Вшанування стихій та очищення від зла: історія Івана Купала, традиції, обряди та ворожіння

Івана Купала відзначають з 23 на 24 червня. 24 Канал розповідає про традиції, а також повір'я та історію цього свята.

Чому саме Івана Купала

Це свято має язичницькі корені. Припускають, що Іван Купало – представник "молодих богів", у яких тоді вірили українці. Він нібито мав навчити людей збирати цілющі трави та позбавити їх лих.

Також саме Іван Купало нібито передав людям звичай стрибати через багаття, щоб очиститись від зла. Цей бог був символом тепла, перед яким не могло встояти зло і було змушене відступити.

Зверніть увагу! Іноді можна зустріти думку, що свято Івана Купала та Різдво Івана Предтечі – одне й те ж саме свято, однак у церкві неодноразово це заперечували.

Натомість заперечувати язичницькі корені цього свята дуже й дуже складно, адже вони поклонялись сонцю, а Івана Купала якраз відзначають за кілька днів після літнього сонцестояння.

Чому змінилась дата

Раніше Івана Купала відзначали 7 липня і цікаво, що зміна дат таки пов'язана із церквою. У ПЦУ перейшли на новоюліанський календар і дата змістилась.

Свято має язичницькі корені / Фото Pinterest

Тепер Івана Купала відзначають з 23 на 24 червня.

Традиції як подяка стихіям

У дохристиянські часи у цей день люди збирались, щоб віддати шану чотирьом стихіям. Це знайшло відображення і у традиціях, які дійшли і до нас.

Повітря – вербу вбирали стрічками. У такий спосіб виказували подяку стихії повітря. Дерево було основним символом свята.

Той факт, що дерево було живим, росло із землі, було актом вшанування цієї стихії.

Багаття розпалювали за допомогою стихії вогню і саме через стрибки через нього відбувалось очищення душі від зла.

Багаття було вшануванням стихії вогню / Фото Zruchno.Travel

Все завершувалось купанням у річці – так виказували шану стихії води.

Також на Івана Купала робили опудало самого Купала чи Марени (божества зими, яке морило людей голодом). Наприкінці свята ці опудала палили або топили у воді.

Крім того, у цей день збирали трави, які зберігали цілий рік та використовували їх як ліки.

На Івана Купала збирали цілющі трави / Фото "Дзеркало тижня"

Чому пускали вінок за водою

Наші предки вірили, що Іван Купало був нещасним у коханні, хоч і користувався популярністю серед жінок. Вважається, що у нього була кохана дівчина Ярина, проте її забрали злі сили.

Дівчата пускали за водою вінок / Фото Автентична Україна

За однією із версій, її перетворили на вербу і саме тому вона і стала символом цього свята. Саме для вшанування цієї історії і робили вінок, який був основним елементом ворожіння на заміжжя.

Пошуки квітки папороті

Наші предки вірили, що папороть квітне лише вночі на Івана Купала, а той, хто знайде цю квітку – буде приречений на успіх. Саме тому молоді дівчата та юнаки шукали її цієї ночі.

Папороть стала одним із символів свята / Фото Pexels

Водночас вірили, що цю квітку захищає вся можлива нечисть, тому знайти її було практично неможливо.

Що заборонено робити

Є низка заборон, яких дотримувались ще наші предки. Вони вірили, що на Івана Купала не можна давати в борг, а також піднімати гроші із землі.

Крім цього, не можна тяжко працювати та сваритись, адже можна розгнівати вищі сили.

Також під суворою забороною було купання у водоймі вночі.

Ворожіння на Івана Купала

Українці вірили у містичність дня Івана Купала, тому була традиція ворожити саме у ці дні. Гадання були дуже різними, часто стосували пошуку судженого.

У цей день було прийнято ворожити / Фото "Дзеркало тижня"

Як ворожили на Купала:

• Дівчата розчісували волосся перед сном та клали гребінець під подушку. Вони просили судженого наснитись їм. Вірили, що саме той чоловік, якого вони побачили у сні, – їхня доля.
• Також виливали віск на воду та інтерпретували фігури, намагаючись зчитати, що чекатиме у майбутньому.
• Такою дула традиція пускати дві ромашки на воду. Вони символізували закоханих, тому якщо вони пливли разом, то вірили, що і пара також буде разом.

Івана Купала – важливе свято в українській культурі, тому вже стільки років воно не втрачає своєї актуальності, хоч частина традицій і зникла ще за часів СРСР. Ці святкування – також частина нашої спадщини, яку ми зберігаємо.