Поради парамедика: Що робити цивільним під завалами після ударів рашистів? Як до цього можна підготуватись?

У стресовій ситуації ваші навички виживання падають до рівня натренованості — нагадує військовослужбовиця, парамедикиня Юлія Паєвська (Тайра). У липні бригада “Хартія” Нацгвардії України організувала серію лекцій з Юлією “Виживання цивільних під час ворожих обстрілів”. Тайра розповідає, що зібрати в “тривожний” рюкзак, що знати про сусідів, дім та район, як надавати першу домедичну допомогу й подавати сигнали рятувальникам.

Журналісти Суспільне побували на лекції Паєвської в Києві та занотували конспект про стратегію виживання у випадку, якщо ви опинились під завалами.

Треба більше знати про місце, де ви живете

Підготувати всю необхідну інформацію та речі для себе краще до того, як може статися “приліт”, каже Тайра.

Варто знати, де від вашої оселі найближчі:

• укриття. Воно повинно не бути захаращеним і мати 2 виходи — бодай маленьке віконечко, але щоб ви туди пролізли; якщо вихід лише один, у разі тривоги є сенс спускатись і в такий підвал; якщо нема жодного укриття — використовуйте правило двох стін (тут підійдуть ванна, коридор, інше приміщення без вікон);
• аптека;
• лікарня (важливо також знати, за скільки хвилин до вас може прибути швидка) та поліклініка;
• ветлікарня (за відсутності лікарів черговий ветеринар також може надати допомогу людині);
• магазин господарських товарів (там можна знайти щось, за допомогою чого можна відчинити двері).

Ви маєте самі знати шлях до закладів, де вам можуть допомогти ― як туди проїхати кількома шляхами. Іноді краще рушати околицями, а не головною дорогою, щоб не перекривати шлях рятувальникам і лікарям. Важливо також не блокувати головний в’їзд до шпиталю.

Що стосується самого будинку:

• проходи на сходовій клітині мають бути вільними (щоб швидко туди дістатися);
• на ніч у разі обстрілів краще перекривати газ, світло й воду ― щоб не було витоків чи оголених дротів під напругою;
• краще трохи відчинити вікна та броньовані двері квартири;
• щільні штори чи парусина на вікнах можуть захистити від дрібних уламків чи битого скла, стримати їх;
• потрібно знати, де в домі розташовано пожежний щит: там можуть знайтися сокира, пісок, вогнегасник чи лом.

Скооперуватися із сусідами

Дізнайтеся, хто у вашому будинку найкращий водій; хто зможе перевезти пораненого в лікарню; у кого в машині можна розмістити лежачого пораненого.

Також поцікавтеся, чи є серед сусідів люди з професій, чиї вміння можуть допомогти: лікарі/медсестри, рятувальники, поліціянти, військові (даних про спецслужби не розголошуйте, просто майте на увазі, що до цієї людини можна буде звернутися по допомогу).

Треба домовитися з громадою будинку, поділивши обов’язки заздалегідь: хто які інструменти для розбирання завалів чи розблокування дверей має, що надасть. Варто проговорити й поділити обов’язки на випадок екстреної ситуації.

Варто знати, де у вашому будинку мешкають люди, яким потрібна додаткова допомога: літні чоловіки та жінки, люди з інвалідністю, маленькі діти — всі ті, хто не зможуть вибратися самотужки.

Особиста підготовка і “тривожна” валізка

Із вами у швидкому доступі на випадок обстрілу має бути:

• аптечка, укомплектована засобами першої допомоги (турнікет, бинт, знеболювальне, пластирі, рукавички, ножиці, знезаражувальні засоби). Також покладіть туди ліки, потрібні індивідуально вам — щоб вистачило на якийсь час;
• ваші документи;
• ліхтарик зі змінними батарейками, павербанк або, якщо є можливість, — зарядна станція;
• довга мотузка, яка витримає вашу вагу, або мотузяна драбина. Вона згодиться, щоб спуститися з пошкодженого будинку (наприклад, у разі пожежі);

Крім того, бак вашої машини постійно має бути заповнений пальним щонайменше на дві третини, машина має бути справна. У ній зберігайте аптечку й копії документів.

