Чому у Кропивницькому сквер став місцем для безлічі підліткових бійок

Чому у Кропивницькому сквер став місцем для вибуху підліткової агресії

До реконструкції Центральний сквер у Кропивницькому критикували як небезпечне у вечірній час місце через п’яні бійки біля генделиків. Нині ж після реконструкції і появи пів сотні лавок він став магнітом для десятків людей, зокрема і компаній підлітків та молоді. Але як наслідок він і став зоною для регулярних бійок.

Одна з останніх гучних справ — випадок хуліганства, коли молодик з ноги вдарив у голову старшу жінку, яка має психічні розлади. В результаті нападник обійшовся штрафом.

На безліч підліткових бійок поліція навіть не встигає зреагувати, адже поки свідки повідомляють правоохоронців — учасники покидають сквер.

Але чому так? За теорією розбитих вікон (англ. Broken Windows Theory) видимі ознаки занепаду — як-от розбиті вікна, графіті, сміття, занедбані будівлі — сприяють зростанню девіантної поведінки, зокрема агресії, правопорушень і насильства. Тобто ремонт скверу мав би покращити ситуацію?

Проте, якщо немає альтернатив або обмежень, компанії можуть залишати після себе сміття, курити, шуміти, і це перетворює «відновлене» місце на нове джерело хаосу, а відсутність реакції на порушення — запускає нову спіраль занепаду.

Зрештою, сквер не єдине місце, де вихлюпується підліткова агресія, а випадки жорстокої і аморальної поведінки розлітаються соцмережами.

Чому підлітки можуть бути жорстокими: пояснює психологиня

«Гречка» вирішила розпитати психологиню Інгу Кузнєцову.

Підліткова жорстокість — не лише про агресію як таку, а про складний набір факторів, що впливають на емоції, поведінку та відповідальність дитини у перехідному віці. Психологиня пояснює, чому в цьому віці діти здатні на вчинки, які здаються неприйнятними з точки зору дорослих.

1. Нестабільна емоційна регуляція

У підлітковому віці ще не до кінця сформовані нейронні зв’язки між центрами емоцій та волі. Емоція може виникнути миттєво — образа, злість, роздратування — але внутрішній гальмівний механізм ще слабкий або не працює. Тому підліток не завжди здатен оцінити наслідки своїх дій або стримати імпульс.

«Я злюсь — і дію, не думаючи. Воля, яка у дорослої людини зупинила б дію, у підлітка ще в процесі формування», — пояснила психологиня.

Так свідоме керування емоціями, гнучке мислення та здатність передбачити наслідки власних дій формуються поступово. До 25 років цей механізм ще не завершений.

«Дорослий спершу відчуває емоцію, а потім — стримує. Підліток — діє під впливом емоції, ще не маючи розвинених “внутрішніх гальм”».

 2. Вплив компанії та ефект «емоційного зараження»

Поведінка підлітка значно змінюється у групі. Навіть якщо окремо дитина не схильна до агресії, у компанії вона може переймати емоції інших і втрачати контроль. У натовпі зростає рівень агресії, а особиста відповідальність розмивається.

«Сам не вдарив би — але з компанією б’є. Бо “всі разом”, а значить — “я не один винен”. Це класичний ефект зараження».

Наприклад, у Одесі підлітки навмисно знайшли безхатька, били і знущались з нього.

Наприклад, так у Новомиргороді група підлітків била дівчину і фільмувала то на відео.

Крім того, якщо у компанії є лідер чи лідерка з деструктивною поведінкою, то це може бути мотиватором для агресивної поведінки всієї групи.

3. Усвідомлення безкарності

Багато підлітків добре орієнтуються у вікових обмеженнях кримінальної відповідальності — і знають, що їм «нічого не буде». Це зменшує страх перед покаранням і робить агресивну поведінку «допустимою».

Наприклад, так у Мошориному шукали 13-річного підлітка, який повісив собаку та кота.

Водночас якщо після деструктивної поведінки, агресії чи порушення соціальних норм не йде засудження, то дитина чи підліток її може повторити.

4. Жорстокість як шоу: вплив соцмереж

Окрема проблема — мотивація «зробити контент». Деякі підлітки знімають на відео жорстокість, викладають у TikTok чи Instagram, отримують лайки та схвалення у коментарях.

«В доінтернетну епоху якийсь вчинок вважався жорстоким і викликав відчуття жаху, то зараз такі відео набирають переглядів. І під ним можуть бути багато схвальних коментарів. Тобто мотив тут може бути навіть не завдати шкоди, а зробити шоу».

5. Зниження емпатії

Постійне споживання жорстокого контенту притуплює емоції. Це явище називається габітуацією — коли від багаторазового повторення сильні емоції згасають.

Таким чином може впливати війна. Коли кожен день в країні громадяни стикаються з жорстокістю загарбників, то це може притуплювати емоційну реакцію на жорстокість загалом.

6. Менше агресії — але більше ризиків після війни?

