Трамп демонстрирует силу: что дало старт масштабным протестам в США

No Kings! ("Ні королям!") – під таким гаслом 14 червня пройшли багатотисячні протести проти президента США Дональда Трампа.

Напередодні військового параду у Вашингтоні, а також у день, коли Трампу виповнилося 79 років, десятки тисяч (а цілком можливо, й сотні тисяч) людей вийшли на вулиці, у парки та на площі міст по всій країні, скандуючи антиавторитарні гасла, закликаючи до захисту демократії та прав мігрантів.

Прив'язка до військового параду не є випадковою.

Марші відбулися на тлі зростаючого суспільного невдоволення – зокрема, через масштабні рейди федеральної імміграційної служби, що розпочалися минулого тижня, а також через наказ Трампа направити Нацгвардію і морську піхоту до Лос-Анджелеса, де протестувальники заблокували автомагістралі й підпалили автомобілі.

Таке рішення виглядає сумнівно з точки зору відповідності закону – адже демократичний протест був фактично прирівняний до повстання проти законної влади.

І це робить гасло No Kings!, яке апелює до війни за незалежність США, ще більш актуальним.

Полювання на чужинців.

Усе розпочалося 6 червня, коли Міграційна та митна служба США (ICE) розгорнула в Каліфорнії масштабну операцію з рейдами, спрямованими на затримання нелегальних мігрантів.

Федеральні агенти вийшли на вулиці у повному тактичному спорядженні – це викликало хвилю обурення серед місцевих громад.

Показово, що затримання часто відбувалися на шкільних випускних – у багатьох дітей, що легально знаходяться у Сполучених Штатах, батьки не мають легального статусу.

Тож випускні були зручним способом ідентифікувати та затримати їх.

Не дивно, що такі дії були сприйняті не лише активістами, а й багатьма пересічними мешканцями штату як демонстративні, агресивні й спрямовані на залякування мігрантів.

Дуже швидко хвиля обурення переросла у масові протести, подекуди – з вуличними заворушеннями.

У відповідь Трамп взяв під контроль Національну гвардію штату Каліфорнія.

А згодом у Лос-Анджелесі, попри початковий спротив, була введена комендантська година.

Також президент США відправив до Лос-Анджелеса 700 морських піхотинців, що в адміністрації президента США назвали відповіддю на "посилення погроз на адресу федеральних службовців і будівель".

Невдовзі хвиля протестів перекинулася на інші великі міста США.

Хоч заворушення за межами Каліфорнії не досягли такого масштабу, як на Західному узбережжі, демонстрації поширилися майже по всій країні.

Варто звернути увагу на те, що суспільна думка щодо цих подій залишається розділеною.

"Іммігранти роблять Америку великою!".

День народження Трампа став кульмінацією тижня масових протестів, які вибухнули по всій країні у відповідь на рейди ICE у громадах з численним мігрантським населенням.

Понад 2 тисячі акцій під гаслом пройшли у великих мегаполісах і невеликих містах США.

Протести стали реакцією на організований Трампом військовий парад у Вашингтоні – небачене для мирного часу видовище, яке, на думку критиків, більше нагадувало авторитарне шоу сили, ніж святкування національної єдності.

У параді взяли участь майже 7 тисяч військовослужбовців, десятки танків M1-A1 Abrams, бойові машини Bradley і Stryker, гаубиці та інша важка артилерія.

Хоча соцопитування засвідчили, що більшість американців загалом не проти військового параду, витрати на нього – близько $45 млн – викликали значне обурення.

Протести під гаслом No Kings!, за словами організаторів, об’єднали "мільйони учасників" у сотнях міст по всій країні.

Учасники висловлювали невдоволення авторитарними тенденціями та вимагали змін.

На мітингах лунали різноманітні гасла, серед яких: "Демократія проти диктаторів" (Democracy against dictators), "Трамп має піти" (Trump must go now), "Іммігранти роблять Америку великою!" (Immigrants make America great!), "Ми всі – іммігранти" (We are all immigrants).

На тлі зростання напруги губернатори низки штатів закликали до спокою та запровадили політику нульової толерантності до насильства.

У деяких регіонах влада заздалегідь залучила Національну гвардію в очікуванні масових зібрань.

Зокрема, мітинг в Атланті (штат Джорджія), розрахований на 5 тисяч людей, швидко досяг своєї межі, і тисячі людей зібралися за бар'єрами, щоб послухати ораторів перед будівлею Капітолію штату.

За оцінками посадовців у Сіетлі (штат Вашингтон), понад 70 тисяч людей взяли участь у найбільшому мітингу в центрі міста.

Багато з акцій були попередньо погоджені з місцевою владою й загалом пройшли мирно.

Втім, без інцидентів не обійшлося – у низці міст ситуація вийшла з-під контролю.

Зокрема, у Солт-Лейк-Сіті (штат Юта) під час мітингу в центрі міста сталася стрілянина.

Поліція затримала кількох осіб, одна людина перебуває в лікарні у критичному стані.

