Монітринговий візит до Первомайської виправної колонії №177: атмосфера страху, відсутність можливості скаржитися

Атмосфера страху, відсутність можливості скаржитися без ризику переслідувань, впровадження незаконних обмежень, таких як заборона користування ліжком чи паління, свідчать про наявність неформальної ієрархії, відсутність належного контролю з боку адміністрації та нехтування базовими правами людини.

28-29 квітня 2025 року відповідно до Факультативного протоколу до Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання, враховуючи положення Мінімальних стандартних правил поводження з в’язнями та рішень Європейського суду з прав людини, на підставі статті 24 Кримінально-виконавчого кодексу України — Відвідування установ виконання покарань, групою моніторів Харківської правозахисної групи і ГО “Захист в’язнів України” здійснено повторне відвідування державної установи “Первомайська виправна колонія №117” (далі ПВК-117, установа, заклад).

Попередній візит відбувся 22 грудня 2023 року. Реалізовано плановий повноцінний візит без попереджень, досліджено всі об’єкти.

Під час підготовки до візиту монітори використовували матеріали звернень засуджених і їхніх родичів, матеріали попередніх звітів, а також звіт моніторів Національного превентивного механізму при Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини (НПМ).

Візит проводиться в рамках проєкту “Зменшення страждань в’язнів у контексті війни в Україні”, що фінансується урядом Данії у партнерстві з DIGNITY — Данський інститут проти катувань.

Відвідування здійснили монітори:

1. Діденко Андрій — помічник народного депутата України Ярослава Юрчишина, координатор програм Харківської правозахисної групи, досвід моніторингових візитів з 2014 року;
2. Зуйков Сергій — помічник народного депутата України Костянтина Касая, член громадської ради при Міністерстві юстиції України, член громадської організації “Захист в’язнів України”, має багаторічний досвід моніторингових візитів;
3. Олег Цвілий — член громадської ради при Міністерстві юстиції України, керівник громадської організації “Захист в’язнів України”, має великий досвід моніторингових візитів, спеціалізується на питаннях катувань, жорстокого, нелюдяного поводження.

У ході моніторингового візиту встановлено системні порушення прав засуджених, зокрема застосування фізичного і психологічного насильства, залучення ув’язнених до неформального контролю над іншими в’язнями та поширену практику фактичної трудової експлуатації без належного документального оформлення.

Атмосфера страху, відсутність можливості скаржитися без ризику переслідувань, а також впровадження незаконних обмежень, таких як заборона користування ліжком чи паління, свідчать про наявність неформальної ієрархії, відсутність належного контролю з боку адміністрації та нехтування базовими правами людини.

Такі дії суперечать як національному законодавству, так і міжнародним зобов’язанням України, включаючи статтю 3 Європейської конвенції з прав людини та рекомендації Комітету із запобігання катуванням.

Крім того моніторинговою групою виявлено критичні недоліки в умовах утримання в дисциплінарному ізоляторі, медичній частині, а також у санітарно-побутовому обслуговуванні. Установу не забезпечено належними приміщеннями, температурним режимом, вентиляцією, засобами пожежної безпеки та доступом до медичних і реабілітаційних послуг для осіб з інвалідністю. Медична допомога є формальною: бракує лікарів, порушується принцип добровільної інформованої згоди, а в ряді випадків фіксуються дії, що можуть кваліфікуватися як нелюдське поводження.

З огляду на виявлені факти, необхідним є негайне вжиття системних заходів на рівні Міністерства юстиції та ДКВС для припинення незаконних практик, приведення умов тримання у відповідність до стандартів та забезпечення реального контролю за дотриманням прав людини в установі.

Загальна інформація

ПВК-117 — це установа виконання покарань мінімального рівня безпеки для тримання чоловіків, засуджених на певний строк позбавлення волі.

Заклад розташований за адресою: 64131 Харківська область, Лозівський район, село Грушине, вулиця Приміська, 132.

Керівник установи — полковник внутрішньої служби Козич Костянтин Володимирович.

Заклад складається з чергової частини, дільниць СПС, харчоблоку, ДІЗО, ПКТ, ДПК, медичної частини, банно-прального комбінату, кімнат побачення, крамниці, бібліотеки, кімнати отримання передач, адміністративних приміщень.

За даними адміністрації установи штатна чисельність персоналу складається із 218,5 посад. Фактична чисельність — 179,5 посад. Загальний некомплект персоналу по установі — 39 співробітників.

Планове наповнення закладу — 480 осіб. Фактична кількість засуджених — 99 осіб. У закладі 8 дільниць СПС, КДіР, ДПК. В установі працює 2 психологи.

У 2024 році померло 2 засуджених. Працевлаштовано 47 засуджених. У ДІЗО (дисциплінарний ізолятор) утримувався 1 засуджений, у ДПК (дільниця посиленого контролю) — 2. На оперативно-профілактичному обліку перебувало: схильні до самогубства — 3 особи, схильних до членоушкодження — 1, злісні порушники режиму утримання 4 засуджених.

Протягом 2024-2025 років жодна особа не звернулася зі скаргами щодо неналежних умов утримання і неналежного надання медичної допомоги. 4 особи мають інвалідність. У власному користуванні засуджені мають 5 планшетів, 91 особа має електронну адресу (email). Протягом останніх пів року 1 акт прокурорського реагування. Протягом 2025 року було зафіксовано 2 випадки тілесних ушкоджень під час перебування в установі.

Групою моніторів проведено опитування близько 70 осіб з-поміж засуджених під час відвідування промислової зони, дільниць СПС, дисциплінарних приміщень з проведенням загальних розмов з наданням консультацій, відповіді на запитання, опитування на предмет порушення прав людини, а також індивідуальні спілкування з особами, в тому числі і на умовах анонімності.

