Як витягти дрон, що впав на мінному полі

Літо починалось дуже вітряно. Посеред донбаського степу пориви вітру були більшими за максимальну швидкість Мавіка, а періодично до цього додавався ще й дощик. В таких умовах кожен бойовий виліт намотував пілотам нерви на лікоть. Не залишилося в ті дні на позиціях літунів, які б не погіршили собі карму втраченим або пошкодженим Мавіком. Вся надія залишалася тільки на FPV-бомбер.

Бомберист батальйону безпілотних систем на ім’я Стас давно набив руку в роботі з евакуаційним крюком, який вправно висмикує з мінного поля цінні і недоступні (якщо йти по землі) речі. Основна задача бомбериста – нищити орків скидами. Проте в перервах між нищенням укриттів він витягував Мавіки, які не дотягли до точки посадки.

Вправно прив’язавши п’ятиметровий мотузок до скиду на своєму FPV-бомбері, Стас поспішив на стартову точку, в той час, як пілот Мавіка уважно вивчав місце, де востаннє пробивався сигнал його втраченого коптера. Поки бомберист долітав до визначеної точки, мавіковод уже точно визначив місце екстреної посадки дрона і чекав, поки долетить його рятівник.

Зачепити приземлений Мавік крюком, який хитає на вітру, – завдання для тих, хто має піхотинське терпіння і снайперську прицільність. Коли Стас заходив на ціль і з точністю мікрохірурга направляв свій дрон, то зосередженість була такою, що повітря ледь не тріснуло від напруги. З надцятого разу йому все ж таки вдалося підчепити впавший Мавік і Стас зробив глибокий видих. Проте виклики евакуації на цьому не закінчилися. Попереду пілота чекало кілька кілометрів польоту, під час якого його здував боковий вітер, від якого врятований Мавік розгойдувався на п’ятиметровій мотузці. І від цього гойдання FPV-бомбер кидало в боки. В таких умовах втримати борт під контролем – випробування для справжнього пілота, з яким Стас упевнено справився.

Після першого врятованого коптера Стас увійшов в азарт. Мавіководи почали згадувати, де ще по полю приземлилися Мавіки, яким не вдалося повернутися назад, і судорожно скролити карту на планшеті. Протягом наступних кількох годин FPV-бомбер тільки й встигав заряджати акумулятори, аби проводити бомбардування, а в проміжках між цим вилітати на евакуацію.

Мавіководи паралельно взялися активно роздивлятися навколишні поля, вишуковуючи поміж травою та кущами втрачені дрони, чіпляючись гострим оком за найменші ознаки дрона. Після такої вправи на уважність вони в повній мірі усвідомили значення фрази «шукати голку в копні сіна».

Один із Мавіків, коли він уже висів на гачку FPV-бомбера, при поверненні додому, зірвався і повторно загубився в полі. Таким чином Стас, не будучи мавіководом, отримав горде, але не дуже шановане звання «пройобщик мавіків». Досвідчений керманич FPV-бомбера в цей момент тримав камеру направленою вперед, тож він не міг бачити, коли саме з мотузки під ним зірвався дрон. Але він точно визначив цей момент, помітивши на перепад в амперажі акумулятора. Адже коли бомбер несе навантаження, то напруга акумулятора значно вища. За пару хвилин пошуків він примудрився роздивитися в високій траві втрачений Мавік і зачепив його крюком. Та коли він уже повернувся і тримав врятований Мавік в руках, то зрозумів, що це геть не той коптер, який він підіймав із самого початку. Тож за цим послідував повторний виліт, в результаті якого врятували і перший дрон. В результаті за пару днів Стас витягнув сім Мавіків.