В ожидании взрыва: как Трамп превратил США в "бочку с порохом"

"Загроза вибуху! Вам потрібно негайно залишити приміщення", — вигукнув охоронець до мене під час конференції Principles First — зібрання поміркованих республіканців, що проходило 22 лютого у Вашингтоні.

За мить ми дізналися, що надійшов анонімний лист з погрозою: мовляв, у будівлі закладено чотири саморобні вибухові пристрої "на честь заручників 6 січня, нещодавно звільнених Імператором Трампом".

На жаль, я не був здивований.

Один із них хвалився: "Ми — як боги".

Під час конференції Тарріо повів групу до Капітолію, де вони скандували: "Чий дім? Наш дім!" Згодом його заарештували за напад на протестувальника.

Після звільнення Тарріо вирушив до місця проведення Principles First, де словесно переслідував Майкла Фаноуна — колишнього поліцейського з Вашингтона, який був тяжко поранений під час захисту Капітолію від заколоту.

У своїй книзі "Це може статися тут" я доводив, що зловмисники почуваються дедалі впевненіше, що збільшує ризик політично мотивованого насильства.

Цей ризик став ще очевиднішим 14 червня, коли прихильник Трампа Венс Бьолтер застрелив двох демократів із законодавчих зборів Міннесоти разом із їхніми подружжями, вбивши, зокрема, колишню спікерку Палати представників Мелісу Хортман.

У його машині поліція знайшла список із 45 імен демократичних посадовців.

А двома місяцями раніше Коді Аллен Балмер був заарештований за спробу вбивства демократичного губернатора Пенсильванії Джоша Шапіро: він проник до резиденції губернатора та підпалив її.

Були й інші нещодавні напади, у тому числі з боку представників лівого політичного спектра.

Чотири головні чинники підживлюють це зростання політичного насильства.

По-перше, попри те, що Трамп позиціонував себе як президент "закону і порядку", він фактично сформував культуру безкарності.

Йдеться не лише про те, що він — засуджений злочинець, якому анулювали або заморозили три кримінальні справи після переобрання.

Ще раніше він прославився фразою: "Я можу стояти посеред П’ятої авеню, застрелити когось — і не втратити жодного виборця".

У свій перший день після повернення до Білого дому Трамп помилував або скоротив строки понад 1 500 учасникам штурму Капітолію, включно з Тарріо.

Він продовжує роздавати помилування своїм союзникам — офіційний помічник Міністерства юстиції у справах помилувань Ед Мартін написав у X: "Жоден MAGA не буде покинутим".

Така політизація президентського помилування — небезпечний сигнал.

Воно свідчить, що насильство на політичному ґрунті тепер стає прийнятним.

Другий чинник — повторюваність політичного насильства, яке збільшує ризик подальших атак.

У своїй книзі я пояснюю, що США мають довгу історію політично мотивованого насильства.

Трамп відіграє центральну роль у цьому процесі.

Перед 6 січня він підривав довіру до виборів і прямо закликав Proud Boys та інші ультраправі угруповання "бути напоготові".

Разом з іншими дослідниками я тоді попереджав: ризик насильства в США — надзвичайно високий.

З наближенням виборів 2024 року загроза знову зросла.

13 липня Трампа ледь не вбили на мітингу в Пенсильванії, погрози на адресу виборчих працівників різко зросли, і багато хто побоювався нового заколоту у разі суперечливих результатів виборів — що, зрештою, не сталося через перемогу Трампа.

Третій чинник — глибока поляризація американського суспільства.

У своєму дослідженні американської політичної культури я неодноразово бачив, як обидві сторони — і ліві, і праві — демонізують одна одну, використовуючи риторику "апокаліпсису" і "ми проти них".

Ці дані яскраво свідчать про те, наскільки токсичною та глибоко вкоріненою стала політична поляризація у США.

Майже половина американців вважають своїх опонентів по політичному спектру "відверто злими", а ще більша частка демократів і республіканців описують одне одного як "упереджених, нечесних і аморальних".

Близько 80% дорослих у США турбуються через можливість політичного насильства, а 40% вважають, що країна прямує до громадянської війни.

Хоч обидві партії зробили свій внесок у цю поляризацію, Трамп і досі залишається її головним каталізатором.

Під час своєї першої каденції він систематично підігрівав обурення та образи, а кампанія 2024 року ґрунтувалася на погрозах помсти та демонізації "кримінальних" мігрантів і "воківських" (соціально свідомих) лівих — груп, яких він відкрито зневажає.

Останній чинник — ризик політичного насильства.

Він особливо зростає під час періодів нестабільності, коли легітимність виборів ставиться під сумнів, а демократичні інституції — ослаблені.

Обидві умови були присутні перед подіями 6 січня і зберігаються досі.

Трамп веде агресивну кампанію зі зміцнення виконавчої влади.

Відтоді як він повернувся до Білого дому, його дії були спрямовані на підрив усіх стримувань і противаг президентській владі — зокрема, незалежності судової системи, громадянського суспільства, академічної свободи, нейтральності державної служби, свободи преси та навіть базових громадянських свобод.

Внаслідок цього сучасна Америка перетворилася на порохову бочку.

Ніхто не знає, коли й де може статися наступний замах, але одне очевидно: ризик політичного насильства зросте напередодні проміжних виборів 2026 року й може досягти критичного рівня до президентських виборів 2028-го.

Є простий спосіб знизити цю загрозу: Трамп міг би обрати шлях об’єднувача, а не роз’єднувача.

Опитування показують, що більшість американців прагнуть зниження політичної напруги.

На жаль, набагато ймовірніше, що Трамп, який здобув владу завдяки популістській платформі, заснованій на страху та образах — значною мірою расово забарвлених, — продовжить розпалювати розбрат, підтримуючи високий рівень загрози політичного насильства.

Колонка початково вийшла на сайті Project Syndicate і публікується з дозволу правовласника.