Пам’яті добровольця, оператора БпЛА Дмитра Гороховського

У 22 роки став найрезультативнішим пілотом FPV-дронів

Оператор безпілотних літальних апаратів Дмитро Гороховський із села Мацьківці Хмельницької області загинув 16 липня 2025 року поблизу населеного пункту Шахове на Донеччині.

«Загинув наш «Малий». Тисячі бойових вильотів. Сотні уражених ворожих цілей. В свої 22 роки він був найкращий і найрезультативніший серед нас. За його природною скромністю – неймовірна, мужність і сила духу. Колись окремо опишу його героїчну роботу, зараз – просто не вистачає слів», - повідомив про загибель воїна його побратим Сергій Яковлєв.

Дмитро пішов на війну добровольцем, коли йому було 18 років. Хоча його відмовляли від війська, домігся свого. Спочатку служив у 86 батальйоні 106 окремої бригади Сил територіальної оборони. Там його називають найрезультативнішим пілотом FPV. У 2024 році хлопець перейшов у 1-й окремий штурмовий полк.

«Переді мною стояв хлопчина – невисокого зросту, худощавий. Він протягнув мені свій паспорт, а я подивився на його рік народження і розумію, що йому тільки 18. Я йому говорю: «Дмитре, поживи ще для себе. Цієї війни вистачить на нас усіх». Він мені тоді відповів: «Я свій вибір зробив: якщо не візьмете ви, візьмуть інші». Цей хлопчина із перших днів війни вів за собою дорослих чоловіків, які йому в батьки годяться. Був для всіх прикладом», - згадує про Дмитра його побратим Тарас Спеціальний.

За словами воїнів, які служили разом із Дмитром, він став на захист України, бо не хотів, аби в його село та до рідних прийшли росіяни. Він був мовчазним, але завжди посміхався. Під час виконання бойових завдань «Малий» ніколи не демонстрував страху та намагався всіх підтримати. 

Дмитро говорив, що на війні живуть одним днем, та все ж мав плани на майбутнє. Передовсім мріяв про закінчення війни, а ще хотів створити сім’ю та реалізувати себе в цивільному житті. Думав знайти хорошу роботу або відкрити власний бізнес.

«Коли у 2024 році призвався до війська і потрапив у підрозділ, де з перших днів служив мій Діма, побачив, як сильно його поважали побратими – за його роботу, характер, сміливість. І тільки там, серед хлопців, я побачив, ким він став. Не хлопець, а дорослий чоловік-воїн. Він ніколи не хвалився, не розказував, що і як, але він робив дуже багато, на нього рівнялись. Йому було лише 22, але він встиг зробити більше, ніж дехто за все життя. А міг ще більше. Я пишаюся ним», - поділився спогадами тато воїна В’ячеслав Гороховський.

Завдяки відважності і професіоналізму Дмитро став справжнім воїном з усіма чеснотами, гідними поваги. Під час загибелі «Малий» прикрив собою іншого військовослужбовця. 

Дмитра Гороховського відспівали в костелі рідного села Мацьківці та поховали на місцевому кладовищі.

У нього залишилися батьки та сестри. Тато Героя теж служить у ЗСУ.

Честь і слава герою!

Фото з Фейсбук-сторінок Мацьковецького будинку культури, В’ячеслава Гороховського та Сергія Яковлєва, а також сайту vsim.ua