лоха. Але ще не дозрів, щоб поставити розводилу на місце, таке враження, що дає час до кінця року.
А от в Україні і не тільки у ній з’явилося багато міфів та вигадок стосовно зброї, якою недоімперія здійснює терор проти мирних українців – тут і штучний інтелект, і Telegram-боти, і маневрування балістичних ракет, і невразливість до РЕБ, і ще багато чого. Коротше, жах, страхіття і неможливість протидіяти. Спробую внести інженерно-технічну ясність щодо ракетно-дронових ударів по Україні.
По-перше, атаки з повітря, які ми зараз переживаємо, відбуваються у рамках підготовки до російського літнього масштабного наступу і мають на меті руйнування нашої воєнної логістики та залякування населення, щоб підштовхнути керівництво України до згоди на умови «миру» від Росії. Тобто, ці атаки – реалізація російських планів підкорення/знищення України і не мають якихось інших причин – помста, удари у відповідь і таке інше.
По-друге, сьогоднішні удари не є чимось надзвичайним. У 2022-2923 році до нас прилітало під сто ракет різних типів та ще понад півсотні шахедів. І були випадки, коли подібні атаки повторювалися декілька разів на тиждень (ракет ставало трохи менше, а «шахедів» – стільки ж). Тобто, ми дещо відвикли від рівня ракетно-дронового терору РФ.
Тепер про модернізацію «шахедів». Нема у них ніякого штучного інтелекту. Тому що для реального автономного ШІ потрібен дуже потужний і малий за вагою процесор. Росія сама таких не виробляє, і їй такі процесори у потрібних кількостях не продають. Мова може йти про примітивні системи оптичного розпізнавання, які повинні бачити воєнно-промислові об’єкти, але все одно бачать лише цивільні будинки.
Telegram-бот, через який шахеди передають свої координати (а не відеоінфу для оператора-навідника!) з’явився у ворога у 2023 році. Ця технологія дозволяє збирати інформацію про розташування наших систем ППО, але нічого новітнього у ній нема.
«Шахеди» продовжують бути вразливими для РЕБ, але це має бути сучасний потужний РЕБ у правильному місці. Тут маємо постійне традиційне змагання снаряду та броні. А от тактику застосування шахедів ворог дійсно помітно покращив.
Тут і облітання районів розташування нашої ППО, і політ на висотах, куди не дістають наші зенітки та кулемети, і – головне – збирання у зграї у повітрі поблизу цілі і атака відразу великою кількістю дронів. Саме так ворог атакує наші аеродроми. Проти такої тактики ефективність наших мобільних кулеметних груп помітно падає. Потрібні або відносно дешеві зенітні ракети (використовуються у системах «ФракенСАМ»), або «Гепарди», «Скайнекси» і подібні комплекси. Але все це у нас у дефіциті.
Головною проблемою є кількість «шахедів». Ворог довів їхнє виробництво до 5-6 тисяч на місяць, має плани на 15 тисяч на місяць, поки що ці плани не реалізовані, але... При цьому ганятися за шахедами на західних винищувачах не є розумним, а інші варіанти (вертольоти, спортивні літаки) в нас чомусь існують у майже одиничних екземплярах. Замість великих серій.
І про ракети. Крилаті ракети ворога («Калібри», Х101 і подібні) ми збиваємо майже стовідсотково, в першу чергу, завдяки авіації. Тому агресор їх майже не використовує, накопичує для цілком можливої атаки на Європу, яку недоімперія планує змусити до капітуляції майже цілковито за рахунок ударів з повітря.
Розповіді про маневрування балістичних «Іскандерів» на фінальній ділянці траєкторії – виправдальні вигадки. Бо таке маневрування істотно зменшить і без того невелику точність цих ракет. А от система наведення за рахунок кращого зв’язку з супутниками стала дійсно більш ефективною.
І так, дійсно використовуються і дають результат різні радіолокаційні та інерціальні пастки, які ракета відстрілює під час падіння на ціль. Це знов-таки не відкриття російських інженерів, такі хибні цілі були розроблені ще у минулому століття для міжконтинентальних балістичних ракет з метою проходження бойових блоків через ПРО ворога. Але зараз росіяни використовують такі «обманки» для тактичних ракет, якими б’ють по Україні.
Щоб надійно збивати подібну захищену балістику, потрібно на одну ворожу ракету випустити три наших. І знов таки впираємося у дефіцит і сучасних ЗРК, і ракет до них. До речі, ворог зараз виробляє 170 і більше ракет різних типів на місяць, але використовує проти України значно менше. Цей запас або полетить на нас під час ворожого літнього наступу, який готується, або буде чекати російського нападу на ЄС.
Підсумовуючи, змушений констатувати, що та складна ситуація, яку ми маємо з ППО-ПРО зараз, є наслідком помилок і прорахунків, які зроблені нашим воєнно-політичним керівництвом ще у 2022-2023 роках. Мова про те, що замість підготовки і розгортання тотальної війни проти більш потужного ворога ми спробували жити майже мирним життям – з непрофесіоналізмом, інтригами, хабарництвом і тривіальною тупістю чиновників.
Саме це завадило нашому воєнно-промисловому комплексу за воєнні роки розгорнутися у дійсно потужну систему, яка в основному забезпечує потреби фронту і тилу. Причому, випереджаючи реалії війни, а не намагаючись їх безнадійно наздоганяти.

