Що не так з системою горизонтального вирівнювання бюджетів та як це змінити?

Завданням реформи децентралізації в Україні є розбудова спроможних громад. Повномасштабне вторгнення суттєво ускладнило цей процес. Знищення об’єктів інфраструктури, втрата людського капіталу, релокація бізнесу, окупація територій підірвали фінансову стійкість громад та збільшили їхню залежність від центрального бюджету.

Для підтримки громад із меншими доходами держава з 2015 року використовує так зване горизонтальне вирівнювання на основі значення індексу податкоспроможності відповідного бюджету (стаття 99 Бюджетного кодексу). На основі значення індексу громади отримують базову дотацію з центрального бюджету або перераховують реверсну дотацію. 

Велика війна посилила структурні дисбаланси економічного розвитку регіонів, зменшила податковий потенціал, збільшила дефіцит трудових ресурсів, проте механізм горизонтального вирівнювання залишився без змін. Як наслідок існуюча система застаріла, не гнучка та не дозволяє оперативно реагувати на виклики. В умовах війни важко врахувати всі ризики та спрогнозувати показники. Проте окремі заходи адаптації чинного механізму горизонтального вирівнювання місцевих бюджетів можна вже напрацьовувати. 

Однією з проблем актуальності горизонтального вирівнювання є застарілі дані. Параметром розрахунку індексу податкоспроможності є кількість населення. За період повномасштабного вторгнення мільйони осіб виїхали за кордон або евакуювалась в інші громади. Механізм розрахунку ці зміни не враховує, відповідно громади, що приймають внутрішньо переміщених осіб (ВПО), мають додаткові фінансові навантаження. Пріоритетним завданням є коригування індексу з урахуванням зміни населення в громадах. 

Ще однією проблемою є нерівномірне навантаження на громади, яке не враховане в механізмі горизонтального вирівнювання. Зокрема йдеться про прифронтові та деокуповані громади, в яких критично зменшуються власні доходи та збільшуються поточні видатки на оборону й безпеку. 

В абсолютному відношенні найбільше базових дотацій у 2025 році отримають тимчасово окуповані та прифронтові громади. Зокрема шість міських громад Донеччини: Краматорська, Слов'янська, Бахмутська, Костянтинівська, Торецька та Дружківська. Водночас чинний механізм горизонтального вирівнювання передбачає компенсацію лише 80% потреби, тому базова дотація може суттєво не покривати додаткове навантаження. 

Важливо розробити систему компенсацій для прифронтових громад, яка б враховувала перевантаження місцевої соціальної інфраструктури, безпекові заходи та непередбачувані витрати. 

В умовах війни актуальним залишається питання мотивації збільшувати частку власних доходів громад. Яскравим прикладом є громади Закарпатської області. Регіон найменше страждає від наслідків війни, проте у 2025 році залишається на 3 місці за рівнем отриманих базових дотацій. Механізм горизонтального вирівнювання недостатньо стимулює громади створювати робочі місця та легалізовувати доходи, оскільки простіше покрити дефіцит із центрального бюджету за рахунок дотацій. 

Міжбюджетні трансферти мають підтримувати прифронтові громади, а тилові громади – стимулювати збільшувати частку власних доходів у бюджеті. Навіть в умовах повномасштабної війни важливо зберегти основний принцип децентралізації – рівний доступ громадян до якісних послуг незалежно від місця їхнього проживання.