Момент істини для Трампа

Воєнна операція Ізраїлю проти Ірану триває. Ізраїль заявив, що досягнув деяких цілей: знищив ядерний об’єкт у Натанзі, ліквідував чимало високопоставлених військових та провідних вчених-ядерників. Іран відповідає: запускає десятки ракет і сотні безпілотників.

Міністерство закордонних справ України закликало українців, які перебувають в Ізраїлі та Ірані, терміново покинути ці країни через загострення конфлікту. Китай евакуює своє посольство з Тегерана, закликає своїх громадян негайно покинути Іран. Тим часом посол Ізраїлю в США заявила, що буде «декілька сюрпризів, ще страшніших ніж пейджери, які вибухають» (ізраїльська диверсія проти «Хезболли» у Лівані з замінованими пейджерами та радіоприймачами, – «Главком»). Цікаво, що поки всі країни б’ють на сполох і закликають своїх громадян тікати з Ізраїлю, прем’єр Ізраїлю Беньямін Нетаньягу не випускає своїх громадян за кордон.

Тим часом президент США Дональд Трамп заявив, що хоче побачити угоду між Ізраїлем та Іраном. Він вважає, що «є хороший шанс» для цього. Щоправда, поки що на те не схоже: жодна зі сторін не планує припиняти вогонь. Іранці вже заявили Катару і Оману, що не готові до переговорів, поки Ізраїль стріляє, і діалог можливий тільки після того, як Іран вважатиме, що повністю відплатив за ізраїльські удари. 

Сьогодні ж, 17 червня, Трамп зробив тривожну заяву: пригрозив Ірану та закликав жителів Тегерана негайно евакуюватися. Крім того, Трамп здивував тим, що достроково покинув саміт лідерів G7 у Канаді. Президент Франції Еммануель Макрона зазначав, що Трамп виїхав у Вашингтон для роботи над припиненням вогню між Ізраїлем та Іраном. Однак через кілька годин Трамп назвав Макрона «шукачем публічності» і заявив, що причина його повернення до Вашингтона є «набагато більшою». 

Експерти висловлюють різні думки щодо протистояння, та сходяться в одному: з точністю передбачити терміни та підсумки цього загострення неможливо.

Головний міжнародний кореспондент ВВС Ліза Дусет у своїй статті вказує: щоб завдати вирішального удару по ядерних об’єктах Ірану, Ізраїлю доведеться завдати значної шкоди Фордоу, другому за величиною та найкраще захищеному об'єкту. Комплекс, глибоко під землею в горі, є місцем, де, на думку експертів, Іран накопичив значну частину свого майже збройового урану. Згідно з повідомленнями в ізраїльських ЗМІ, поточна мета полягає в тому, щоб спробувати перекрити доступ до об'єкта.

Ізраїль не має бомб для руйнування бункерів, необхідних для пробивання стількох скель. Але у ВПС США вони є. «Я думаю, що найімовірніший сценарій полягає в тому, що Нетаньяху зателефонує Трампу та скаже: «Я виконав усю цю іншу роботу, я переконався, що немає загрози для бомбардувальників B-2 та американських військ, але я не можу припинити програму ядерної зброї», – коментує Річард Неф’ю, колишній чиновник США та експерт з питань Ірану в Центрі глобальної енергетичної політики Колумбійського університету.

ВВС цитує неназваного західного чиновника: «Досі незрозуміло, на чий бік стане президент Трамп».

Водночас, на переконання експертів, Ізраїль прагне не лише зупинити ядерну програму Ірану. «Ізраїль бажає раз і назавжди знищити ядерні можливості Ірану, його армію та рішуче змінити баланс сил між Іраном та Ізраїлем, а можливо, й повалити Ісламську Республіку в цілому, якщо зможе», – цитує ВВС Валі Наср, професор близькосхідних досліджень та міжнародних відносин у Школі передових міжнародних досліджень Джонса Гопкінса.

