/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F35%2Fcb9ef6d89df1a2bc13d026c6d070a511.jpg)
"Меньшее зло" не только для Украины: кто и благодаря чему станет новым президентом Польши
Увечері 1 червня Польща дізнається – спочатку з даних екзит-полів, а трохи згодом і офіційно – ім’я свого нового президента.
Нинішня виборча кампанія стала унікальною – за два дні до другого туру соціологічні опитування фіксують фактично однаковий рівень підтримки кандидатів.
А вал компромату, оприлюдненого за останні тижні, змушує піддати сумнівам будь-які дані соціологів.
При цьому явка під час другого туру може виявитися найвищою з 1989 року – тобто з перших частково вільних виборів, що поклали край комуністичній владі.
В тому числі – завдяки рекордній явці за кордоном.
Попри те, що Польща є парламентською республікою і повноваження президента не є широкими,.
ці вибори можуть виявитися визначальними для подальшого курсу країни.
Перемога провладного кандидата – мера Варшави Рафала Тшасковського – дозволить керівній коаліції розблокувати багато реформ, заблокованих ветуванням чинного президента Анджея Дуди.
Натомість перемога директора Інституту національної пам’яті Кароля Навроцького – кандидата, за яким стоїть опозиційна партія "Право і справедливість" ("ПіС"), – стане доказом, що втрата влади цією партією 2023 року була випадковістю – і відкриє шлях до реваншу.
Ще один важливий момент: польські вибори проходять на тлі загальносвітової тенденції "правого розвороту".
Тож не дивно, що для угорського прем’єра Віктора Орбана перемога Навроцького має стати початком тренду "Зробимо Європу великою знову".
Коли соціологи безсилі.
Результати першого туру стали шоком для багатьох поляків.
Усі соціологічні опитування прогнозували суттєвий розрив між Рафалом Тшасковським та Каролем Навроцьким.
І навіть припускали, що такі результати першого туру зроблять другий тур формальністю.
Але вийшло все навпаки.
Розрив між лідерами перегонів вийшов мінімальний (31,36% проти 29,54%), тоді як трете і четверте місця зайняли ультраправі кандидати, чиї голоси скоріш відійдуть опозиційному кандидату, аніж представнику влади.
Перший тур повністю змінив виборчі розклади.
І перші результати опитувань, зроблених вже після першого туру, показали, що фаворитом перегонів стає вже Кароль Навроцький.
Щоправда – ненадовго.
Наступні соціологічні опитування продемонстрували вже рівні шанси кандидатів, а останні – невелику перевагу Тшасковського.
Щоправда, в жодному з них перевага не перевищує рівня статистичної похибки, а відповідно, ситуація дійсно є абсолютно непередбачуваною.
Ще один фактор непередбачуваності – гучні скандали, що супроводжують Навроцького.
Від моменту його висунення у президенти ЗМІ оприлюднили купу подробиць, що стосуються його минулого, зокрема – знайомства з особами з кримінальних кіл та неонацистами.
А напередодні першого туру в ЗМІ з’явилося розслідування про незадекларовану квартиру кандидата, яку той фактично відібрав у пенсіонера.
Такий компромат мав би зруйнувати будь-яку політичну кар’єру, проте спрацював "ефект Трампа" – ядерний електорат "ПіС" не повірив інформації, яку оприлюднили "ворожі" медіа.
А головне – той момент, що результат Навроцького у першому турі виявився вищим за дані соцопитувань, може свідчити про ефект "сором’язливого виборця" – коли частині респондентів незручно зізнаватися у своєму виборі.
Ефект "сором’язливого виборця" може спрацювати на користь Навроцького і в другому турі.
А отже, фінальний результат може виявитися геть протилежним прогнозам соціологів.
Допомога від Орбана та Трампа.
Отримавши в першому турі результат, набагато кращий за прогнози, Кароль Навроцький спробував укріпити своє лідерство.
"Наша перемога реальна, але тільки від нашої рішучості залежить, чи стане вона реальністю.
Сьогодні історія дає нам шанс, але не подарує перемогу – ми маємо за неї боротися", – прокоментував результати першого туру лідер "ПіС" Ярослав Качинський.
Проте для перемоги Навроцькому було потрібно залучити "золоту акцію" – голоси тих виборців, які проголосували за правопопуліста Славоміра Менцена та ультраправого радикала Гжегожа Брауна.
І варто зазначити, що "ПіС" обрав кандидатуру позапартійного Навроцького саме через потребу у цих голосах – там розуміли, що кандидат у президенти, який буде членом "ПіС", не матиме шансів залучити голоси часто контрсистемних виборців.
І Навроцький зробив усе можливе, щоб залучити праворадикальні голоси.
