25 провалов подряд: почему Косово оказалось в остром политическом кризисе и чем это грозит

Парламентські вибори у частково визнаній Республіці Косово відбулися ще 9 лютого.

А 2 червня невдачею завершилась чергова – вже 25-та – спроба сформувати новий уряд.

Вже четвертий місяць парламентарі кожні 48 годин збираються на чергове засідання парламенту, але не можуть домовитися та обрати ані спікера, ані новий уряд.

Тож наймолодша країна Європи опинилася у важкій політичній кризі, виходу з якої поки що не видно.

А головне – нинішня криза лише посилює і так безпрецедентні виклики, що стоять перед країною.

Непозбувна криза.

Останні парламентські вибори принесли перемогу партії "Самовизначення", лідером якої є чинний прем’єр-міністр Альбін Курті.

Втім, на цьому добрі новини для голови уряду Косова закінчуються.

Його партія показала гірший результат, отримавши лише 48 мандатів – на 10 менше, аніж за результатами попередніх виборів.

Цього явно недостатньо для формування більшості у 120-місному парламенті Косова.

Залишається шукати партнерів для створення коаліції, проте це виявилося геть не просто.

Проблеми почалися вже при обранні нового спікера.

Запропоновану "Самовизначенням" кандидатуру підтримали лише депутати цієї політсили, а також декілька представників від національних партій.

Натомість депутати від Демократичної партії, Демократичного союзу та Альянсу за майбутнє Косова, а також низка представників національних меншин (вони мають фіксованих 20 мандатів) відверто ігнорують свої обов’язки та блокують роботу парламенту.

Наприклад, під час останнього, 23-го засідання 29 травня в залі були присутні 111 депутатів зі 120, з яких лише 56 взяли участь у голосуванні.

Неучасть депутатів у засіданнях парламенту та нехтування своїми обов’язками викликали зростання незадоволення в суспільстві.

27 травня, в день 22-го засідання, протестувальники "збудували" своєрідний макет парламентської зали на площі перед парламентом та прикрасили його низкою плакатів: "Досить!", "Асамблея Республіки, а не лише партій", "Це не серіал – це наша держава", "У нас є держава, але у нас немає інституцій" та "Ваша гра, наші наслідки".

Втім, значна провина у нинішній кризі лежить і на партії Курті.

Там відверто ігнорують діалог з опозицією і навіть відмовляються пропонувати іншу кандидатуру на посаду спікера.

Політична криза вже має свої наслідки.

Зокрема, Європейський Союз призупинив виплату першого траншу в розмірі 61 млн євро з пакета допомоги на 880 млн євро, призначеного для розвитку інфраструктури, охорони здоров'я та зеленої енергетики.

Експерти попереджають, що щоденна втрата для економіки країни через цю ситуацію становить близько 3 млн євро.

На початку травня ЄС почав частково знімати санкції, запроваджені у 2023 році, однак тепер не можна виключати, що й цей процес також може буде призупинений.

Та й курс Косова на вступ до Євросоюзу (Приштина подала заявку на вступ 15 грудня 2022 року), який став стратегічною метою, уповільнюється.

Й головна причина – відсутність функціональних державних інституцій, які можуть і здатні проводити євроінтеграційні реформи.

Висока представниця ЄС у закордонних справах Кая Каллас, яка перебувала в Косові 22 травня, вказала новообраним депутатам, що "немає коротких шляхів" до членства в ЄС.

Цей шлях іде через всеохопне реформування держави.

А тому всі партії мають "зупинити політичну блокаду" та якомога швидше сформувати нову владу, підкреслила вона.

Проте ані заклики з ЄС, ані вуличні протести почуті не були.

Або Курті, або ніхто?.

Ключова причина нинішньої кризи – опозиція вимагає відсторонення Курті від влади, натомість сформувати свій уряд вона не здатна.

Як так сталося? Насамперед варто уточнити, що Альбін Курті та його партія – це представники нової хвилі косовських політиків, які прийшли на зміну політикам, що здобули незалежність та добилися її визнання провідними західними країнами.

Але одночасно – ціною цього визнання були чималі поступки для сербської громади, прийняті під тиском Заходу.

І ці поступки гостро критикували Курті та його однодумці – як такі, що унеможливлюють нормальний розвиток країни.

І вони мають рацію – бажання Заходу "залагодити" питання із сербською меншиною призвело до існування паралельних органів влади у муніципалітетах, де живуть етнічні серби (насамперед – на півночі країни).

Такий радикальний курс є неприйнятним для опозиції, адже заради повернення півночі країни під контроль Приштини Курті пішов на безпрецедентне загострення відносин із ЄС і навіть зі Сполученими Штатами.

Адже через такий курс Приштини на Косово накладені санкції ЄС (нехай і найслабкіші), тоді як на Сербію – ні.

