Где найти деньги для помощи Украине? Проблема, с которой столкнулись большинство стран Европы

Політичні лідери Європи, пообіцявши збільшити оборонні витрати та підтримати Україну у її війні проти Росії, тепер мають зіткнутися з болісними бюджетними компромісами для виконання цих зобов’язань.

Майбутні фіскальні баталії покажуть, наскільки вони здатні протистояти викликам безпеки, що постали перед континентом.

"Гроші керують світом", — співає шоугерл Саллі Боулз у культовому мюзиклі "Кабаре", дія якого відбувається на тлі декадансу Веймарської республіки.

І справді, саме гроші формуватимуть майбутнє Європи, оскільки політики по всьому континенту змушені приймати болючі рішення щодо розподілу державних коштів у дедалі нестабільнішому світі.

У найближчі роки три нагальні пріоритети суттєво тиснутимуть на державні фінанси ЄС.

Перший і найочевидніший — оборона.

Заклики до збільшення військових витрат викликані передусім агресією президента Росії Владіміра Путіна, а також безперервною критикою з боку експрезидента США Дональда Трампа щодо союзників по НАТО.

Разом ці фактори зробили посилення оборонної спроможності Європи стратегічною необхідністю.

Другий, можливо, навіть більш нагальний пріоритет — підтримка України у війні з Росією.

Якщо українська оборона зазнає краху, реваншистська Росія, найімовірніше, піде у масштабний наступ.

Щоб цього не допустити, європейським урядам доведеться перевершити вже надані оборонні зобов’язання.

Третім викликом є затяжний процес погодження наступного багаторічного бюджету ЄС на 2028–2034 роки.

Єврокомісія вже представила свою пропозицію, однак справжнє випробування ще попереду — держави-члени та Європарламент мають пройти через складні внутрішні переговори, перш ніж дійдуть згоди.

У пропозиції Єврокомісії закладено збільшення фінансування безпеки, глобальних зобов’язань, конкурентоспроможності, а також додаткову підтримку України.

Хоча ці пріоритети здебільшого отримали схвалення, перерозподіл ресурсів для їхньої реалізації викликав гострі дебати.

Цілком імовірно, що на Єврокомісію чекає жорстке політичне протистояння, перш ніж буде досягнуто консенсусу.

Попри напруженість бюджетних суперечок, запропонований бюджет ЄК становить лише 1,26% сукупного валового національного доходу 27 країн-членів ЄС.

Це більше, ніж 1,13% сьогодні, але чисте зростання є відносно скромним, якщо врахувати витрати на обслуговування боргу, накопиченого ЄС після пандемії COVID-19.

Однак оборонні витрати набагато масштабніші.

По всій Європі бюджети на оборону зросли приблизно на третину, більшість європейських членів НАТО витрачають близько 2% ВВП або наближаються до цього показника.

Але навіть цього вже недостатньо.

На саміті НАТО в червні в Гаазі члени Альянсу зобов’язалися витрачати 3,5% ВВП на оборону до 2035 року, а ще 1,5% спрямовувати на "дещо розмито" визначені пов’язані з безпекою інвестиції.

Додаткові 1,5%, імовірно, призначені для заспокоєння Трампа, який неодноразово вимагав від союзників по НАТО витрачати на оборону 5% ВВП.

Очікується, що значна частина цього зростання буде досягнута за рахунок "креативної бухгалтерії", а не реального збільшення фінансування.

Підтримка України у війні, а також її післявоєнна відбудова також потребуватимуть значних коштів.

За різними оцінками, щорічні витрати на рівні $100 млрд становитимуть трохи більше ніж 0,4% сукупного ВВП ЄС і Великої Британії — сума значна, але цілком посильна.

Також у певний момент у межах бюджету на 2028–2035 роки постане необхідність закладення коштів на відновлення України.

Деякі дослідження оцінюють потребу в близько $500 млрд, хоча ця цифра враховує і ті території, які можуть залишатися під російською окупацією.

Багато що також залежатиме від того, чи зможуть гарантії безпеки та перспектива членства в ЄС створити умови, сприятливі для масштабних приватних інвестицій.

Звісно, можуть з’явитися й нові виклики, які ще більше тиснутимуть на європейські бюджети.

Уже зараз кілька урядів скоротили обсяги допомоги на розвиток або переорієнтували її на підтримку України.

Це могло бути виправдано як короткострокова відповідь на вторгнення Росії, але довгострокові наслідки такого рішення поки що неясні.

Наразі лише Норвегія, Швеція та Данія виконують ціль ООН у 0,7% ВНД на допомогу розвитку.

Після різкого скорочення зовнішньої допомоги з боку адміністрації Трампа та фактичного згортання USAID Європа має всі підстави заповнити цю порожнечу.

Світ, що занурюється в злидні, стане більш нестабільним і менш безпечним — отже, допомога розвитку є не лише моральним, а й стратегічним обов’язком.

Виконати всі ці зобов’язання буде дуже непросто.

Особливо для урядів, які вже стикаються з високими дефіцитами та зростаючим державним боргом.

На мою думку, північні країни Європи досягнуть цілі НАТО у 3,5% ВВП набагато раніше 2035 року, тоді як південні держави (за винятком Греції), ймовірно, взагалі не зможуть її виконати.

Ще один ризик — у Франції, Італії та Іспанії до 2027 року мають відбутися вибори.

А тому політична воля до скорочення витрат, необхідних для збільшення оборонних бюджетів, ймовірно, залишатиметься слабкою.

Ця тенденція вже простежується у розподілі допомоги Україні.

За перші чотири місяці 2025 року країни Північної Європи надали $6,8 млрд, Велика Британія — $5,3 млрд, а Німеччина — $760 млн.

Тим часом Іспанія та Італія — лише крихти від цих сум.

Іронія в тому, що саме ті країни ЄС, яких часто називають "скупими", насправді готові фінансувати реалізацію спільно погоджених пріоритетів.

А от менш "скупі" держави вимагають нових запозичень, хоча і самі мають обмежений простір для цього.

Ці суперечності нині й визначають битву за європейські фінанси.

Маємо разючу різницю між тим, як швидко НАТО ухвалює великі фінансові рішення, і тим, як повільно та складно це відбувається в межах ЄС, навіть щодо менших сум.

Яким би не був результат, прийдешня фіскальна битва стане тестом на готовність і спроможність лідерів Європи відповідати на серйозні виклики безпеки.

Колонка початково вийшла на сайті Project Syndicate і публікується з дозволу правовласника.