Позитивний досвід

Пілотний проєкт щодо запровадження новітнього підходу з забезпечення нагляду за засудженими і підтримання стану правопорядку за принципом несення служби в європейських країнах, зокрема Республіки Польща.

Проведено поточний ремонт камер дисциплінарного ізолятора, приміщень камерного типу з модернізацією освітлення, реконструкцією перегородок та заміною камерних меблів.

Проведено ремонтні роботи в прогулянкових двориках дисциплінарного ізолятора, приміщень камерного типу та дільниці посиленого контролю з перекриттям козирком для захисту від атмосферних опадів не менше 30 % від загальної площі дворика.

Відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України та Міністерства юстиції України від 09.01.2024 року №14/74/5 “Про утворення Первомайської філії Державного професійного-технічного навчального закладу “Темнівський навчальний центр No 100”, в установі створено Первомайську філію державного професійно-технічного навчального закладу “Темнівський навчальний центр (№100)”.

Факти, виявлені під час відвідування

У ході моніторингового візиту виявлено порушення вимог національного законодавства та недотримання міжнародних рекомендацій у сфері поводження з в’язнями, що призводять до порушень прав засуджених осіб:

1. Під час відвідування установи до моніторингової групи надходили скарги від засуджених щодо застосування до них фізичного та психологічного насильства. Моніторами було зафіксовано поширену практику залучення окремих засуджених до виконання функцій, пов’язаних із підтриманням порядку та контролем за поведінкою інших осіб, що утримуються в установі, з метою їхньої фактичної експлуатації у формі примусової праці.

Зокрема, під час опитування встановлено наявність групи засуджених, яким, за свідченнями інших ув’язнених, адміністрацією установи фактично було делеговано владні повноваження, яку очолювали двоє засуджених — К. та Р.. Під час конфіденційної бесіди окремі засуджені зазначили, що їх піддавали фізичному та психологічному насильству з метою покарання за відмову від праці, невиконання норми виконаної продукції у майстернях, неналежне дотримання розпорядку дня та порушення дисципліни.

Слід зазначити, що під час збору інформації серед засуджених панувала атмосфера страху. Значна частина засуджених відмовлялася від спілкування, тоді як інші відповідали шаблонними фразами, такими як: “вам ніхто тут нічого не розповість” або “ви поїдете, а нам тут жити”, уникаючи подробиць через побоювання переслідувань і можливих негативних наслідків з боку адміністрації установи.

Так, засуджені, перебуваючи в умовах надмірно жорсткої дисципліни та постійного психологічного тиску, уникали навіть незначних порушень встановленого порядку відбування покарання через страх перед можливими видами покарання як з боку інших засуджених, так і з боку адміністрації у вигляді дисциплінарних стягнень.

Разом із тим встановлено факти впровадження адміністрацією установи вимог, що виходять за межі законодавчо встановлених. Зокрема, зафіксовано випадки заборони користування ліжками в денний час навіть для засуджених, які перебували на стаціонарному лікуванні в медичній частині, а також заборони паління для осіб, які не виконували встановлену норму виробітку продукції у виробничих майстернях та інше.

Зазначені дії суперечать частині першій статті 8 Кримінально-виконавчого кодексу України, статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також рекомендаціям Європейського комітету із запобігання катуванням та нелюдському або такому, що принижує гідність поводженню чи покаранню (далі — Комітет).

У своїй доповіді за результатами візиту до України в 2020 році Комітет висловив серйозні сумніви щодо практики використання деяких ув’язнених як “днювальних”, які виконують функції контролю за іншими ув’язненими в житлових приміщеннях та на виробництві і доповідають персоналу про будь-які випадки та порушення режиму. Тому Комітет із занепокоєнням помітив протягом даного візиту, що ця практика залишалася.

Крім того, на жаль, попри конкретні рекомендації, які раніше давав Комітет, практика використання “днювальних” також офіційно передбачається Правилами внутрішнього розпорядку установ виконання покарань. Як вже підкреслювалося раніше, Комітет вважає, що будь-яка часткова відмова від відповідальності за порядок та безпеку у в’язницях, яку несуть режимні співробітники установи, є неприйнятною. Така практика піддає більш слабких ув’язнених ризику жорстокого поводження та експлуатації з боку інших ув’язнених. Комітет закликає владу України зробити всі необхідні кроки — у тому числі законодавчого характеру — для того, щоб покласти край цій практиці. Жодний ув’язнений (в жодній пенітенціарній установі у країні) не повинен мати владу над іншими ув’язненими. (CPT/Inf (2020) 40) пункт 27).

Крім того, Комітет у доповіді за наслідками візиту до України у 2023 році закликає українську владу розробити та впровадити комплексну стратегію боротьби з насильством та залякуванням серед засуджених та подолання явища неформальної ієрархії серед засуджених з усіма його негативними наслідками. У цьому контексті пенітенціарна адміністрація повинна також раціоналізувати оцінку ризиків і потреб, класифікацію та розподіл окремих засуджених з метою забезпечення того, щоб засуджені не піддавалися впливу інших засуджених, які можуть завдати їм шкоди. (CPT/Inf (2024) 20) пункт 45).

Стосовно переслідувань та можливих негативних наслідків з боку адміністрації установи за надання інформації правозахисникам щодо неналежного поводження або озвучення скарг, в цьому контексті, Комітет рекомендує регулярно доносити чітке повідомлення до керівництва та персоналу установи про те, що жорстоке поводження з ув’язненими у будь-якій формі, включаючи погрози та залякування, є неприпустимим і тягне за собою відповідальність. Крім того, Комітет наголошує на необхідності доведення до працівників чіткого розуміння того, що будь-які погрози або форми залякування з метою запобігти поданню скарг ув’язненими є неприпустимими. (CPT/Inf (2020) 40, пункт 22).