В оселі має бути запас води на три доби та їжа, що не псується.

Перегляньте інструкцію, як користуватися раціями (хоча б на YouTube) на випадок, якщо до вас прийде пошуковий собака з пристібнутою рацією на нашийнику. Важливо для кожного — пройдіть базові курси домедичної допомоги для цивільних. На думку Тайри, не зашкодить і курс тактичної медицини, хоч його основною аудиторією і є військові.

Знання з “домедички”, як сказала Юлія Паєвська, найкраще оновлювати раз на три місяці. Така частота важлива не для теорії ― ідеться про механічну натренованість та м’язову пам’ять.

Якщо ви таки опинилися під завалами

Насамперед ― не панікуйте. Тайра, пригадуючи досвід бойових дій і свого полону, порадила фокусуватися на своєму стані й тому, що ви можете контролювати.

Відповідно, оцініть свій стан: чи є сильні кровотечі, чи не відчуваєте болю в грудях або спині (це може вказувати на перелам), чи можете поворушити кінцівками. Потрібно налаштувати себе, що якщо ви притомні і можете дихати ― це вже непогано. Рятувальники вже в дорозі й далі вам допоможуть.

Не намагайтеся самостійно розібрати завали, якщо ви глибоко. Ви можете зачепити балку, плиту чи інший великий уламок, на якому тримається решта конструкції — і зробите гірше. Якщо вас трохи притиснуло й ви бачите, що можете вивільнитися ― робіть це дуже повільно й акуратно, спостерігаючи, чи не хитаються більші шматки будівлі.

Надайте собі за можливості першу допомогу (нижче буде перелік основних пошкоджень).

Зберігайте тепло тіла. Холодно може бути навіть за спеки в +40 градусів: бетон забирає тепло. У вашій аптечці можна розмістити термоковдру, але переохолодженню можуть зарадити всі підручні засоби: одяг, пальто, ковдри, ліжник, килими. І не лежіть просто на бетоні — підкладіть хоча б шматок пінопласту чи дошку.

Як допомогти собі уникнути паніки

Якщо ви нічого не можете змінити, прийміть реальність. Підготуйтеся морально, пропрацювавши найгірший сценарій. “Жодна хвилина боротьби за порятунок не марна, навіть якщо зрештою станеться щось погане”, — каже Юлія.

Будьте впертими. Злість — це теж енергія, необхідна для виживання. Можете скерувати думки на те, що ви не здастеся, не дозволите ворогу себе вбити.

Контролюйте себе за допомогою дихання: дихайте животом (це заспокоює більше) за схемою: вдих 4 секунди ― затримка дихання ― видих 6 секунд ― затримка дихання.

Тримайте себе у свідомості: рахуйте якісь предмети, говоріть вголос самі з собою, співайте, повторюйте вірші, які знаєте напам’ять, моліться, якщо вірите в Бога, плануйте своє майбутнє після того, коли вас врятують, вигадайте собі “місію” в голові, щоб була мета дочекатися на рятувальників, жартуйте.

Коли є з ким — спілкуйтеся (наприклад, коли ви застрягли із сусідом або з вами ваша тваринка).

Фокусуйте увагу по черзі на різних відчуттях: прислухайтеся, що чути, помацайте, що навколо вас, порухайте пальцями, промовляйте якийсь текст. І так по колу.

Якщо ви під завалами надовго ― на 2-3 доби ― то якось структуруйте час. Підйом, облік запасів, їжа, якісь вправи, якщо можете їх виконувати, — усе це робіть протягом дня по черзі. Якщо можете ходити — ходіть, можете відтискатися — відтискайтеся. Або згадуєте молитву — потім стукаєте три рази по батареї, потім знову молитву й так по колу. Річ у тім, що організація графіка дня знижує тривогу.

Як подавати сигнали рятувальникам

Не кричіть увесь час. Так ви швидко виснажитеся, плюс це забирає кисень, якого в умовах завалів може забракнути.

Краще стукати чимось, аби був лункий звук: по металу, батареях, стінах. Можете світити ліхтарем мобільного, якщо він при вас і заряджений (але не слід запалювати вогонь, якщо ви не впевнені, що ніде не витікає вибухонебезпечний газ). Можете придбати свисток і час від часу свистіти в нього. Є також міжнародний сигнал про допомогу SOS. За абеткою Морзе SOS — це три коротких сигнали, три довгих і знову три коротких. Можна відтворювати його, свистячи чи бʼючи по металу.