Наср пропонує свою оцінку настроїв іранців станом на сьогодні. «Можливо, спочатку, коли було вбито чотирьох чи п’ятьох дуже непопулярних генералів, вони відчували полегшення, але тепер їхні багатоквартирні будинки потрапляють під удари, гинуть мирні жителі, а енергетична та електрична інфраструктура країни перебуває під атакою… Я не бачу сценарію, за якого більшість іранців стануть на бік агресора проти їхньої країни, поки той її бомбить, і якимось чином сприймуть це як визволення», – каже він.

«Успіх чи невдача переважно визначається тим, чи зважиться США на участь у конфлікті. Лише США можуть довести це до якоїсь кінцевої точки найближчим часом», – резюмує Деніел Леві, президент близькосхідного проєкту США та колишній радник уряду Ізраїлю.

Наразі Іран, здається, далекий від капітуляції, попри те, що Ізраїль продемонстрував зростаюче домінування в іранському повітряному просторі, вважає Санам Вакіл, яка очолює департамент аналітики з питань Близького Сходу в лондонській дослідницькій групі Chatham House. «Я не бачу жодної капітуляції з боку Тегерана зараз – жодних білих прапорів не вивішено. Дуже важко уявити, що Іран відмовиться від своїх прав на збагачення, поки іранські ядерні об’єкти функціонують, а Іран залишається цілісним як держава. Їхня мета – вижити, завдати шкоди та продемонструвати свою стійкість», – зазначає Вакіл, яку цитує New York Times.

Багато що залежить від того, як відреагує президент Трамп. На відміну від Ізраїлю, Сполучені Штати мають боєприпаси та літаки для знищення Фордо. Аналітики кажуть, що Трамп може розглянути такий підхід, якщо Іран вирішить прискорити свої зусилля зі створення ядерної бомби замість досягнення компромісу. «Це створює критичний момент для Трампа: він має вирішити, чи повинні Сполучені Штати втручатися», – сказав науковий співробітник Атлантичної ради, дослідницької групи, що базується у Вашингтоні Деніел Шапіро.

На його думку, Трамп може втрутитися без серйозних наслідків для безпеки США, враховуючи, що атаки Ізраїлю вже погіршили оборонні можливості Ірану. Серед інших експертів, як пише видання, панує думка, що Трамп, ймовірно, уникне прямої конфронтації з Іраном, якщо іранські військові не переключать свої атаки з Ізраїлю на інтереси та персонал США на Близькому Сході, що звузить простір для маневру Трампа. З п'ятниці Іран уникає надання такого приводу для втручання США, а також уникає нападів на інших союзників США в регіоні, включаючи Саудівську Аравію та Об'єднані Арабські Емірати.

«Це закінчиться, коли так вирішить Трамп. Ймовірно, коли побачить, що Іран готовий до компромісу», – сказав Йоель Гузанський, експерт з питань Ірану в Інституті досліджень національної безпеки в Тель-Авіві.

The Jerusalem Post: «Ізраїль продемонстрував мужність і готовність  до ризику. Тепер настає етап мудрості»

Удар Ізраїлю був ефективним, але незабаром Ізраїль сам ризикує звести нанівець свої ж досягнення та зірвати перспективи внутрішніх змін у Тегерані, пише ексредактор відділу Близького Сходу агентства Associated Press Ден Перрі у своїй статті для The Jerusalem Post.

«Кампанія Ізраїлю проти іранського режиму – це історичний момент, сміливий та ефективний удар у саме серце центральної загрози для Ізраїлю та, власне, загрози для регіону. Але справжнім мірилом перемоги буде кінцева мета. Шкода, завдана ядерній інфраструктурі Ірану та престижу режиму, є значною, і наближається момент, коли віддача зменшується, а ризик зростає неоптимальним чином. Про це легко забути в нашу перегріту епоху, і про це забули в Газі, але основною бойовою доктриною Ізраїлю були короткі війни з чіткими цілями на ворожій території», – міркує експерт.