2.Обладнання приміщень дисциплінарного ізолятора установи (далі — ДІЗО) не відповідають стандартам поводження з в’язнями та умовам їхнього утримання відповідно до їхніх потреб. Так, у камерних приміщеннях ДІЗО не забезпечено достатнього рівня природного освітлення, оскільки вікна камер №№9,7 виходять на стіну, через що природне світло практично не проникає в приміщення, що може створювати додатковий психологічний тиск на засуджених через відсутність будь-якого, навіть візуального, зв’язку із зовнішнім світом.

Радіофікація в камерних приміщеннях ДІЗО відсутня, що суперечить вимогам пункту 3 розділу XX Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 28 серпня 2018 року №2823/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 5 вересня 2018 року за №1010/32462 (далі — ПВР УВП) та пункту 63 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями.

У порушення пункту 4 розділу IV Порядку використання технічних засобів нагляду і контролю у виправних та виховних колоніях Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 26.06.2018 №2025/5 (далі — Порядок використання технічних засобів) встановлено, що камери ДІЗО не обладнані кнопками виклику персоналу, що ускладнює оперативний контакт засуджених із працівниками установи.

Крім того, у камерних приміщеннях ДІЗО встановлено засоби для фіксації ліжок до стін. Водночас нормативно-правові акти не передбачають закривання на замок відкидних ліжок у приміщеннях камерного типу та дисциплінарних ізоляторах, де засуджені відбувають стягнення. Це створює умови для можливих зловживань з боку працівників установи, оскільки засуджені можуть бути позбавлені можливості сидіти або лежати на ліжку протягом дня.

3. У порушення вимог Норм забезпечення меблями, інвентарем і предметами господарчого призначення виправної колонії мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 27.07.2012 №1118/5 (далі — Норми забезпечення), у ДІЗО/ПКТ відсутній ряд приміщень, а саме: кімната для приймання засуджених адміністрацією та медперсоналом, кімната для зберігання особистих речей засуджених, приміщення для роздягання та для одягання, перукарня тощо.

Відсутність зазначених приміщень або їхнє неналежне облаштування призводить до порушення санітарно-гігієнічних норм. Так, неналежна організація зберігання особистих речей ускладнює підтримання чистоти та порядку в приміщеннях, де утримуються засуджені, що погіршує загальну санітарну ситуацію в установі, а відсутня у ДІЗО/ПКТ кімнати для приймання засуджених медичним персоналом внаслідок чого медичний огляд засуджених проводиться у кімнаті чергової зміни або у камерному приміщенні свідчить про отримання співробітниками установи та іншими особами з-поміж засуджених конфіденційної інформації щодо стану здоров’я засуджених осіб у ході медичного огляду, маніпуляцій або процедур.

Зазначене порушує вимоги статті 39-1 Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров’я” щодо права осіб на таємницю про стан здоров’я та пункту 9 розділу І “Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі” затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції України та Міністерством охорони здоров’я України від 15.08.2014 №1348/5/572 (далі — Порядок).

4. У камерному приміщенні ПКТ моніторинговою групою встановлено наявність вікон, які було обладнано тонованим (затемненим) склом, через що природне освітлення практично не проникає в приміщення. Аналогічні порушення встановлено у житлових приміщеннях дільниці соціальної реабілітації (далі — ДСР). У своїй доповіді за результатами візиту до України у 2020 році Комітет вже звертав на це увагу та рекомендував вжити заходів для перегляду дизайну вікон у камерах для того, щоб дозволити ув’язненим бачити, що знаходиться поза межами камери. CPT/Inf (2020) 40) пункт 48).

5. Санвузли в камерних приміщеннях ДІЗО/ПКТ не обладнані достатніми перегородками, які забезпечують можливість усамітнення, що порушує правило 19.3 Європейських пенітенціарних правил. Аналогічні порушення встановлено у житлових приміщеннях ДСР.

Разом із тим у доповіді Уряду України за наслідками візиту у 2023 році Комітет закликав українську владу вжити необхідних заходів для поліпшення матеріальних умов тримання під вартою, зокрема, всі місця розміщення засуджених і взятих під варту осіб, включаючи санітарні приміщення, утримувати в належному ремонтному та гігієнічному стані, регулярно і часто проводити дезінсекції; забезпечити достатнього доступу до природного освітлення та вентиляції у камерах, внутрішні санітарні приміщення повністю обладнати перегородками (тобто від підлоги до стелі). (CPT/Inf (2024) 20) пункт 58).

6. Пунктом 1 розділу XXIII ПВР УВП визначено, що нагляд за засудженими є системою заходів, спрямованих на забезпечення відбування та виконання кримінальних покарань у вигляді обмеження та позбавлення волі, довічного позбавлення волі та арешту шляхом цілодобового і постійного контролю за поведінкою засуджених у місцях їхнього проживання та праці, попередження та припинення з їхнього боку протиправних дій, забезпечення вимог ізоляції засуджених та безпеки персоналу установ виконання покарань.

Так, під час огляду камерних приміщень ДІЗО/ПКТ та житлових приміщень Сектору для осіб узятих під варту було зафіксовано встановлені камери відеоспостереження. Разом із тим, у своїй доповіді Комітет у 2012 році критикував надмірне втручання у приватність через встановлення у житлових приміщеннях засуджених відеокамер.

КЗК згоден, що відеоспостереження в камерах може бути корисною гарантією в окремих випадках, наприклад, коли людина вважається такою, що викликає стурбованість щодо ризику членоушкодження або самогубства, або якщо є конкретні підозри, що засуджений здійснює в камері певні дії, які можуть поставити під загрозу безпеку. Проте, будь-яке рішення застосовувати відеоспостереження щодо конкретного засудженого повинно завжди базуватися на індивідуальній оцінці реальних ризиків і має часто переглядатися на регулярній основі. Відеоспостереження є серйозним втручанням у приватне життя ув’язнених і робить режим ще більш репресивним, зокрема, при застосуванні протягом тривалого часу. (CPT/Inf (2013) 23) пункт 52).