Зокрема, він зголосився підписати декларацію, в якій Менцен виклав свої вимоги до майбутнього президента Польщі.
Серед вимог, з якими погодився опозиційний кандидат у президенти – зобов’язання блокувати вступ України до НАТО та відмова посилати війська в Україну.
Він також навіть відповів листом на вимоги, озвучені Гжегожем Брауном.
У цьому листі, оминувши найбільш контроверсійні вимоги (зокрема – блокувати військову допомогу Києву), Навроцький пообіцяв боротися з "бандерівською ідеологією" та "українізацією Польщі".
Втім, ці кроки дали лише обмежений результат.
Зокрема, Гжегож Браун оголосив, що збирається у другому турі "поставити хрестик біля прізвища Навроцький".
Проте, як вважається, близько половини його виборців під час другого туру залишаться вдома.
Ще гіршою вийшла ситуація з Менценом.
Власник "золотої акції" нинішніх виборів, хоч і подякував Навроцькому за підтримку декларації, проте від підтримки утримався, пояснивши це тим, що Навроцький "має проблеми з надійністю".
Натомість опозиційного кандидата підтримав чинний президент Польщі Анджей Дуда.
"Не секрет, що я підтримую саме Кароля Навроцького.
Можу з упевненістю сказати: я все ще підтримую його і в цьому плані розраховую на конкретний результат цих виборів", – заявив Дуда.
Також Навроцького підтримали й деякі закордонні політики, в тому числі угорський прем’єр Віктор Орбан.
"Хай живе Навроцький", – сказав Орбан на консервативній конференції CPAC у Будапешті, після чого розкритикував нинішній уряд Польщі.
"У Польщі відбуваються нечувані речі.
Вони розтоптують усі європейські та конституційні права.
А Брюссель все це терпить.
Не просто терпить – він це підтримує!" – переконаний угорський прем’єр.
Крім того, за словами Орбана, перемога Навроцького має дати старт консервативному розвороту в Європі, наступними кроками якого мають стати перемоги консерваторів у Чехії (наприкінці цього року), Угорщині (наступного року) та Франції.
Проте найбільшим успіхом Навроцького стала підтримка з Вашингтона.
1 травня його прийняв у Білому домі Дональд Трамп, а згодом для підтримки опозиційного кандидата до Польщі прибула міністерка внутрішньої безпеки США Крісті Ноем.
Виступаючи на консервативній конференції CPAC під Жешувом, Ноем напряму заявила, що саме Навроцький "має стати президентом".
Адже лише в такому разі "польський народ матиме сильного союзника (мова про Трампа.
– Ред.), який гарантуватиме, що ви зможете боротися з ворогами, які не поділяють ваші цінності".
"Я роками спостерігала, як соціалісти та люди, подібні до цього мера Варшави, який є абсолютним лідером-катастрофою, руйнували наші країни, бо керувалися страхом", – також заявила американська міністерка.
Ще один жест допомоги Навроцькому від команди Трампа – лист президентці Єврокомісії Урсулі фон дер Ляєн від республіканців – членів комітету із закордонних справ Палати представників США, в якому організацію виборів у Польщі називають такою, що дискримінує опозицію.
"Ці дії, здійснені під наглядом Європейської комісії, виявляють тривожні подвійні стандарти у підході ЄС до верховенства права в Польщі, що потребує негайної уваги", – стверджується у листі.
Сутенерський скандал та текст на наркотики.
Втім, ефект від міжнародної підтримки Навроцького був знову зіпсований скандальним розслідуванням про його минуле.
Видання Onet знайшло докази того, що кандидат у президенти, працюючи у 2007 році охоронцем готелю "Гранд" у Сопоті, допомагав гостям замовляти секс-працівниць.
Показовий момент: польське законодавство передбачає можливість оперативного вирішення справ, що стосуються наклепів під час виборчих кампаній.
В таких справах рішення може бути прийняте за два-три дні.
Кароль Навроцький вже заявив про наміри позиватися до журналістів, проте опцією оперативного судового розгляду не скористався – і це може розглядатися як аргумент на користь правдивості цих звинувачень.
І хоча, як показав перший тур, компромат не має вплинути на "ядерний електорат",.
проте цей скандал може вплинути на виборців тих кандидатів, що не пройшли до другого туру.
Щоправда, виглядає вкрай сумнівно, що така інформація змусить виборців Менцена чи Брауна підтримати Тшасковського чи хоча б не піти на вибори – скоріш навпаки.
Однак перспектива отримати президентом особу, звинувачену в сутенерстві, може стати стимулом піти на дільницю для тих 9% польських виборців, які у першому турі підтримали лівих кандидатів Адріана Зандберга та Магдалену Беят.