За особистим спостереженням психологині, нинішні підлітки менш активні й рідше вдаються до фізичного насильства, ніж попередні покоління. Багато енергії переходить у комп’ютерні ігри, що дозволяє «зливати» агресію без шкоди для інших. Водночас у майбутньому можливе зростання ризикованої поведінки — зокрема пов’язаної зі зброєю.

Підліткова жорстокість — це не про «злість без причин». Це результат дії кількох факторів:

• незрілість емоційно-вольової системи,
• сильний вплив групи,
• зниження емпатії через перенасичення контентом,
• мотивація створити «видовище»,
• відсутність страху покарання.

Розуміння цих механізмів — перший крок до профілактики. Якщо суспільство хоче зменшити підліткове насильство, важливо працювати не лише з поведінкою, а з її передумовами — середовищем, нормами, емоційною грамотністю.

Провокативні відео під російську музику: що ховається за протестною поведінкою підлітків

Попри загальний підйом патріотизму в Україні, серед частини підлітків проявляється зворотна реакція: провокативні відео з російською музикою, знецінення болю війни, публічна байдужість. Наприклад, така ситуація сталась поблизу храму на Новомиколаївці, де підлітки записували відео під російську музику і не реагували на зауваження священника.

Чому так відбувається — пояснює психологиня Інга Кузнєцова, яка працює з підлітками, зокрема й дітьми загиблих військових.

Нонконформізм і протестна поведінка підлітків — не відсутність моралі, а крик про допомогу, спроба знайти своє місце і протест проти «системи». Вони шукають щирості, стабільності та безпечного простору — і саме це має дати їм доросле суспільство.

Провокативна поведінка — одна з форм нонконформізму. Це природна реакція підлітка, який шукає власну ідентичність і хоче протиставити себе дорослим або соціальним очікуванням. У підлітків нонконформізм часто радикальний: не «частково не згоден», а «ні в усьому».

«Підліток ще не вміє користуватись цим гнучко. Тому коли йому кажуть “будь патріотом”, він демонстративно слухає російський реп».

Також може впливати розчарування у певних символах і самому патріотичному русі. Підлітки особливо гостро реагують на фальш. Якщо бачать, що патріотизм подається як обов’язкова демонстрація, а не щире переконання, це може викликати зворотну реакцію. Формальність, лицемірство, подвійні стандарти — все це підриває довіру і провокує бунт.

Крім того, зазвичай підлітки можуть не повʼязувати особисту дію із глобальними історичними змінами. І тому можуть не усвідомлювати, «а що прям такого поганого», якщо послухати російського виконавця.

Сарказм і трикстерство як захист від болю

Підлітки, які втратили рідних на війні або виросли в умовах постійної тривоги, не завжди проживають горе відкрито. Часто — ховають його за цинізмом або знеціненням. Це відомий психологічний механізм — режим трікстера: висміяти, зневажити, зіронізувати, щоб зменшити власний біль.

«Вульгарний гумор, саркастичні пісні, демонстративне “а мені байдуже” — усе це може бути формою захисту від глибокої травми».

«Комендантська година» для підлітків : користь чи ризик?

Деякі громади намагаються вирішити ситуацію із хуліганством зі сторони дітей і щодо дітей введенням додаткової комендантської години. Таке нововведення цьогоріч зробила  Компаніївська громада, обмеживши перебування неповнолітніх на вулиці та у громадських місцях без супроводу дорослих. У Кропивницькому міська рада теж вводила таке обмеження у 2012 році. Тоді Кіровоградська обласна прокуратура назвала це рішення незаконним і вказала, що це є порушенням положення Конвенції ООН Про права дитини.

За словами Інги Кузнєцової, ідея встановлення комендантської години для дітей (наприклад, з 20:00 до 6:00) може мати короткостроковий ефект, але вимагає зваженого підходу. Підлітки — це не лише ризик, а й потреба в соціалізації. Забравши в них спілкування з однолітками, ми ризикуємо замінити його ще гіршим — із деструктивними субкультурами в онлайн-просторі.

«Коли підлітки в компанії — це ризик. Але коли вони ізольовані — це інший ризик. Потрібна не заборона, а контроль, підтримка і здорове середовище для спілкування».

Психологиня зауважила, що такі обмеження потрібно вводити, врахувавши біоритми підлітків. Адже, наприклад, сидіти вдома у восьмій вечора влітку, коли за вікном ще навіть не темнішає, доволі важко.

Профілактика підліткової злочинності: світовий досвід

«Вуличні працівники», які не карають, а підтримують

У світі використовують таку модель профілактики насильства як “street workers” – це фахівці, які надають соціальну підтримку вразливим групам безпосередньо в публічному просторі: на вулицях, у парках, на вокзалах, у клубах тощо. Їхня робота є частиною системи соціальних послуг, і вони відіграють ключову роль у запобіганні соціальній ізоляції, насильству, вживанню наркотиків та бездомності.