Кричати ж доцільно у “хвилини тиші”, які регулярно оголошують рятувальники (тоді вся робота техніки й шуми припиняються, щоб ДСНС почуло людей під завалами).

Якщо самі шукаєте людей під час обстрілу, ставте прості питання, як-от: “Тут хтось є? Озвіться!”

Напам’ять знайте номери:

• 101 ― Державна служба з надзвичайних ситуацій;
• 103 ― швидка допомога;
• 112 ― єдиний номер екстреної допомоги.

Буде дуже корисним та зекономить час рятувальникам, якщо ви дасте чіткі, короткі дані про своє становище та пошкодження людей навколо вас. Наприклад: “Пожежа, троє поранених, в одного відірвана кінцівка, я наклала джгут 10 хвилин тому”.

Найпоширеніші травми після обстрілів

Коли ви оцінили свій стан і приборкали нерви, можна спробувати надати собі або ближнім першу допомогу ― якщо вона потрібна. Тайра розповідала про численні ушкодження від масивних кровотеч до отруєнь газами. Детальний посібник її авторства пізніше буде опублікований у вільному доступі. Наразі ж вона проговорила кілька ситуацій та важливих моментів, на які варто звернути увагу, аби не зробити гірше і врятувати життя. Втім, нагадуємо, що найкраще ― пройти якісні курси домедичної допомоги самостійно..

• Спочатку реагуйте на критичні кровотечі: на руці, нозі, шиї, череві, грудній клітині. Від крововтрати, особливо якщо в людини проблеми зі згортанням крові, можна померти швидко. Кровотечу треба перев’язати, притиснути чистою тканиною. На кінцівки можна накласти турнікет або джгут (варто пам’ятати: якщо людині не боляче від перетискання джгутом, то він накладений неправильно). Імпровізований джгут можна зробити з усього, що є під рукою: рушник, простирадло, пояс. Оскільки шию перев’язати неможливо, то за підозри на поранення сонної артерії її треба просто затиснути рукою і тримати до прибуття медиків. Судину на шиї притиснути можна лише до хребта, бо все інше (гортань, інші органи) не витримають тиску.
• Живіт чи груди перев’язувати не можна. Можете накрити вологою ганчіркою, щоб органи не висохли, а легені герметично закрити якоюсь плівкою (якщо є — оклюзійною наліпкою).
• При пораненнях краще багато води не пити, бо хірургам буде важче проводити оперативне втручання. Можна набирати воду потроху в рот — вона повільно абсорбується.
• Якщо є підозра на пошкодження хребта (він може й не боліти, але людина, наприклад, не відчуває кінцівок чи вони не слухаються), пересувати людину можна тільки всю, і краще, щоб це робили фахівці. Не рухайтесь, не давайте сусідам смикати вас за руки чи ноги, рятувальників попередьте, аби й вони вас не пересували.
• Якщо кінцівку привалило плитою, там накопичуватимуться отрути, тож якщо за 2-3 години просто підняти її ― все піде в кровотік і людина буде під ризиком смерті від токсикозу. Тому про привалення частини тіла слід попередити, коли вас визволяють. Кінцівку і в таких обставинах можна врятувати від ампутації. Для цього накладіть джгут, але затягувати його можна тільки перед зняттям плити.
• Якщо в будь-якій частині тіла ― приміром, око, черево, рука ― стирчить чужорідний предмет (скло, арматура тощо), не витягайте його самостійно з рани! Можливо, він розташований під кутом і під час вилучення пошкодить органи ще більше. Можливо, він блокує розірвану артерію. Все необхідне вже зроблять медики.
• І навпаки, якщо органи випали, наприклад, із живота, не можна їх класти назад. Лише, як зазначалося раніше, змочити зволоженою тканиною.
• За переохолодження не можна ніяк самостійно гріти частини тіла, бо це викличе пошкодження обморожених ділянок. Максимум — підтримувати температуру тіла, яка є. Головне завдання — не охолодитися ще більше.
• Якщо є підозра на контузію, прийміть стабільно бокове положення, за можливості не рухайтеся. Ознаки контузії: шум або дзвін у вухах, тимчасова втрата слуху, головний біль, нудота, дезорієнтація в просторі. Людину може хитати, можлива кровотеча з носа чи вух.
• У випадку опіків важливо прибрати частину тіла від вогнища, загасити полум’я, зняти одяг, якщо він не пристав до рани. Рану варто протягом приблизно 15 хвилин поливати водою — і таким чином охолодити й промити її. Опік можна накрити чистою сухою пов’язкою. Не можна проколювати пухирі, що утворилися після опіку!
• Отруєння газами чи продуктами горіння. Якщо був обстріл і щось зайнялося, в повітрі можуть з’явитися не лише домішки чадного газу, а й випари від пластику, фарби — чого завгодно. Найнебезпечніші, каже Паєвська, — чадний газ (СО) та хлор. Найкращим буде швидко покинути задимлене середовище. В будь-якому разі потрібно захистити дихальні шляхи від газів, для цього закрийте ніс і рот тканиною, краще вологою. Добре, якщо маєте будівельний респіратор чи навіть протигаз. Вже в безпеці промийте очі, ніс, рот: токсичні речовини осідають на слизових.