7. Прогулянкові дворики №№1,2,3 не обладнані належним укриттям для захисту від атмосферних опадів, а площа окремих двориків є недостатньою для забезпечення повноцінної фізичної активності засуджених.

Водночас Комітет у своїй другій Загальній доповіді наголошує, що щоденне перебування осіб на свіжому повітрі має здійснюватися на майданчику достатньої площі, а самі прогулянкові зони, наскільки це можливо, повинні бути обладнані укриттям на випадок несприятливих погодних умов. (CPT/Inf (92) 3) пункт 48).

8. Обладнання дільниці карантину, діагностики та розподілу (далі — КДіР) не відповідає стандартам поводження з в’язнями та умовам їхнього утримання відповідно до їхніх потреб. Так, у порушення вимог Норм забезпечення, в дільниці відсутній ряд приміщень, а саме: кімната для зберігання обмінного фонду постільних речей, речового майна і спецодягу; комора для тимчасового зберігання брудних постільних речей, речового майна і спецодягу; кімната побуту; сушарка.

Відсутність зазначених приміщень або їхнє неналежне облаштування призводить до порушення санітарно-гігієнічних норм. Таким чином неналежна організація зберігання особистих речей ускладнює підтримання чистоти та порядку в приміщеннях, де утримуються засуджені, що погіршує загальну санітарну ситуацію в установі.

9. Моніторинговою групою зафіксовано порушення температурного режиму у житлових приміщеннях ДСР. Так, на час перевірки, температура повітря у житловому приміщенні складала плюс 15 °C у той час, як відповідно до пункту 1 розділу XXII ПВР УВП температура в жилих приміщеннях установ виконання покарань має підтримуватися на рівні не нижче плюс 18 °C.

10. Моніторинговою групою встановлено, що в установі відсутній окремий дисциплінарний ізолятор (ДІЗО) для засуджених до обмеження волі, що унеможливлює застосування до цієї категорії засуджених дисциплінарного стягнення у вигляді поміщення до ДІЗО строком до 10 діб, передбаченого частиною першою статті 68 Кримінально-виконавчого кодексу України. За наявної ситуації неможливо забезпечити необхідний режим ізоляції та уникнути контакту між засудженими до позбавлення волі та обмеження волі, що є порушенням вимог щодо роздільного тримання цих категорій осіб.

11. Моніторинговою групою було досліджено питання щодо наявного в установі укриття, яке знаходиться у складі для зберігання овочів у підвальному приміщенні. Проте, всупереч вимогам Кодексу цивільного захисту України, Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту, виключення таких споруд із фонду та ведення його обліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.03.2017 №138, та Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України 09.07.2018 №579, в укритті не забезпечено умови для перебування осіб.

Зокрема приміщення укриття не відповідає встановленим вимогам через відсутність належного штучного освітлення, систем водопостачання та водовідведення, що унеможливлює облаштування санітарного вузла та умивальника й перешкоджає дотриманню санітарно-гігієнічних норм. Також у приміщенні не забезпечено вентиляцію, не наявні засоби пожежогасіння, аптечки та інші необхідні елементи безпечного укриття.

12. Моніторинговою групою встановлено ряд порушень в організації лазне-прального обслуговування засуджених та ув’язнених осіб. Так, у порушення пункту 2.14 розділу II Положення про організацію лазне-прального обслуговування осіб, які тримаються в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №849/5 від 08.06.2021 (далі — Положення), в установі не забезпечено надання перукарських послуг засудженим та ув’язненим.

У порушення вимог пункту 2.11. розділу II Положення у приміщенні пральні, лазні не працює примусова припливно-витяжна система вентиляції. У порушення пункту 3.19.1 розділу III Положення, санітарна обробка засуджених здійснюється не в повному обсязі. Зокрема, не проводиться дезінфекція (знищення патогенних мікроорганізмів) та дезінсекція (знищення комах і кліщів, які є переносниками інфекційних захворювань) подушок, матраців і ковдр у дезінфекційній камері. Обробці підлягають виключно простирадла, наволочки та рушники про що свідчить відповідний запис у Журналі дезінфекції (дезінсекції) одягу та постільних речей у дезінфекційній камері.

13. Згідно з пунктом 17 розділу V Положення про організацію продовольчого забезпечення у Державній кримінально-виконавчій службі України на мирний час, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 15.06.2021 №2160/5 (далі — Положення про організацію продовольчого забезпечення), в їдальні установи щодня залишаються добові проби кожної страви раціону.

Відбір проб здійснює кухар з казана у присутності медичного працівника закладу охорони здоров’я в чистий посуд з кришкою (попередньо помитий та перекип’ячений) до видачі їжі. Добові проби зберігаються в холодильнику їдальні при температурі від +4 до +8 °C. Проби страв кожного приймання їжі зберігаються протягом доби до закінчення аналогічного приймання їжі наступного дня. Разом із тим, моніторинговою групою під час огляду приміщення їдальні встановлено, що добові проби зберігалися на столі в порушення зазначеного температурного режиму.

14. У порушення вимог пункт 5 розділу IV Положення про організацію продовольчого забезпечення, моніторинговою групою встановлено відсутність працюючого холодильного обладнання в достатній кількості, у зв’язку із чим не забезпечується розміщення та зберігання продовольства із урахуванням товарного сусідства.

15. У порушення норм забезпечення, гардеробна персоналу їдальні не обладнана душовою кабіною, у зв’язку з чим засуджені, які працюють у харчоблоці, позбавлені можливості дотримуватись належної особистої гігієни.

16. Під час візиту моніторингова група зафіксувала, що персонал установи, який безпосередньо контактує із засудженими, відкрито носить спеціальні засоби, зокрема гумові кийки.