А в умовах зростання безпекових ризиків, побоюються в опозиції,.

відсутність добрих відносин із Заходом може дорого коштувати Косову.

Проте одночасно опозиція не має можливості сформувати свій уряд, оскільки 10 мандатів гарантовано мають представники сербської меншини.

Більшість із цих мандатів належать партії "Сербський список", яка напряму пов’язана із Сербською прогресивною партією президента Александара Вучича.

Шанси, що ці депутати погодяться увійти в уряд Косова – як під керівництвом Курті, так і будь-якого представника опозиції – майже нульові.

Принаймні, поки не отримають відмашки на такий крок від Вучича.

А той наразі не зацікавлений у входженні "дочірньої" партії в уряду Косова.

Для президента Сербії набагато вигіднішим є поглиблення у Косові політичної кризи та можливість робити заяви про дискримінацію там етнічних сербів.

Ситуацію може вирішити президентка Вйоса Османі, яка має повноваження розпустити парламент та призначити нові вибори.

Проте наразі вона намагається уникнути цього кроку.

Адже невідомо, чи не призведуть дострокові вибори лише до поглиблення кризи.

Косово перед великими випробуваннями.

Політична криза лише поглиблює непросте становище Косова.

Населення країни за 13 років незалежності скоротилося з приблизно 2,0 млн до 1,6 млн, головною причиною стала трудова еміграція.

Близько третини осіб, народжених у Косові, проживають за кордоном, що вивело країну в групу лідерів за рівнем еміграції у світі.

Й хоча економіка країни поступово розвивається, демонструючи непогані результати, значна частина населення живе на межі бідності.

Корупція, організований кримінал, торгівля наркотиками залишаються й сьогодні одними з найбільш "вигідних" бізнесів у країні, які приносять мільярдні прибутки учасникам цих злочинних операцій.

А Косово перетворилося на своєрідний хаб для подібних вантажів з Азії та Латинської Америки до Європи.

Згадані виклики Косово може подолати лише за допомогою Євросоюзу.

Проте головним викликом для Приштини на шляху до Євросоюзу залишається нормалізація відносин із Сербією через відновлення переговорного процесу.

Ці переговори були призупинені після вторгнення сербських терористів до селища Банська в Косові у 2023 році.

Учасники нападу втекли у Сербію і так і не були видані косовській владі.

А "м’яка" реакція Брюсселя на атаку, яку Приштина назвала спробою анексії частини держави, дратує прем’єра Косова, який не погоджується на відновлення переговорів із Сербією.

Більш того, в парламенті Сербії обговорюють проєкти законів, які можна оцінити як спробу втручання у внутрішні справи Косова.

Серед них, зокрема, проєкт закону про оголошення Косова "особливою зоною соціального захисту", який порушує зобов’язання Белграда.

Своєю чергою сербська сторона відмовляється від відновлення діалогу, оскільки Курті відкидає вимогу щодо утворення Асоціації сербських муніципалітетів на півночі Косова, більшість населення яких населена сербами.

Прем’єр Косова, попри двосторонні домовленості 2013 року щодо створення Асоціації, категорично відкидає старі умови вирішення питання.

Він вважає, що це призведе до появи в Косові територіального утворення на кшталт Республіки Сербської в БіГ – керованого з Белграда, дестабілізуючого Косово зсередини та загрожуючого сецесією утворення.

А після нападу на Банську косовська влада почала наводити лад на півночі країни, закриваючи паралельні сербські місцеві органи влади та банки.

Показово, що такі кроки викликають різку критику не тільки з боку офіційного Белграда, але, як не дивно, і з боку ЄС.

Так, перебуваючи в Приштині, Кая Каллас заявила, що ці.

кроки влади Косова "підривають зусилля щодо деескалації".

Серед викликів, з якими зустрінуться новообрані депутати, є ще один – Річард Гренелл, колишній спеціальний представник США у діалозі про нормалізацію між Косовом та Сербією.

Гренелл залишається близьким до президента Дональда Трампа та одночасно має дружні відносини з сербським президентом Вучичем, підтримуючи його з багатьох питань щодо Косова.

А також допомагає сину американського президента вирішувати бізнесові питання в Сербії.

Після приходу Трампа до влади Гренелл виклав у мережі Х пост, у якому звинуватив владу Косова у небажанні відновлювати переговори з Сербією, а разом із тим – стверджував, що політикум у Вашингтоні не підтримує косоварів, а Дональд Трамп особисто не довіряв та не довіряє Альбіну Курті.

Як бачимо, перед майбутнім урядом Косова стоять дуже великі проблеми та виклики.

Проте коли Косово отримає цей уряд – невідомо.

Автор: Володимир Цибульник,.

кандидат історичних наук, експерт із Західних Балкан.