Перрі зазначає, що йдеться не про негайне припинення, а про стратегічне мислення. «Ізраїль повинен скористатися своїми досягненнями, зрозуміти, чого він може – і чого не може – реально досягти, і діяти відповідно... Іранський режим побудований на ефективних механізмах репресій, глибокій недовірі між громадянами та економічній залежності багатьох верств суспільства від державного апарату. Тому більш реалістичним сценарієм є палацовий переворот: розкол всередині істеблішменту – можливо, навіть у самому Корпусі вартових ісламської революції, керівництво якого вже зазнало серйозних ударів», – вважає він.

Експерт припускає, що «прагматичні» іранські військові високопосадовці або ті, хто має глибокі економічні інтереси, усвідомлять момент вразливості та вирішать пожертвувати керівництвом, щоб врятувати себе. Як приклад він наводить Румунію в 1989 році, де у результаті внутрішніх протестів повалили диктатора Ніколае Чаушеску.

Ізраїльські удари серйозно порушили ядерну програму, викрили слабкість протиповітряної оборони Ірану, ліквідували вражаючу кількість високопосадовців та продемонстрували світові, що червона лінія Ізраїлю – це більше, ніж просто слова. «Ізраїль може пишатися досягненням і використовувати його. Це краще, ніж бути втягнутим у неконтрольовану ескалацію або тривале виснаження... Якщо Ізраїль правильно розіграє свої карти, він може допомогти згуртувати США та Європу для застосування механізму швидкого відновлення – положення Резолюції 2231 Ради Безпеки ООН, яке дозволяє автоматичне повторне запровадження санкцій проти Ірану, якщо буде визнано, що він серйозно порушує ядерну угоду», – пише автор статті.

«Ізраїль продемонстрував мужність і готовність до ризику. Тепер настає етап мудрості», – резюмує експерт.

«Рішення Тель-Авіва розпочати нову війну проти Ірану 13 червня – це катастрофа. Ніхто, включаючи уряд Ізраїлю, не виграє від цього, а багато хто постраждає. Очевидно, що уроки минулих невдалих військових авантюр у регіоні були повністю проігноровані», – ділиться науковий співробітник Інституту досліджень зовнішньої політики Максиміліан Гесс у своїй статті для видання Al Jazeera.

«Нетаньяху стверджував, що ці атаки мали на меті знищити ядерний потенціал Ірану. Наразі ізраїльська армія завдала ударів по трьох ядерних об'єктах: Натанзі, Ісфахані та Фордо, завдавши різного рівня пошкоджень. Однак малоймовірно, що ці удари фактично зупинять іранську ядерну програму, і прем'єр-міністр Ізраїлю це знає. Іранська влада навмисно побудувала об'єкт у Натанзі глибоко під землею, щоб він був непроникним для всіх ракет, окрім найпотужніших бомб, що знищують бункери. Тель-Авів не має можливості остаточно знищити його, оскільки не має потужних боєприпасів-проникаючих систем або потужних авіаційних бомб, які виробляються Сполученими Штатами», – міркує Гесс.

На переконання експерта, подальші дії проти Ірану залежать від залучення США до конфлікту. «Це величезна авантюра для Тель-Авіва, враховуючи кількість критиків ідеї втручання США в інші війни серед вищого керівництва радників Трампа. Сам президент США намагався зробити ідею невтручання Америки в інші конфлікти ключовою частиною своєї спадщини. Дії Ізраїлю вже шкодять іншим інтересам Трампа, підвищуючи світові ціни на нафту та ускладнюючи його відносини з країнами Перської затоки, яким є що втрачати, якщо конфлікт стане на заваді судноплавству через Ормузьку протоку», – зазначає він.

Гесс переконаний: у нинішній ситуації будь-які подальші стратегічні досягнення в Ірані справді залежатимуть від США. Крім того, вважає Гесс, друга заявлена ​​мета Нетаньягу – повалення іранського режиму – також здається недосяжною.

«Кілька високопоставлених військових командирів загинули внаслідок цілеспрямованих нападів, тоді як Тель-Авів відкрито закликав іранський народ повстати проти свого уряду. Однак одностороння агресія Ізраїлю, ймовірно, викличе набагато більше гніву серед іранців проти Тель-Авіва, ніж проти власного уряду, незалежно від його недемократичності», – каже Гесс.