Разом із тим, згідно з абзацом восьмого пункту 1 розділу XXVI ПВР УВП, носіння персоналом установ виконання покарань спеціальних засобів в межах території установи виконання покарань, що охороняється, має бути за можливості максимально прихованим від оточення.

Водночас Комітет рекомендує, щоб пенітенціарні співробітники, які працюють у прямому контакті з в’язнями, не носили спецзасоби (такі як гумові кийки, наручники та балончики, споряджені сльозогінним газом) відкрито перед в’язнями. Таке носіння перешкоджає встановленню нормальних відносин між персоналом та в’язнями пункт 85 (CPT/Inf (2011) 29) пункт 23 (CPT/Iinf (2013) 23) пункт 166 (CPT/Inf (2014) 15).

17. Відповідно до службової документації некомплект персоналу по установі станом на 10.04.2025 року складає 39 штатних одиниць (17,8%). Водночас у доповіді Уряду України за наслідками візиту у 2023 році Комітет наголошує, що забезпечення позитивного клімату в пенітенціарній установі вимагає наявності професійної команди персоналу, який повинен бути присутнім у достатній кількості в будь-який момент часу в місцях тримання під вартою. Недостатня кількість персоналу може лише збільшити ризик насильства та залякування між засудженими. Нестача персоналу, який перебуває на передовій лінії, також підриває якість та рівень заходів, що пропонуються засудженим, і ставить під загрозу перспективу підготовки до звільнення та соціальної реабілітації.

У зв’язку із чим Комітет закликає українську владу вжити рішучих заходів для суттєвого збільшення кількості персоналу у пенітенціарних установах України, де спостерігається низький рівень укомплектованості персоналом з метою посилення присутності персоналу служб охорони і нагляду всередині установ. Необхідно також вжити заходів, щоб покласти край 24-годинній зміні персоналу, який несе службу. (CPT/Inf (2024) 20) пункт 93).

18. Під час моніторингового візиту виявлено системні порушення вимог законодавства у сфері праці та соціального захисту засуджених, що призводять до трудової експлуатації, приховування фактичних трудових відносин та відсутності належного контролю з боку адміністрації установи. Зазначене суперечить положенням статей 118-120 Кримінально-виконавчого кодексу України, статті 23 Загальної декларації прав людини, статті 43 Конституції України, Кодексу законів про працю України, а також вимогам Конвенції МОП № 29 про примусову працю.

Згідно з довідкою, наданою адміністрацією установи, станом на 28.04.2025 року до оплачуваної праці в майстерні установи на дільниці з виготовлення виробів із дроту було залучено 25 осіб. Водночас відповідно до Журналу приймання (здачі) засуджених виробничим персоналом, впродовж квітня до роботи на зазначеній дільниці фактично залучалося від 27 до 33 засуджених (бригади №№31, 32).

Під час перевірки Книги видачі змінних завдань і обліку виконаних робіт у майстерні встановлено, що останній запис у ній датований 25.04.2025 року, тобто протягом трьох днів інформація про виконання робіт не вносилася. Це викликає обґрунтовані сумніви щодо достовірності зазначених у книзі даних та суперечить вимогам пункту 7.2 розділу VII Положення про майстерню установи виконання покарань, слідчого ізолятора, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.03.2012 № 442/5 (далі — Положення про майстерню).

Також виявлено невідповідність між кількістю засуджених, виведених на роботу, за даними Книги видачі змінних завдань і Журналу приймання (здачі) засуджених виробничим персоналом. Зокрема, 05.04.2025 року, згідно з Журналом приймання (здачі), на дільниці з виготовлення виробів із дроту перебувало 30 засуджених (14 — з бригади №31 та 16 — з бригади №32), тоді як у Книзі видачі змінних завдань зазначено 35 осіб.

Крім того, під час візиту адміністрація установи не надала для ознайомлення рознарядки на виведення засуджених на роботу за період з 1 по 28 квітня 2025 року, що унеможливило повноцінну перевірку правомірності їх залучення до праці.

Адміністрацією також не забезпечено наявність та ведення в дільницях книги реєстрації закріплення робітників за робочими місцями та обладнанням, передбаченої додатком 10 до Положення про майстерню.

Таким чином встановлено факти залучення засуджених до праці без належного документального обліку, що свідчить про практику використання їхньої праці без укладення трудових договорів або договорів цивільно-правового характеру та, відповідно, без належної оплати. Це є порушенням частини першої статті 118 та частини першої статті 120 Кримінально-виконавчого кодексу України.

Згідно з Журналом приймання (здачі) засуджених виробничим персоналом встановлено, що виведення засуджених на роботу розпочинається о 8:00. Водночас відповідно до записів у Журналі погодинних перевірок наявності засуджених на робочих місцях, станом на 15:45 вони продовжували перебувати на робочих місцях.

Зазначене, а також дані Книги видачі змінних завдань і обліку виконаних робіт у майстерні, свідчить про те, що засуджені працюють шість днів на тиждень не менше ніж вісім годин на день. Цю інформацію підтвердили також самі засуджені.

Таким чином фактична тривалість робочого часу перевищує 40 годин на тиждень, що є порушенням вимог статті 50 Кодексу законів про працю України (норма тривалості робочого часу), статті 119 Кримінально-виконавчого кодексу України, а також пункту 5.1 розділу V Інструкції про умови праці засуджених.

Аналогічні порушення встановлено в майстернях установи на дільницях з виготовлення виробів із деревини та пошиття швейних виробів (бригада №22). Згідно з довідкою адміністрації, станом на 28.04.2025 року до оплачуваної праці на цих дільницях залучено 10 осіб. Водночас записи у Журналі приймання (здачі) засуджених виробничим персоналом за квітень свідчать про фактичне залучення до праці від 10 до 16 осіб щоденно по вісім годин шість днів на тиждень.

