Як нова велика угода Трампа з ЄС наближає крах Росії і хто перемагає в митній війні

27 липня США та Євросоюз домовились про велику торговельну угоду, яка має не лише потішити его президента Трампа, але й наблизити крах Росії.

24 Канал пояснює деталі чергової великої угоди (big deal), а також як вона може вдарити по агресивній диктатурі зі столицею в Москві.

Європейський фронт митної війни: що передбачає нова угода США з ЄС

Як відомо, Дональд Трамп наклав надмірні мита ледь не на весь світ (за виключенням Росії), поставивши в незручне становище не лише людей по всій планеті, але й окремі види пінгвінів.

Претензія Трампа до ЄС полягала в існуванні, на його думку, страшного дисбалансу торгівлі. Він дійсно існує – у 2024 році європейський експорт до США склав 606 мільярдів доларів, натомість зворотній – 370 мільярдів.

Щоправда, тут мовилося здебільшого про товари та практично не було враховано послуги (зокрема, технологічні, в яких США домінують). А також роль долара як міжнародної валюти, що фактично дає право Америці розпоряджатися власними грошима як облігаціями, за які доплачує не вона сама, а іноземні власники. Таким чином, претензії Трампа викликають великі питання, як і їхня доцільність.

Попри всю цю дикість від провідної країни світу, людство швидко відійшло від шоку та заходилося розв'язувати проблему, вживаючи контрзаходів.

Завдяки натяку Японії та ЄС, які почали активно продавати держоблігації США та заганяти тим самим Америку в нові борги, Трамп вдався до вже легендарної тактики TACO (Trump Always Chickens Out), що можна розтлумачити як "Трамп завжди дає задню". Президент США надав відстрочки до накладення мит, обмежившись лише базовим тарифом в 10%.

Європейський Союз отримав ультимативну відстрочку до 1 серпня 2025 року. А ще – чимало образливих твітів від Трампа та його союзників, не кажучи вже про попередні образи та відверту зневагу, про які стало відомо завдяки використанню американськими топпосадовцями секретних чатів у не зовсім секретному месенджері Signal.

Попри все це, в ЄС вирішили реагувати стримано, немов мудрі батьки на пустощі власних дітей, і тому не дозволяли собі відповідати образами на образи (це робили лише окремі чиновники, але не на рівні ЄС, а виключно на національному – особливо лютували французи).

• При цьому в Євросоюзі спокійно заявили про можливі контрзаходи, зокрема, про можливе виключення Америки з масштабного і дуже дорого проєкту ReArm Europe (він же Readiness 2030), який передбачає переозброєння Старого світу з кошторисом в сотні мільярдів євро.
• А також обережно нагадали про розмаїття суто економічних контрзаходів, зокрема, про так звану "торговельну базуку" (яка дає право на адресне застосування торговельних санкцій) і можливе скасування захисту прав інтелектуальної власності американських технологічних компаній та подальшу легалізацію їхнього комерційного використання. Та ще чималу кількість інших заходів.

У підсумку обійшлося без "базуки": все вирішилось у Шотландії, куди Трампа заманили на турнір з гольфу (в його ж розважальний центр), профінансували захід бюджетним коштом на 180 тисяч фунтів і закрили очі на афери його команди під час гри в той самий гольф.

27 липня до Шотландії прибула очільниця Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн, яка провела з максимально задобреним президентом США фінальні переговори щодо "біг діл". Незабаром про умови угоди між США та ЄС стало відомо офіційно.

Урсула фон дер Ляєн і Дональд Трамп / фото AP

Що передбачає велика угода США з ЄС

• мита для Європи будуть складати помірні в нинішніх реаліях 15% (відповідно до даних товарообігу 2024 року – 90 мільярдів доларів);
• Європа здійснить інвестицію в американську економіку в розмірі 600 мільярдів доларів;
• Європа зобов'язується купувати у США енергоносії та зброю на суму 750 мільярдів доларів щороку, при цьому частка енергоносіїв має складати 250 мільярдів щонайменше 3 роки.

Хто переміг у митній війні?

Обидві сторони вже заявили про неймовірний успіх з цією угодою для кожної з них. І це дійсно десь так і виглядає. Бо Трамп отримав можливість заявити про успіх власної тактики шантажу, а Європа може радіти з приводу того, що замість обіцяних Трампом на 1 серпня 30% мит отримає лише 15%.

Втім, варто поглянути трохи далі за пафосні заяви політиків. Трамп дійсно має право продати своїм виборцям шотландські домовленості як перемогу та знову розповідати, що отримані від мит десятки мільярдів (це дійсно так) – це не тимчасовий ефект, а стратегія, яка веде не до руйнації усталених бізнесових зв'язків, а до повноцінної MAGA. Трамп навіть може пообіцяти, що мита не будуть перекладені на кишені американських споживачів (насправді ні, будуть, і це якраз матиме куди триваліший ефект).

Крім того, Трамп може заявити, що ЄС залишається союзником США і водночас прогинається під Китай (за підсумками нещодавнього візиту фон дер Ляєн і Антоніу Кошти до Пекіна). А головне – він отримає медійну паузу від скандалу з файлами Епштейна, створеного і розкрученого його ж власною командою.

• Але в плюсі і Європа. Бо фактично ЄС нічого не втрачає, а фіксує статус-кво. Підвищення тарифів виявилося незначним і фактично ляже на плечі американців, європейські ж виробники отримають субсидії від Євросоюзу, а головне – певні гарантії та стабільність, наскільки це взагалі можливо з нинішнім керівництвом США.
• Інвестиції в США від Європи – це насправді не катарський літак для президента США, тобто прямий подарунок (насправді – хабар), яким його, мабуть, вважає Трамп, а кредити для США, від яких отримуватиме зиск та відсотки Європа.