«Фактично, твердження іранського режиму про те, що ядерна бомба є необхідним стримуючим фактором проти ізраїльської агресії, тепер виглядають більш логічними для тих, хто сумнівався в цьому всередині країни», – резюмує експерт.

Іракські експерти мають власне бачення причин та наслідків ескалації. Так, мусульманин-богослов, постійний науковий співробітник Ісламського центру Веллі Ранч Омар Сулейман на сторінках видання Middle East Eye також вважає, що ситуація подібна до війни в Іраку.

«Іран підписав Договір про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ) і дозволяє здійснювати міжнародні інспекції Міжнародного агентства з атомної енергії (МАГАТЕ). Він перебуває під постійним наглядом, і проти нього запровадили нищівні санкції навіть за володіння, а за можливість володіння ядерним потенціалом. Ізраїль, з іншого боку, не підписав ДНЯЗ. Він ніколи не дозволяв МАГАТЕ проводити інспекції своїх ядерних об'єктів. І все ж вважається, що він має приблизно 90 ядерних боєголовок», – зазначає він.

Експерт переконаний: «Якщо Ізраїль продовжуватиме отримувати карт-бланш як за своє насильство, так і за свої арсенали зброї, то ДНЯЗ втрачає сенс. МАГАТЕ стає беззубим. І кожна майбутня «червона лінія» стає лише черговим відтінком лицемірства».

На думку Сулеймана, Ізраїль має нести відповідальність не лише за свої дії в Газі та на окупованому Західному березі, але й за свій ядерний арсенал. «Ми не можемо дозволити світу бути втягнутим у чергову війну, підкріплену фальшивими приводами та вибірковим примусом», – резюмує він.

Позаштатний науковий співробітник Американського Центру аналізу європейської політики (СЕРА) Федеріко Борсарі проводить паралелі між операціями Служби безпеки України «Павутина» та «Висхідним левом» ізраїльської армії. Експерт доходить висновку, що обидві були успішними саме завдяки своїй нестандартності. Борсарі робить три важливі висновки.

По-перше, покладатися виключно на наземні засоби протиповітряної оборони, незалежно від рівня їхньої досконалості, не можна. Особливо – в епоху використання малих високоточних боєприпасів та іншої ударної зброї, яку можуть легко використовувати таємні агенти. 

«Дійсно, десятки радарів Ірану було знищено протитанковими керованими ракетами (ПТРК) та невеликими безпілотними літальними апаратами. Тож ефективність іранської протиповітряної оборони виявилася мінімальною, оскільки Ізраїль успішно проник крізь кілька шарів оборони та систематично знищував ключові елементи протиповітряної оборони ворога… 

Іран заявив, що купує у Росії сучасні винищувачі Су-35, щоб значно покращити свої можливості протиповітряної оборони, хоча ці зусилля розпочалися занадто пізно і потребуватимуть років, щоб досягти успіху, навіть якщо припустити, що поставки відбуватимуться за планом», – зазначає експерт.

По-друге, Ізраїль зміг досягти надзвичайно високого рівня бойових можливостей парку своїх винищувачів та підтримує вражаючий рівень бойових дій проти великої та багатошарової мережі протиповітряної оборони, не зазнавши жодної втрати.

По-третє, йдеться у статті, початковий етап ізраїльської операції ще раз підтверджує унікальну цінність та оперативну гнучкість, які пропонують малі бойові безпілотники в сучасних операціях». Коли їх використовують кваліфіковані оператори та поєднують з іншими можливостями, вони стають дуже серйозною зброєю і можуть відкрити нові можливості для виконання місій (наприклад, знищення ворожих засобів ППО), які зазвичай вимагають дорогих ресурсів, а також складних концепцій, підвищених ризиків для особового складу та обладнання. 

«НАТО та окремі союзники повинні врахувати ці уроки та пришвидшити інтеграцію малих безпілотників у свої збройні сили. Планувальники НАТО повинні розглядати малі безпілотні літальні апарати як ключові інструменти для переосмислення деяких найскладніших та найризикованіших місій», – підкреслює Борсарі.

Наталія Сокирчук, «Главком»