Оборотні в погонах: як поліцейські з Департаменту з боротьби з наркозлочинністю фабрикують справи та збагачуються на обшуках

Замість боротьби з наркоторгівлею, окремі співробітники Департаменту боротьби з наркозлочинністю Національної поліції України (ДБН) залучаються до практик, що викликають запитання.

Ідеться про кримінальні провадження, в яких відсутні переконливі докази, обшуки з мінімальним процесуальним обґрунтуванням і вилучення майна з подальшим неофіційним “врегулюванням ситуації”.

У центрі таких дій — кілька чинних високопосадовців ДБН.

Згідно з отриманою інформацією, ключову роль у таких епізодах відіграє Олександр Вербовський, заступник начальника управління Департаменту боротьби з наркозлочинністю Національної поліції України.

У тісній співпраці з ним працює Сергій Мар’янов — заступник начальника Департаменту, начальник 1-го управління ДБН, а також Олександр Осіпов, який безпосередньо бере участь в обшуках.

За інформацією з кількох джерел, саме ця група поліцейських налагодила схему системного тиску на громадян через фіктивні обвинувачення та формальні ухвали судів.

Формально — це боротьба з наркотиками.

Але на практиці — потік “справ на замовлення”, сфабриковані матеріали, порожні звіти, які прикривають звичайне вимагання грошей і рейдерство.

Суть схеми — максимально проста.

Обирається “зручна” людина.

Її прізвище вписується у сфальшоване кримінальне провадження.

Суддя — за домовленістю або через формальний пакет документів — видає ухвалу на обшук.

Далі слідчі приходять “із візитом”, виносять усе цінне, а потім або “вирішують питання”, або запускають повноцінне розслідування.

Один із постраждалих на умовах анонімності розповів нам про цю схему:.

“Я взагалі не зрозумів, що відбувається, — розповідає постраждалий.

— Просто одного ранку вони увірвались до квартири з обшуком.

Показали ухвалу, сказали, що є підозра в зберіганні наркотиків.

Нічого не знайшли.

Але забрали ноутбук, телефон, документи.

Потім натякнули: “Може, домовимось?”.

За пару днів через адвоката запропонували “закрити питання” за 10 тисяч доларів.

Я тоді просто зник з країни”.

Такі історії — непоодинокі.

За свідченнями з адвокатських кіл, “вирішення” фейкових справ стало тіньовим заробітком для низки підрозділів.

Але саме ДБН — найактивніший у цьому напрямку.

І саме під керівництвом Вербовського і Мар’янова ця практика перетворилась на системну.

При цьому обидва — не бідні чиновники.

За офіційними деклараціями, Вербовський володіє двома квартирами в Києві.

Одна з них придбана у 2019 році майже за 2 мільйони гривень.

Його дружина, Лілія Вербовська, аступниця директора Департаменту МВС України, також задекларувала значні статки.

У Мар’янова — квартира за півтора мільйона, автомобіль Skoda Superb, задекларована на дружину, дохід сім’ї — понад 800 тисяч гривень на рік.

Але головна проблема — не в статках.

Головна — у повній безкарності.

Ці “правоохоронці” діють на тлі війни, коли громадяни бояться звертатися в контролюючі органи, а суди працюють у спрощеному режимі.

У таких умовах фейкова справа і фіктивна ухвала — просто ще один інструмент заробітку для тих, хто мав би захищати громадян.

Поки НАБУ і ДБР зберігають мовчання, “справи з повітря” множаться.

Жертви — мовчать, бо бояться.

А система — лише підкріплює свою безкарність новими випадками.