Натомість 250 мільярдів щороку за скраплений газ і нафтопродукти – це пряма необхідність, оскільки ЄС оголосив про план повної відмови від російського газу. І тепер США це гарантуватиме. Насправді це відбулось раніше, просто тепер ці варіанти підтвердили, зафіксувавши статус-кво.

З цими 250 мільярдами, до речі, теж дуже цікаво. Європі наразі стільки не потрібно. Весь імпорт енергоресурсів ЄС складає 380 – 420 мільярдів на рік, але є норвезькі контракти та довгострокові домовленості з Катаром. А ще – угоди з росіянами.

• Нагадаємо, що станом на 2025 рік Європа досі активно закуповує російський газ (зокрема, скраплений або СПГ) у Росії. Він, до речі, досі не під санкціями.
• Також Європа активно та масово закуповує нафтопродукти в Індії, які насправді походять з Росії, та газ з Азербайджану, частина якого насправді російська.

До того ж і в самої Америки наразі немає таких обсягів енергоносіїв на експорт.

У 2024-му весь експорт енергоносіїв зі США складав близько 165 мільярдів (нафта – 1,45 мільярда барелів, природний газ – 87 мільйонів тонн, вугілля – 51 мільйон тонн), якщо додати дизель і ядерне паливо – понад 170 мільярдів. При цьому трампове Drill, Baby, Drill не сильно допоможе, бо, по-перше, це час, по-друге, чергова картельна змова від ОПЕК+ (цього разу – з пониженням цін) робить нову розвідку та видобуток не дуже рентабельними в США.

Необхідність підіймати закупку в США у 4 рази (у 2024 році ЄС придбав у США нафти, скрапленого газу та вугілля лише на 64,55 мільярда доларів) робить курс на відмову від російських вуглеводнів незворотнім. Також це примушує й самі Сполучені Штати ставати більш агресивними щодо Росії та її спільників. А ще створює можливість для ЄС запропонувати Трампу нову угоду, що полягатиме в заміні невикористаної частки 250 мільярдів на "щось інше", а саме зброю для України та відбиття російської агресії.

За дивним збігом (насправді ні), того ж 27 липня Урсула фон дер Ляєн зателефонувала до Києва до президента Зеленського. Сам український лідер дипломатично уник конкретики, описуючи розмови в себе в телеграмі, але зазначив, що розмова стосувалася на лише НАБУ, але й посилення санкцій проти Росії.

Таким чином, угода між США та ЄС прямо може стосуватися також і України. Ну, і, звісно, Росії.

Як угода США з ЄС вдарить по Росії?

Як відомо, 18-й пакет санкцій ЄС передбачає нову стелю для російської нафти (47,6 долара за барель) та остаточний бан "північних потоків". США наразі до 18-го пакету не приєдналися та офіційно не збиралися приєднуватися до бану тіньового флоту Росії.

Раніше Трамп давав Росії відстрочку – 50 діб, що завершується 2 вересня 2025 року. У перші дні нового TACO складалося враження, що після завершення строку ультиматуму нічого не відбудеться й зовсім точно не буде ніяких 100% тарифів як вторинних санкцій. Нині ж є підстави вважати, що ситуація змінилась. Бо Росія стає прямим конкурентом США на дуже багатому ринку енергоносіїв.

28 липня президент США взагалі оголосив про намір скоротити 50-денний термін, який він дав Путіну для укладання мирної угоди, через те, що вже знає відповідь. Трамп розчарований в Путіні, оскільки після переговорів той продовжує бомбардування України. Тепер він погрожує 100-відсотковими тарифами на російські енергоресурси, якщо угода не буде укладена.

А це означає, що Угорщині та Словаччині, які досі купують газ у Росії, доведеться закрити рот і нарешті подумати про власну енергетичну безпеку. Те ж стосується Бельгії, Іспанії, Португалії, Нідерландів та інших держав ЄС.

Найбільші європейські порти-імпортери російського СПГ у 2024 році:

• Дюнкерк (Франція) – 5,7 мільярда кубометрів;
• Більбао (Іспанія) – 3,7 мільярда кубометрів;
• Зебрюгге (Бельгія) – 3,5 мільярда кубометрів;
• Монтуар (Франція) – 2,9 мільярда кубометрів;
• Роттердам (Нідерланди) – 1,8 мільярда кубометрів;
• Мугардос (Іспанія) – 1,5 мільярда кубометрів.

Ще більше це стосується Індії, яка нині стала чи не головним вигодонабувачем від недотримання санкцій щодо Росії.

Нині ж трампові потенціальні 100% тарифів 2 вересня для Орбана, Фіцо та Моді стають все більше реальними. Бо тепер це прямо зачіпатиме американську кишеню та може прибрати з ринку конкурентів. Тобто Росію.

Домовленості країн ЄС із росіянами також довгострокові (як катарські чи норвезькі), але загроза вторинних санкцій від США створює той самий форс-мажор, який дасть повне право Європі скасувати домовленості з Путіним і нарешті позбутися російського впливу та врешті злізти з російської газової голки. Ну, а Росії не залишиться нічого, як знову голосно волати та обурюватися.

Ба більше, Трамп, який побачив перспективу солідної вигоди, вже обережно натякає, що може й не чекати обіцяних 50 діб, а міністр торгівлі США пан Бессент закликає ЄС приєднатися до потенційних американських санкцій. Що ж, такий варіант нам до душі.