На день візиту в дільниці соціальної реабілітації (ДСР) перебували 23 засуджених. Усі вони офіційно не працевлаштовані, однак, за наданою адміністрацією інформацією, залучалися до виконання різних робіт на території установи (благоустрій, прибирання, технічне обслуговування), орієнтовно по дві години на день у порядку, передбаченому частиною п’ятою статті 118 КВК України.

Водночас згідно з Журналом обліку відвідування ДСР, упродовж березня-квітня 2025 року щоденно з 9:00 до 17:00 приблизно 20 засуджених перебували за межами дільниці. Адміністрація установи не змогла надати належної інформації щодо обліку виконаних робіт та використання робочого часу цих осіб.

Це свідчить про системну практику залучення засуджених до праці без укладення з ними трудових договорів або договорів цивільно-правового характеру та без належної оплати, що є порушенням вимог частин першої статті 118 та першої статті 120 Кримінально-виконавчого кодексу України.

Медична частина №117 філії Державної установи “Центр охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України” у Харківській та Луганській областях

Виконуюча обов’язки завідувача медичної частини №117 філії ДУ “Центр охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України” в Харківській та Луганській областях — Єрмоленко В.О.

В ході моніторингового візиту виявлено порушення вимог національного законодавства та недотримання міжнародних рекомендацій у сфері поводження з в’язнями, що призводять до порушень прав засуджених осіб:

1. Під час моніторингового візиту до медичної частини установи встановлено факти впровадження адміністрацією установи практик, що можуть кваліфікуватися як неналежне поводження з особами, які перебувають на стаціонарному лікуванні. Зокрема, зафіксовано застосування заборони на користування ліжками в денний час (з 6:00 до 21:30) щодо засуджених, розміщених у стаціонарі медичної частини.

Крім того встановлено, що у медичній частині цілодобово перебуває засуджений, який виконує функції днювального. Таким чином, адміністрацією установи та медичним персоналом фактично делеговано цій особі повноваження з організації постійного нагляду за іншими засудженими, контролю за їхньою поведінкою та дотриманням внутрішнього розпорядку дня, що не відповідає ані принципам медичної етики, ані безпеки пацієнтів.

Дані обставини свідчать про порушення права засуджених на охорону здоров’я та належну медичну допомогу, а також можуть розцінюватися як жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження. Варто зазначити, що Європейський комітет із запобігання катуванням неодноразово рекомендував припинити практику залучення засуджених до виконання обов’язків у медичних частинах, зокрема в ролі санітарів або помічників медичного персоналу. Відповідні рекомендації викладені, зокрема, у доповідях за результатами візитів до України: 2005 рік (пункт 132, CPT/Inf (2007) 22), 2013 рік (пункт 151, CPT/Inf (2014) 15), 2017 рік (пункт 86, CPT/Inf (2018) 41).

2. Згідно з пунктом 2, пункту 3 глави III розділу II “Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі” затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції України та Міністерством охорони здоров’я України від 15.08.2014 №1348/5/572 (далі — Порядок), у профілактичному медичному огляді обов’язково беруть участь лікар-терапевт (або лікар загальної практики — сімейний лікар), лікар-психіатр, лікар-стоматолог.

Разом із тим в медичній частині вакантні посади лікаря-терапевта та лікаря-психіатра, що свідчить про неповноту проведення медичного первинного та профілактичного огляду, у зв’язку з чим засуджені та ув’язнені не отримують належну медичну допомогу. Зазначене порушує пункт 38 рекомендацій Комітету, де зазначено, що медичні служби в місцях позбавлення волі повинні бути в змозі забезпечити медичну допомогу та лікування, а також відповідну дієту, фізіотерапію, реабілітацію чи будь-який інший спеціальний догляд на такому ж рівні, який пропонується пацієнтам в цивільних медичних закладах. Повинна бути передбачена забезпеченість лікарським, допоміжним медичним і технічним персоналом, а також бути надані відповідні приміщення, обладнання і устаткування. (CPT/Inf(93) 12-part).

3. У порушення вимог Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації № 003-6/о “Інформована добровільна згода пацієнта на проведення діагностики, лікування та на проведення операції та знеболення i на присутність або участь учасників освітнього процесу”, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України від 14.02.2012 №110, встановлено відсутність у пацієнтів, які перебували у стаціонарі медичної частини, підписаної інформованої добровільної згоди на проведення діагностики та лікування.

Зазначене може свідчити про відсутність добровільної згоди пацієнта для застосування щодо них методів діагностики, профілактики та лікування, що є порушенням статті 43 Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров’я” та пункту 47 рекомендацій Комітету (CPT/Inf(93) 12-part).

4. Під час вивчення медичної документації встановлено, що в медичних картках амбулаторного хворого 025/о до складених довідок не додаються фотографії наявних тілесних ушкоджень, як це передбачено у пункті 3 розділу І, глави II Порядку. Водночас Комітет у доповіді за наслідками візиту до України у 2023 році зазначає, щоб будь-які травматичні ушкодження, виявлені під час медичного огляду, детально фотографувалися, а фотографії разом зі схемами тіла зберігалися в індивідуальній медичній картці особи. (CPT/Inf (2024) 20) пункт 82).

5. У палаті ізоляторі для інфекційних хворих моніторами було зафіксовано встановлену камеру відеоспостереження. Водночас, згідно з пунктом 8 розділу VIІ Порядком використання технічних засобів нагляду і контролю у виправних та виховних колоніях Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 26 червня 2018 року №2025/5 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02 липня 2018 року за №766/32218), забороняється використання відеокамер та портативних відеореєстраторів у приміщеннях (камерах), у яких проводяться медичні обстеження (огляди) засуджених, особистий обшук з роздяганням.

Даний факт свідчить про отримання співробітниками установи конфіденційної інформації щодо стану здоров’я засуджених осіб в ході медичного огляду, маніпуляцій або процедур. Зазначене порушує вимоги статті 39-1 Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров’я” щодо права осіб на таємницю про стан здоров’я та пункту 9 розділу І Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі.