А у Міннеаполісі заплановану акцію скасували після нападів на двох депутатів законодавчого органу штату Міннесота.

У Лос-Анджелесі протестувальники пронесли вулицями гігантську копію Конституції США.

У центрі міста сталися сутички – учасники кидали предмети в поліцейських, які у відповідь застосували хімічні подразники.

Також у низці населених пунктів, зокрема в Остіні, Сіетлі, Нью-Йорку та Чикаго, також фіксувалися епізоди застосування сльозогінного газу, затримання протестувальників та сутички з поліцією.

Водночас більшість протестів залишались мирними.

І це стало додатковим аргументом проти залучення Трампом Національної гвардії.

Протести чи повстання?.

Чи було правомірним використання Трампом Національної гвардії?.

Президент Сполучених Штатів може підпорядкувати собі Національну гвардію штату лише на прохання губернатора – зазвичай, коли місцева влада не справляється з надзвичайною ситуацією, наприклад: масові заворушення, стихійне лихо чи гуманітарна криза.

Але цього разу Трамп пішов іншим шляхом.

Він узяв під контроль Нацгвардію Каліфорнії без згоди губернатора Гевіна Ньюсома.

Подібний крок – рідкість навіть за мірками американської політики.

Як зазначає Politico, востаннє щось подібне сталося ще 1965 року, коли президент Ліндон Джонсон мобілізував гвардійців Алабами, аби захистити учасників маршу за громадянські права у Селмі.

Юридичну оцінку діям Трампа дав федеральний суд.

12 червня суддя з Сан-Франциско Чарльз Бреєр визнав, що розгортання Нацгвардії без згоди штату є незаконним.

У своєму рішенні на 36 сторінок він наказав негайно передати контроль над військовими силами губернатору Ньюсому, який і ініціював позов.

У рішенні суд зазначив: присутність військових лише загострює конфлікт – цього ж погляду дотримується і мер Лос-Анджелеса Карен Басс.

Вона наголосила: військова тактика посилює напруження, а не допомагає вгамувати протести.

Після вердикту Ньюсом заявив, що гвардійці повернуться до своїх штатних обов’язків – охорони кордону, протидії лісовим пожежам і боротьби з наркотрафіком.

Та ця перемога тривала недовго.

Уже через дві з половиною години судове рішення призупинив Апеляційний суд США.

Того ж дня суд 9-го округу дозволив Трампу зберегти контроль над Нацгвардією у Лос-Анджелесі.

Утім, це рішення тимчасове.

Воно не означає остаточної перемоги адміністрації Трампа, а лише надає суду додатковий час для розгляду справи.

Основне слухання призначене на вівторок, 17 червня.

Сам Трамп виправдовує мобілізацію Нацгвардії, називаючи протести в Лос-Анджелесі "повстанням".

Більше того, він висловив занепокоєння аргументом, який прирівнює протест до загрози національній безпеці.

Трамп йде на загострення.

А вже в неділю, 15 червня, Дональд Трамп свідомо пішов на загострення ситуації, закликавши офіцерів ICE "зробити все можливе для досягнення дуже важливої мети – реалізації найбільшої в історії програми масового депортування".

Він додав, що для досягнення цієї мети посадовці "мають розширити зусилля із затримання і депортації нелегальних мігрантів у найбільших містах Америки, таких як Лос-Анджелес, Чикаго і Нью-Йорк, де проживають мільйони нелегальних мігрантів".

Нескладно побачити, що.

президент США вважає небезпечними лише ті міста, де при владі перебувають демократи.

А відповідно, боротьба з нелегальною міграцією стає тісно пов'язаною із внутрішньополітичним протистоянням.

По-перше, для самого Трампа це значний виклик у плані легітимності його дій і авторитету.

Взяття під контроль Нацгвардії без згоди губернатора, що є радше винятком з правил, і викликана цим судова суперечка демонструють, що його методи можуть викликати серйозний спротив не тільки в опонентів, а й у федеральній системі правосуддя.

Суддя Бреєр уже визнав такі дії незаконними, а це підриває позиції Трампа в очах частини суспільства та політичних опонентів.

Навіть тимчасова підтримка апеляційного суду не дає йому остаточної перемоги, а лише відтягує рішення, підкреслюючи нестабільність і неоднозначність ситуації.

З іншого боку, наявність масштабних акцій протесту, іноді з сутичками, підпалами і навіть стріляниною, свідчить про високий рівень напруги і нерозв’язаних проблем у суспільстві.

Така ситуація може викликати втрату Трампом підтримки серед поміркованих виборців і загострити конфлікти з місцевими урядами, особливо у штатах, де домінують демократи.

Проте, з іншого боку, частина суспільства, що підтримує жорсткий підхід до міграції і безпеки, може ще більше консолідуватися навколо чинного президента.

І цей аргумент наразі виглядає головним для Трампа – нинішній конфлікт дає йому можливість посилити власний електоральний базис, апелюючи до страхів і тривог певної частини американців.

Автор: Уляна Кричковська,.

журналістка "Європейської правди".