Припускаємо, що цей міст в Україні подорожував більше за багатьох із нас: де він розташований

На березі Азовського моря, у місці, де материкова Україна сполучається з піщаною Арабатською стрілкою, стоїть унікальна пам’ятка інженерного мистецтва. Це Генічеський залізний міст.

Його історія охоплює понад століття і пов'язана з двома світовими війнами, революційними інженерними рішеннями і важливою транспортною роллю для всього регіону. "Телеграф" дізнався багато цікавого про нього.

Австрійське коріння українського мосту

Історія моста розпочалася 1915 року, коли австрійський інженер Фрідріх Рот розробив унікальну конструкцію збірно-розбірного залізничного моста. Виробництвом займалася компанія Waagner Biro — відома європейська фірма, що спеціалізувалася на створенні мостових конструкцій за системою "Рот-Вагнер".

Головною особливістю цих мостів була можливість швидкого складання і демонтажу — якість, яка виявилася безцінною у воєнні роки. Подібні конструкції будувалися по всій Європі й успішно витримали випробування Першою світовою війною, довівши свою надійність і функціональність.

Військові переміщення та нова батьківщина

Під час Другої світової війни міст пережив справжню одіссею. Його конструкція демонтувалася і перевозилася з одного місця в інше, слідуючи за лінією фронту і потребами воєнного часу. Для Генічеська деталі прибули з білоруського міста Орша, де міст був зыбраний німецькими інженерами.

У 1951 році, коли війна вже закінчилася, а країна відновлювалася після руйнувань, конструкцію перебазували в Генічеськ. Її завданням стало відновлення транспортного сполучення через протоку Тонку, де під час воєнних дій було зруйновано дерев'яний міст, що з'єднував материк з Арабатською стрілкою.

Епоха залізниці та легендарної "зозулі"

З 1951 по 1968 рік міст виконував свою первісну функцію — слугував залізничним переходом. Він став частиною важливої транспортної артерії — залізничної лінії Валок — Генічеськ — Новоолексіївка. Цим маршрутом перевозили різні вантажі, включно з піском, що видобувається на Арабатській стрілці.

Особливе місце в пам'яті місцевих жителів посідали пасажирські поїзди, які ласкаво називали "зозулею". Ці потяги пов'язували віддалену косу з великою землею, забезпечуючи мешканців і відпочивальників надійним транспортним сполученням.

Природна стихія та нове призначення

1968 року сильний шторм практично зруйнував залізничне полотно. Відновлення залізничного сполучення було визнано недоцільним, і міст отримав нове життя — його переобладнали для автомобільного руху.

У 1980-х роках поруч було побудовано сучасний бетонний автомобільний міст, що остаточно змінило роль історичної конструкції. Старий залізний міст поступово втратив своє транспортне значення, але набув нової цінності як пам'ятка історії та інженерного мистецтва

Генічеський залізний міст — це набагато більше, ніж просто інженерна споруда. Це жива частина історії України, матеріальне свідчення європейської військової спадщини і приклад того, як інженерна думка може адаптуватися до мінливих потреб часу. Останніми роками став популярним місцем серед рибалок, які цінують його зручне розташування над протокою, і фотографів, зачарованих мальовничими краєвидами на Арабатську стрілку та місто Генічеськ.