Як заспокоїти дітей

Якщо з вами під час обстрілу опинилися ваші діти, то ви, найімовірніше, знаєте, як з ними розмовляти та заспокоювати — казала Тайра. Якщо це чужі діти і в них істерика, допоможе або мовчання та ігнорування (діти рідко кричать біля чужих дорослих, згадувала з досвіду парамедикиня), або навпаки можна трохи підвищити голос, щоби перемкнути дитину з шокового стану. Далі їм треба ставити посильні завдання: принести бинт, підняти відро, потримати щось. І весь час хвалити дитину, що вона не боїться та допомагає.

Важливо обговорювати емоції дитини, а не замовчувати їх. Поясніть простими словами, що відбувається, запевніть, що рятувальники скоро допоможуть. В жодному разі не брешіть, просто адаптовуйте інформацію під дитину. Якщо під завалами ви надовго, можете розповідати дитині казки.

Щодо травм — парамедикиня наголосила, що переломи та забої діти переносять краще, ніж дорослі, а от кровотечі або черепно-мозкові травми дітям небезпечніші. Якщо внаслідок травмування сильна кровотеча і в дитини, і в дорослого одночасно, спершу надають допомогу дитині.

Що робити, якщо з вами тварина

Для тварин потрібно, як і для себе, запасти воду та їжу про всяк випадок. Якщо під завалами кішка, вона швидше заспокоюється та сховається в кутку ― або навпаки прийде до вас грітися й зігрівати вас теплом. Собака може рознервуватися, в неї може виникнути шоковий стан. Якщо це ваш пес, спробуйте його заспокоїти, як умієте. Він зможе зігрівати вас і подати сигнал рятувальникам. Якщо пес чужий, спробуйте його все ж заспокоїти, задобрити їжею, водою, голосом. Якщо ж пес продовжує проявляти агресію — на жаль, тоді варто ставитись до нього як до джерела небезпеки.

***

Тайра на своєму тренінгу також наголошувала, що ключова стратегія для людини в надзвичайній ситуації — не нашкодити собі та змогти самостійно про себе подбати. Це розвантажить систему допомоги для інших ― хто потребує її більше. Тож що в кращому стані ви дочекаєтеся на спеціалістів, то ліпше.

Як нагадала лекторка, в українському законодавстві наразі є певна колізія: існує відповідальність перед законом за надання допомоги, якщо ви не медик, і водночас відповідальність за ненадання допомоги тим, хто її потребує і перебуває в небезпеці. Тайра зауважила, що завжди варто оцінювати, чи не перевищує очікувана користь від допомоги людині імовірну шкоду внаслідок, наприклад, некваліфікованих дій. Якщо без вашої допомоги їй точно загрожує смерть, треба допомагати. Так ви, принаймні, даєте шанс іншому вижити.

Автор: Юлія Кузьменко

Джерело: СУСПІЛЬНЕ

Tweet