/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F209%2F0fc0c000f0d4c4470f12ba5dd6abf240.jpg)
У Вінниці презентували книжку «Українське радіо. Історія буремного століття»
Як передає Укрінформ, про це повідомляє «Суспільне Вінниця».
Захід став частиною «Ночі у книгарні», організованої на честь загиблого журналіста Миколи Рачка.
Автори видання - Вадим Міський і Тамара Гусейнова - розповіли про ключові віхи в історії Українського радіо: від перших ефірів у 1924 році до трансляцій із бомбосховищ під час повномасштабної війни.
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F209%2F643175087084d63bcf9da82ee707b8ff.jpg)
За словами авторів, це не просто медіахроніка, а історії людей, які через радіоефір боролися за ідентичність, свободу і правду.
«Коли ми думали, як підійти до цієї теми, то відмовилися від сухої хронології. Натомість обрали живі історії спротиву - про тих, хто творив радіо і залишився вірним слову навіть у найтемніші часи», - зауважив Міський.
У книзі йдеться й про феноменальні сторінки українського радіомовлення під час Другої світової війни. Зокрема, радіостанцію «Дніпро», яка передавала новини з рухомого потяга.
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F209%2Fc898e913959b8364c33febe90a3e4233.jpg)
Тема війни - центральна у виданні. Зокрема Гусейнова розповіла, як у перші дні повномасштабного вторгнення радіо стало єдиним джерелом інформації для мільйонів українців. Попри блок-аут, в ефірі залишалося саме Українське радіо.
«24 лютого багато хто вперше за роки вмикали радіо. Тоді в ефірі було лише Українське радіо. Його голос став опорою в час, коли зникало все інше», - підкреслила вона.
Окрема частина книги присвячена деміфологізації радянських наративів, зокрема про винахід радіо. Автори стверджують, що російський «винахідник» Попов лише адаптував відкриття британського інженера, і день радіо 7 травня - штучна дата, вигідна пропаганді.
Натомість справжньою датою народження українського радіо вважається 16 листопада 1924 року - цей день і став офіційним святом у незалежній Україні.
Робота над книгою тривала понад рік, а перші ідеї - накопичувалися десятиліття. В основу лягли особисті історії журналістів, дикторів, інженерів, які працювали в Українському радіо у найскладніші моменти: від радянської цензури до обстрілів у ХХІ столітті. Деякі з них нині на фронті або безвісти зниклі.
«Ми зрозуміли: якщо не зафіксуємо ці історії зараз - їх можуть просто стерти», - акцентував Міський.
Також, за його словами, справжнім відкриттям стало виявлення архівного штампа «цензор», - офіційної позначки радянського цензора, якою підписували всі відредаговані матеріали, і яка свідчить про існування формалізованої структури цензури в часи СРСР.
Крім цього, автори книжки розповіли про роль радіо в становленні незалежної України. Одним із найяскравіших прикладів стало запровадження прямого радіоефіру Верховної Ради 12-го скликання у 1990 році - тоді ще Радянської України.
За словами Міського, ідея трансляції з’явилася завдяки ініціативі В’ячеслава Чорновола. Вони звернулися до архівів та колишніх співробітників, серед яких був Ярослав Кендзьор, журналіст і сподвижник Чорновола. Він розповів про наполегливу боротьбу за пряму трансляцію засідань парламенту.
У книзі згадується й темна сторінка мовлення у 1930-х роках, коли радянська влада розстрілювала працівників українського радіо, запідозрених у недоречних висловлюваннях і «антирадянських» нотаціях.
Зокрема, за даними авторів, з початку 1937 року в Харкові, Києві, Донецьку, Чернігові, Полтаві та Сумах сталися масові репресії проти медійників. Центральна газета «Правда» випустила десятки статей із закликами до доносів, що стимулювало владу ловити «неугодних» у ефірах. Жертвами політики стали як політичні коментатори, так і музичні редактори — навіть вони не були захищені від репресій.
Арешти були частиною сталінського терору - на момент, коли радянська модель контролю над мовленням вщент руйнувала свободу слова. Існували випадки, коли радійників змушували уникати прямих згадок українського чи національних тем.
У книзі автори також описують епізод про Ілона Маска, який став учасником гучної історії із радіомовленням. За словами - Міського, видавництво спочатку вагалося, чи варто згадувати ім’я американського мільярдера.
«Історія така: у 2024 році, в ефірі українського радіо випустили інтерв’ю з президентом України з нагоди 100-річчя радіомовлення. Тоді новообрані Дональд Трамп і Ілон Маск ще не приступили до влади, але в світі вже панував напружений передвиборчий фон. У розмові президент заявив, що Україна не дозволить іншим диригувати її долею. Маск потім поширив цей фрагмент у Twitter із коментарем про витончене почуття гумору президента», - розповів Міський.
Автори вважають, що ця стрімка реакція й активне обговорення засвідчили: українське радіо - сучасне, сміливе й здатне впливати не лише на внутрішнього слухача, але й на міжнародну аудиторію.
Під час роботи над книгою автори занурилися в фонди архівів: стрічки, бобіни, платівки, аудіофайли. Особливо їх вразила наявність матеріалів із позначкою «Зберігати вічно», що підтверджує їх історичну значущість.
«Шкодуємо, що не зафіксували її на фото, але обіцяємо зробити це у наступному виданні», - зауважив Міський.
Автори не виключають того, що видання буде перевидаватись і доповнюватись.
«Ми б хотіли, щоб ці дослідження продовжилися, тому що нерозказаних історій ще дуже багато. Маємо 500 сторінок, стільки не зшивають, але ми спробуємо дещо додати до наступного накладу, сподіваюся, що він буде», - анонсував Міський.
Вхід на подію був благодійним - охочі могли придбати книгу для передачі її на фронт. Усі «Вовки Да Вінчі».
Як повідомляв Укрінформ, в Україні з 16 по 22 червня проводитиметься інформаційно-просвітницька тематична акція «Національний тиждень читання».
Фото: Суспільне.Вінниця