6. У медичній частині не організовано проведення замісної підтримувальної терапії (далі — ЗПТ) осіб з психічними та поведінковими розладами внаслідок вживання опіоїдів відповідно до Порядку проведення замісної підтримувальної терапії осіб з психічними та поведінковими розладами внаслідок вживання опіоїдів, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 27.03.2012 №200.

Наркозалежним особам не забезпечується соціально-психологічний супровід, когнітивно поведінкова терапія (КПТ), профілактика рецидивів, мотиваційне інтерв’ю, групи взаємодопомоги тощо.

Таким чином дані особи позбавлені можливості отримувати ЗПТ, що порушує їхнє право на вибір методів лікування відповідно до статті 38 Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров’я”.

Разом із тим Комітет у доповіді за наслідками візиту до України у 2023 році зазначає, що потрапляння до пенітенціарної установи є можливістю розв’язати проблему, пов’язану з наркотиками, і тому важливо, щоб відповідна допомога була запропонована всім зацікавленим особам, отже, в усіх установах має бути доступне відповідне медичне обслуговування. Допомога, що пропонується таким особам, повинна бути різноманітною; програми замісної терапії для осіб з наркотичною залежністю повинні поєднуватися зі справжніми психосоціальними та освітніми програмами для осіб з опіоїдною залежністю, які не в змозі припинити вживання наркотиків.

Крім того, доступ до програм ЗПТ в установах повинен бути легкодоступним, а керувати ними повинні також пенітенціарні лікарі, які повинні пройти спеціальну підготовку з питань, пов’язаних із вживанням наркотиків.(CPT/Inf (2024) 20) пункт 86).

7. У порушення пункту 8 глави 5 глави 2 Порядку, в стаціонарі медичної частини відсутній облаштований ізолятор для осіб із розладами психіки для засуджених, які становлять небезпеку для оточення.

8. Диспансерний нагляд здійснюється за 16 особами, які мають інвалідність. З них Iгр. — 0 осіб, Ⅱ гр. — 1 особа, Ⅲ гр. — 3 особи. Разом із тим, у порушення вимог Закону України “Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні”, особи з інвалідністю не отримують належних діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм, що спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності.

Так, під час вивчення медичної документації засуджених встановлено, що у 3 осіб, які мають інвалідність, відсутня індивідуальна програма реабілітації (далі — ІПР). Крім того не виконуються рекомендації ІПР, у зв’язку з чим вони не отримують належних діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями та наслідками травм, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності.

9. У порушення вимог Норми належності постільних речей, спеціального одягу та спеціального взуття (інвентарне майно) для засуджених, які проходять лікування у лікувально-профілактичних закладах, закладах на правах лікувальних та в медичних частинах при установах виконання покарань та слідчих ізоляторах, затвердженого наказом МЮУ від 20.02.2012 №280/5, засуджені особи не отримують госпітальне майно (костюм, халат та туфлі госпітальні). Засуджені перебувають у стаціонарі у повсякденному одязі, іноді зі своєю постільною білизною.

10. У порушення вимог Державних будівельних норм України В.2.2-17:2006 “Будинки і споруди. Доступність будинків і споруд для маломобільних груп населення”, в медичній частині не створено умов щодо утримання людей з інвалідністю.

11. У порушення пункту 37 Постанови кабінету міністрів України №285 від 2 березня 2016 року “Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики”, в медичній частині відсутній висновок, що підтверджує вільний доступ до будівель та приміщень медичного закладу маломобільних груп населення, отримання якого є обов’язковим.

12. У порушення Порядку організації медичної допомоги на первинному, вторинному (спеціалізованому) та третинному (високоспеціалізованому) рівнях із застосуванням телемедицини, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 19.10.2015 №681, персонал медичної частини через технічні обмеження позбавлений можливості надсилати запити на телемедичні консультації та отримувати фахову допомогу для надання медичних послуг засудженим.

13. У порушення вимог Табеля оснащення обладнанням одного робочого місця лікаря-стоматолога та зубного техніка, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 11.04.2005 №158, у медичній частині відсутній дентальний рентген апарат, що унеможливлює проведення поглибленого стоматологічного обстеження засуджених та не забезпечує своєчасне надання належної стоматологічної допомоги.

Також встановлено, що стоматологічний кабінет не забезпечений необхідними пломбувальними матеріалами. За інформацією, наданою працівниками медичної частини, серед доступних видів стоматологічної допомоги переважає видалення (екстракція) зубів, тоді як пломбування здійснюється вкрай рідко, що істотно обмежує право засуджених на отримання належної стоматологічної допомоги.

14. У порушення пункту 6 глави III розділу II “Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі”, не вноситься інформація у графі рекомендації, власне ім’я прізвища лікаря та його підпис, які реєструються у “Журналі обліку результатів проходження профілактичного медичного огляду”, форма якого наведена в додатку 4 до Порядку, що свідчить про неналежне проведення профілактичних оглядів.

14. У медичній частині, зокрема у палатах, моніторинговою групою зафіксовано порушення температурного режиму. Так, на час перевірки температура повітря у приміщеннях складала плюс 15 °C , що не відповідає вимогам розділу VI Державних санітарних норм і правил затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 02.04.2013 №259 та пункту 1 розділу XXII ПВР УВП де зазначено, що температура в житлових приміщеннях установ має підтримуватися на рівні не нижче +18 °C.

15. У приміщенні рентген-кабінету температура повітря 16 °С , що не забезпечує комфортні умови для пацієнта й персоналу та порушує пункт 2.10 глави 2 Державних санітарних правил і норм “Гігієнічні вимоги до влаштування та експлуатації рентгенівських кабінетів і проведення рентгенологічних процедур”, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 04.06.2007 № 294.