Наприклад, у Лондоні youth workers в поліції та лікарнях працюють із 10–17-річними після арештів або медичних інцидентів. У їхній програмі майже 90 % молодих людей не скоюють повторні правопорушення протягом року. Це відбувається у момент, коли підліток перебуває в кризі чи арештований — і відкритий до змін.

У штаті Массачусетс у США такі працівники (часто з досвідом вулиці чи навіть кримінальною історією), що знаходяться у вечірньому просторі, де збирається молодь допомогли знизити рівень нападів на 15%, а пограбувань на 52% .

Як працюють street workers у Чехії

• Працюють з підлітками, молоддю та дорослими, які перебувають у складних життєвих обставинах: неблагополучні сім’ї, бездомність, проблеми з психічним здоров’ям або залежностями.
• Надають інформаційну та емоційну підтримку — пояснюють права, можливості допомоги, слухають без осуду.
• Супроводжують до фахівців: соціальних служб, лікарів, наркологів, центрів зайнятості тощо.
• Проводять профілактичні заходи щодо інфекційних захворювань (роздають презервативи, серветки, шприци в рамках harm reduction).
• Працюють інкогніто або неформально — часто в цивільному одязі, не вимагають документів, не тиснуть.

 Приклади роботи з молоддю:

• У місті Брно організація Podané ruce веде мобільну роботу з підлітками, які збираються у скейтпарках або в нічних клубах. Їм пропонують неформальні бесіди, ігри, освітні заходи, а за потреби — психосоціальну підтримку.
• У Празі діє програма Beztíže (в перекладі — «Невагомість»), де вуличні працівники регулярно відвідують райони з підвищеним рівнем підліткових правопорушень, щоб розбудовувати довіру й пропонувати альтернативи вільному часу — гуртки, мистецтво, спорт.

Їх роботу фінансують державні та муніципальні програми соціальної підтримки, європейські фонди, недержавні організації за підтримки грантів.

Як уникнути підліткової агресії в публічних просторах?

Сучасні публічні простори часто стають майданчиками для підліткової соціалізації. Але коли така соціалізація проходить без контролю, зростає ризик агресії, деструктивної поведінки та порушень. Особливо, якщо в компаніях немає дорослих, які б ненав’язливо спостерігали за ситуацією. Ось кілька ідей, які озвучує психологиня Інга Кузнєцова.

Підлітки потребують не стільки заборон, скільки зрозумілих меж. Встановлення правил і присутність авторитетної фігури — важливі умови для формування самоконтролю. Коли підліток знає, що поруч є поліцейський чи інший дорослий, який може втрутитись, у нього з’являється внутрішнє стримування. Це не про страх, а про поступове формування внутрішніх обмежень.

Роль поліції в публічному просторі важлива. Її присутність у місцях скупчення молоді не має сприйматися як покарання. Навпаки — це про гарантію безпеки й чіткий сигнал, що будь-яка дія матиме наслідки. Ідеально, коли поліцейські працюють на випередження, встановлюють контакт із молоддю, а не втручаються лише в момент порушення.

Публічні зауваження — теж форма впливу, але з нюансами. Якщо дорослі бачать жорстоку або тривожну поведінку, не слід ігнорувати. Але важливо говорити не агресивно, без принижень і узагальнень.

Іноді підлітки поводяться зухвало або емоційно, але без реального порушення правил. У таких випадках дорослі можуть несвідомо провокувати агресію: підвищувати голос, лаятись, звинувачувати, принижувати.

Це створює ефект «ворожого світу», і підліток замість виправлення поведінки стає агресивним і оборонним.

У разі, коли конфлікт загострюється — варто викликати поліцію. Це не про покарання, а про пояснення меж і наслідків. Навіть проста розмова з патрульними показує: у суспільстві є реакція на порушення.

Що ще може зробити громада? Створювати безпечні місця для підлітків із чіткими, але м’якими правилами. Це можуть бути молодіжні простори, гуртки, навіть напівформальні локації з дорослим «наглядачем» — як приклад, приміщення, де діти збираються, грають у настільні ігри, спілкуються. Такий простір дає підліткам відчуття автономії, але водночас — межі. Адже неподалік є дорослий чи дорослі.

І найголовніше — підлітки потребують кордонів. Це базова потреба дитини, яку важливо задовольнити і в 10, і в 16 років. Інакше формується людина без внутрішніх обмежень, яка не розуміє ні власні межі, ні межі інших. Дорослі мають допомогти ці межі побачити — не тиском, а прикладом, підтримкою і чіткими реакціями на порушення.

Це процес усвідомлення, що власні межі варто відстоювати і розуміти. Та водночас усвідомлювати, що у людей навколо теж є свої межі та вони так само не хочуть, щоб їх порушували. Для цього й існує система соціальних норм.

Автори: Анастасія Дзюбак, Ірина Требунських

Джерело: «Гречка»

Зображення обкладинки ілюстративне, згенероване ШІ

Tweet