Как не стать частью антиукраинской пропаганды Орбана. Объясняю на собственном опыте
Как не стать частью антиукраинской пропаганды Орбана. Объясняю на собственном опыте

Как не стать частью антиукраинской пропаганды Орбана. Объясняю на собственном опыте

Наприкінці тижня до редакції "Європейської правди" надійшов лист із пропозицією взяти інтерв'ю у мене, тобто у редактора "ЄП" Сергія Сидоренка, для угорського видання Mandiner.

Є підстави припускати, що подібні пропозиції можуть надійти і до інших українських медійників, політиків та експертів, тож це пояснення заодно покликане допомогти і їм.

Та спершу варто пояснити, про що йдеться.

Що це за видання таке.

Mandiner – один з ключових активів пропаганди Віктора Орбана, причому навіть на загальному фоні угорської урядової пропаганди вони генерують найбільш крінжовий контент, такий собі "треш без меж".

Mandiner відверто визнає свою лояльність до правлячої в Угорщині партії "Фідес"; при цьому з 2018 року вони мають затверджений урядом статус "стратегічно важливого медіа"; мають також відповідну урядову підтримку.

В країні Орбана, яка давно втратила ознаки демократії, це навіть не приховують.

Отже, Норберт Рімоци, який підписався як "журналіст Mandiner", повідомив у листі, що заради цього інтерв'ю готовий підлаштуватися; готовий до будь-яких форматів; до всього.

Варто зазначити, що інтерв'ю одного журналіста в іншого – не дуже типовий жанр, але таке справді буває.

Утім, тут мета зрозуміла, і вона не пов'язана з журналістикою.

Про неї – далі у тексті.

Зрештою, атаки на "ЄП" в угорській пресі вже почалися.

Тож знаючи про те, яку мету ставить зараз пропаганда Орбана, маю підстави очікувати, що будь-який мій коментар мейлом (або навіть його відсутність) буде викривлено пропагандою.

А тому – вирішив відповісти публічно.

Що тобі сказати, любий Норберте.

По-перше, ти – не журналіст, і дарма називаєш себе цим словом.

У нас для таких, як ти, є термін "пропагандон".

А Mandiner – це не видання, а шматок найгіршої пропаганди.

Мета цього "бойового листка" – дезінформувати угорський народ та нашкодити йому якнайсильніше, лишити його за бортом європейської цивілізації.

Це не описка: чинний угорський режим завдає свідомої шкоди саме угорському народові.

Мета пропаганди Орбана – зробити так, щоб Угорщина якомога довше лишалася неосвіченою, бідною, ізольованою – а отже, зручною політичною та бізнес-годівничкою.

А те, що зараз слуги Орбана (такі як Mandiner) взялися атакувати Україну – це річ тимчасова.

За роки, поки я пишу про Угорщину, я вже бачив зміну багатьох "публічних ворогів" режиму Орбана.

І незалежно від того, чи зможе Орбан хакнути вибори та лишитися при владі, чи піде в опозицію – він все одно генеруватиме нових і нових "ворогів" для публічного вжитку.

Бо основою його політики є принцип "вороги навколо, і тільки я, Віктор Орбан, вас від них врятую".

Така стратегія забезпечує багаторічне перебування при владі Орбана, але ніщо не може тривати вічно, і вже зараз рейтинги влади спадають.

Орбан сподівався на прихід до влади в США Дональда Трампа і свою особливу роль після цього – але й цього не сталося.

У квітні до Будапешта приїхав Трамп-молодший, проте лише для того, щоб сказати главі МЗС Петеру Сійярто, що Будапешт зі своїми іграми на користь Китаю перетинає червону лінію.

Той день став точкою ганьби, коли Орбан зрозумів: за лінією США нічого "не вигоріло".

В Європі поваги до орбанівського уряду також не з'явилося.

Тож не маючи жодних здобутків, Орбан традиційно сконцентрувався на творенні "українських ворогів" та на спробах обдурити угорський народ.

Утім, повернімося до видання Mandiner.

І їх і надалі вважають реальним медіа.

Бо як інакше пояснити, що "журналіст" цього видання взагалі розраховує на інтерв'ю зі мною після тієї купи фейків, які Mandiner публікував про мене особисто і про "Європейську правду".

Не кажучи вже про майже щоденну вашу брехню про Україну?.

А особливо зараз, коли тематика України стала основною у кампанії брехні від Орбана.

Коли вулиці усіх угорських міст завішані банерами про "Zselenszkij terv" ("план Зеленського"), а розпалення ненависті щодо України стало основною стратегією чинного режиму, який провалив в Угорщині все, не має жодних економічних досягнень і шукає, на кого б спихнути провальні результати 15 років при владі.

Якщо ви думаєте, що в Україні ніхто не розуміє, що у вас відбувається і яку роль відіграє у цьому урядова пропаганда – то це ви дарма.

На відміну від Угорщини у добу режиму Орбана, в Україні є свобода слова, є медіа і є експерти (до яких я ризикну віднести і себе).

Тож є розуміння того, що ви робите.

Для творення фейків на підтримку нового міфу вам дуже потрібні українські голоси, якими ви потім зманіпулюєте, перекрутите і використаєте у доведенні того, що "чорне – це біле".

Так само, як ви робили усі останні роки.

А тому скористаюся цією нагодою і пораджу усім українським медійникам, політикам, урядовцям тощо – незалежно від партійних уподобань або чогось іншого, у жодному разі не давати жодних коментарів для видання Mandiner, та й загалом для видань медіаімперії Орбана.

Єдина їхня мета – збрехати і використати вас для цієї брехні.

У цьому питанні майстерність пропагандонів Орбана відточена дуже добре.

Тому ігнорування – це найкраща стратегія.

Та завершу на позитиві.

На щастя для угорців, Орбан – це не назавжди.

Хто саме його замінить – вирішувати угорському народу.

Але цей недодиктатор, основою політики якого є знецінення, бідність та ізоляція угорської нації, має піти у минуле.

Жодних сумнівів, що в підручниках історії його доба буде записана саме так, як він того заслужив – як темна сторінка в історії угорської нації.

Хотілося б, щоб це відбулося скоріше.

Публікації в рубриці "Колонки" не є редакційними статтями та відображають винятково точку зору авторів.

Источник материала
loader
loader