16. У кабінетах лікарів відсутнє гаряче водопостачання, робочі місця медичних працівників не відповідають вимогам чинного законодавства та порушують статтю 19 Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров’я” статті 13 Закону України “Про охорону праці”.

17. У порушення Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених Міністерством внутрішніх справ України від 30.12.2014 №1417(далі — Правила), приміщення медичної частини не обладнані системами пожежогасіння та пожежної сигналізації.

18. У порушення частини 5 статті 110 Кримінально-виконавчого кодексу України, засудженим під час перебування в стаціонарі медичної частини не забезпечено право користування глобальною мережею Інтернет. Відсутність доступу до Інтернету обмежує їхню можливість отримувати інформацію, реалізовувати право на освіту, самоосвіту та підтримувати соціальні зв’язки, що суперечить пункту 63 рекомендацій Комітету (CPT/Inf(93)12-part).

Рекомендації:

1. Негайно припинити практику делегування владних повноважень окремим засудженим (днювальним), зокрема К. та Р., щодо контролю за іншими засудженими.

2. Заборонити участь засуджених у підтриманні режиму та контролі за поведінкою інших засуджених.

3. Розробити та впровадити комплексну стратегію протидії неформальній ієрархії, залякуванню і насильству серед засуджених відповідно до рекомендацій Комітету із запобігання катуванням (CPT/Inf(2024)20).

4. Невідкладно повідомити персонал установи про неприпустимість погроз, залякування, жорстокого поводження і переслідувань за подання скарг.

5. Забезпечити природне освітлення в камерах ДІЗО та житлових приміщеннях ДСР шляхом усунення тонованого скла або перепланування вікон відповідно до стандартів CPT.

6. Обладнати санвузли в камерах перегородками, які повністю забезпечують приватність.

7. Усунути практику заборони сидіння і лежання на ліжках у денний час, особливо щодо хворих або осіб, що перебувають у стаціонарі.

8. Забезпечити радіофікацію, кнопки виклику персоналу у камерах ДІЗО та ПКТ згідно з ПВР УВП.

9. Обладнати прогулянкові дворики укриттями від опадів та забезпечити достатню площу для фізичної активності.

10. Відновити належний температурний режим у житлових та медичних приміщеннях згідно з санітарними нормами (не нижче +18 °C).

11. Оснастити ДІЗО/ПКТ кімнатами для медперсоналу, роздягання, зберігання речей, перукарнею тощо.

12. Забезпечити належне облаштування КДіР (сушарки, комори, кімнати побуту).

13. Забезпечити функціонування примусової вентиляції в лазні та пральні.

14. Організувати перукарські послуги для засуджених.

15. Проводити повноцінну дезінфекцію та дезінсекцію матраців, подушок, ковдр у дезкамері відповідно до Положення.

16. Забезпечити належні умови зберігання добових проб у холодильному обладнанні при температурі +4-8 °C.

17. Оснастити їдальню достатньою кількістю холодильників з урахуванням товарного сусідства.

18. Обладнати гардеробну персоналу душовою кабіною для дотримання гігієни.

19. Припинити практику залучення засуджених до праці без укладених договорів і без оплати праці.

20. Укласти трудові або цивільно-правові договори з усіма засудженими, які фактично працюють.

21. Забезпечити ведення книг обліку змінних завдань, журналів прийому/здачі, реєстрації працівників на робочих місцях згідно з Положенням про майстерню.

22. Обмежити тривалість робочого тижня до 40 годин та забезпечити дотримання прав на відпочинок.

23. Врегулювати статус осіб, залучених до робіт у ДСР, з дотриманням статті 118 КВК України.

24. Забезпечити комплектування установи штатними одиницями відповідно до нормативів, зокрема режимного персоналу.

25. Заборонити відкриту демонстрацію спеціальних засобів працівниками у присутності засуджених, крім виключних випадків.

26. Забезпечити укриття (склад овочесховища) системами освітлення, вентиляції, водопостачання та протипожежним обладнанням згідно з вимогами законодавства.

27. Вжити заходів, спрямованих на усунення виявлених порушень прав людини та недопущення катувань, інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження та покарання у медичній частині №117 філії Державної установи “Центр охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України” у Харківській та Луганській областях.

28. Забезпечити штат медичної частини лікарями-спеціалістами відповідно до потреб.

29. Забезпечити контроль за належним веденням медичної документації, відповідно до Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров’я України від 15.08.2014 року №1348/5/572 та інших нормативно-правових актів.

30. Забезпечити можливість отримання замісної підтримувальної терапії на підставі діагнозу психічних та поведінкових розладів внаслідок вживання опіоїдів.

31. Виконати вимоги пункту 37 Постанови кабінету міністрів України №285 від 2 березня 2016 року “Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики”.

32. Забезпечити проведення індивідуальної реабілітації осіб, які її потребують.

33. Забезпечити доступність будівель установи відповідно до Державних будівельних норм України В.2.2-17:2006 “Будинки і споруди. Доступність будинків і споруд для маломобільних груп населення”.

34. Забезпечити належну роботу телемедичного комплексу для здійснення запитів лікарями на телемедичне консультування.

35. Забезпечити обладнання ізолятора для осіб із розладами психіки та поведінки відповідно до вимог.

36. Забезпечити отримання інформованої згоди пацієнтів на обстеження та лікування у встановленій формі.

37. Забезпечити своєчасну та належну фіксацію тілесних ушкоджень у засуджених.

38. Забезпечити проведення належного обліку профілактичного огляду.

39. Припинити практику використання засуджених як помічників у медичних частинах та установі.

40. Демонтувати з приміщень медичної частини камери відеоспостереження.

41. Забезпечити медичну частину необхідним діагностичним обладнанням, в тому числі дентальним рентген-апаратом.

42. Обладнати протипожежну систему відповідно до встановлених вимог.