Полон – не забутий: у Львові вкотре провели акцію на підтримку військових у неволі

У центрі міста зібралися родичі, ветерани, митці та небайдужі, щоб нагадати: полон – не забутий, а боротьба за кожного триває, наголошує 24 Канал.

Матері, дружини, діти та ветерани, які перебували у російських катівнях, ділилися болем і надією. Поряд – стенди з іменами та обличчями, символічні ілюстрації й наліпки, які роздавали всім охочим за донати на потреби бригади "Азов".

Біль і історія кожної родини, яка чекає. А чекати можна не лише рідних і близьких – чекання об'єднує сотні тисяч українців. Ми мусимо бути голосами тих, кого зараз катують, поки кожен з них не повернеться додому,
– сказала журналістка та культурна діячка Алевтина Швецова.

У своїй промові вона наголосила: байдужість – це злочин. Адже ми не можемо бути байдужими, коли в соцмережах ширяться світлини російських катувань, ці сліди залишаються на тілах наших героїв, коли за українську мову в полоні ладні вбити.

Це дуже боляче, але цей біль має трансформуватися в лють, яка сьогодні веде нас до дій. Пам'ять – це дія, свобода – це дія, гідне звання бути українцем чи українкою сьогодні – це теж дія,
– зазначає Алевтина Швецова.

Алевтина Швецова / Фото Анни Сікорської, 24 Канал

"Почесний полон" перетворився на 3 роки пекла

Учасники акції згадали річницю визволення Маріуполя 13 червня 2014 року. І парадокс у тому, що ті, хто обороняв місто у 2022 році, досі в полоні.

На запитання: "Хто у тебе в полоні?", ми відповідаємо: "У нас там усі". Ми досі не бачимо наших "азовців". Почесний полон, тривалістю кілька місяців, переріс у три роки пекла,
– наголосила Алевтина.

Серед присутніх були й ветерани, звільнені з полону, які власними свідченнями підтвердили жахи перебування в неволі. Один із них – Михайло Чапля з позивним "Южний". Він показав фотографію свого побратима Ігоря Хая, якому лише 23 роки. Ігор зараз важкопоранений і досі перебуває в полоні.

"Ми чекали обміну важкопоранених, але Ігоря там не було – бо він азовець. Сьогодні я тут, бо вижив. І тому мушу говорити про тих, хто там",
– сказав Чапля.

Михайло Чапля / Фото Анни Сікорської, 24 Канал

"Зниклий безвісти" – не просто статус

Учасники заходу нагадали, що серед полонених – не лише військові, а й цивільні. А статус "безвісти зниклий" – це постійна тривога, очікування і надія.

Це не просто статус. Це безсонні ночі матерів. Це дитина, яка питає: "А коли тато повернеться?". Це дружина і мати, яка не дозволяє собі оплакувати, бо ще є надія. І ця надія сильніша за все",
– поділилася дружина безвісти зниклого воїна.

Дружина зниклого безвісти воїна / Фото Анни Сікорської, 24 Канал

Дія заради пам'яті

Після виступів учасники акції вишикувались по обидва боки тротуарів біля пам'ятника Тарасові Шевченка. В руках – плакати, гасла, імена тих, хто досі у полоні. Люди зверталися до водіїв, закликаючи сигналити, аби ще гучніше пролунала правда про полонених.

На завершення всі знову зібралися біля підніжжя пам'ятника й разом виконали Державний гімн України – як акт незламності, пам'яті та віри в повернення кожного нашого героя та героїні додому.

Акція на підтримку військовополонених у Львові / Фото Анни Сікорської, 24 Канал