Для багатьох із них Тшасковський виглядає далеко не найкращим кандидатом у президенти, проте нинішні вибори вже перейшли у формат "обираємо менше зло".
Ще одна помилка Навроцького, яка може коштувати йому голосів – поведінка під час дебатів, де він поклав до рота щось схоже на заборонену в Польщі речовину снус.
Щоб дати відповідь критикам, Навроцький вирішив здати тест на наркотики, закликавши свого опонента Рафала Тшасковського зробити так само.
Ніяких заборонених речовин в організмі Навроцького виявлено не було.
Втім, цей скандал завдав удару по його іміджу як фізично сильної людини, а також як політика, готового до складних ситуацій.
Пиво з опонентом та румунський союзник.
Повернути лідерство у соціологічних опитуваннях Рафалу Тшасковському допомогли не лише проблеми опонента, а й щонайменше два особистих успіхи.
Багато хто очікував, що переломним моментом виборчої кампанії можуть виявитися дебати, що відбулися 23 травня.
Втім, дебати не виправдали цих сподівань, запам’ятавшись скоріш "снус-скандалом" Навроцького.
Одночасно самі дебати пройшли радше на рівних – набагато більший політичний досвід Тшасковського був майже непомітним.
Свій "реванш" Тшасковський взяв наступного дня, прийшовши на дебати на You.
Tube Менцена.
На відміну від Навроцького, який напередодні взяв участь у таких дебатах і погодився з усіма тезами Менцена, Навроцький не лише не став підписувати запропоновану декларацію (що було очікувано), а й активно дискутував із Менценом, часто домінуючи над ним.
А після завершення дебатів – пішов пити з опонентом пиво.
Як результат – ці дебати можуть принести Тшасковському нехай не більшість, проте все одно чималу частину голосів електорату Менцена.
Адже за нього голосують не лишу ультраправі, а й прихильники максимально вільного ринку – для них Тшасковський може виглядати загалом прийнятною кандидатурою.
Щоправда, соціологи розходяться в оцінки того, яка частка виборців Менцена може віддати голоси за Тшасковського.
Опитування від United Surveys вказує, що голоси можуть розділитися майже навпіл – 44% за Навроцького та 35% – за Тшасковського.
Натомість геть протилежні цифри дає опитування від Opinia24 – 83% за Навроцького та лише 13% за Тшасковського.
Другий успіх – підтримка з боку новообраного президента Румунії Нікушора Дана.
Більш того – у неділю 25 травня, за день до своєї інавгурації, переможець румунських виборів взяв участь у великому марші-мітингу Тшасковського.
Натомість можливою помилкою може виявитися відмова Тшасковського взяти участь у других дебатах, що пройшли 28 травня у містечку Конське.
Відмова дала можливість опонентам говорити про "боязливість" кандидата, проте наразі не схоже, що це рішення матиме наслідки для кампанії.
У пошуках "меншого зла".
Голосування 1 червня обіцяє стати типовим вибором "меншого зла".
Команда Тшасковського активно використовує скандали, що регулярно виникають навколо Навроцького.
Зокрема – наголошуючи, що людина з такими плямами у біографії не гідна займати президентську посаду.
Цю проблему неофіційно визнають і в "ПіС" – там зазначають, що якби вони заздалегідь знали про масштаби цих проблем, то будували б кампанію геть інакше.
Зокрема, Навроцького подавали б як людину, яка виросла у неблагополучному середовищі, проте зуміла завдяки своїм якостям змінити свою долю.
У відповідь Тшасковського намагаються представити як "боягуза" та несамостійного політика.
Який у разі обрання президентом буде всього лише маріонеткою в руках як прем’єра Дональда Туска, так і керівництва ЄС та Німеччини.
А разом із тим – як державного діяча, який не зможе побудувати добрих відносин із нинішнім керівництвом США, оскільки "його шеф Дональд Туск неодноразово ображав Трампа".
Окремий аргумент, на який робить ставку опозиція – небезпека монополізації влади, коли президент та прем'єр будуть представниками однієї партії.
Втім, не згадуючи, що така монополізація була ще донедавна – за уряду "ПіС".
На цьому тлі єдиним аргументом, за допомогою якого Кароль Навроцький намагається переломити результати перегонів на свою користь, стала обіцянка у разі перемоги спростити процедуру проведення загальнонаціональних референдумів та проводити їх щодо кожного важливого для країни питання.
Чи спрацює цей, типово популістський аргумент, і кого поляки все ж визнають "меншим злом" – ми дізнаємося вже ввечері 1 червня.
Автор: Юрій Панченко,.
редактор "Європейської правди".

