Нова глава Рашфорда: чи зможе він перезавантажити кар'єру в Барселоні?

Маркус Рашфорд здійснив свою мрію — отримав можливість приєднатися до Барселони.

Каталонці давно ним цікавилися. Ще у 2019 році, коли Рашфорду було 21, Барса робила спробу підписати його. Тоді Манчестер Юнайтед оцінював гравця в 100 мільйонів фунтів стерлінгів, і переговори нікуди не привели — що, втім, було цілком очікувано. Але якщо не спробуєш — не дізнаєшся. Згодом інтерес поновився, коли з 2022 по 2023 рік спортивним директором Барселони був Хорді Кройф, колишній футболіст Юнайтед. І хоча отримати вихованця манчестерської академії тоді теж вважалося радше місією нездійсненною, ніж просто складною, певні розмови таки були.

Коли у сезоні-2022/23 команди зустрілися у двох яскравих матчах Ліги Європи, які стали кульмінацією епохи тен Гага в Юнайтед, тодішній тренер Барси Хаві вважав Рашфорда найнебезпечнішим гравцем суперника.

Згодом тен Гага було звільнено, а позиції самого Рашфорда похитнулися. І в цьому навіть є плюс для 27-річного гравця: на нього більше не тис тягар завищених очікувань — ніхто не чекав від нього рівня Мессі в найкращі роки. А отже, перед ним справді була велика можливість перезапустити кар'єру. Він мав бути максимально вмотивованим, щоб скористатися нею й довести неправоту тим, хто в нього вже не вірить.

Факт, що жоден клуб із топ-ліг не захотів платити за Рашфорда значну суму, свідчить про втрату інтересу до нього. У другій половині минулого сезону він грав в оренді за Астон Віллу й забив шість голів — результат не провальний, але й не вражаючий. Однак ця нова оренда може стати вигідною для всіх. Юнайтед зменшує витрати на зарплату одного з найоплачуваніших футболістів (сам Рашфорд пішов на зниження окладу, щоб угода відбулася), а в майбутньому може отримати 26 мільйонів фунтів за повноцінний трансфер — смішна сума для гравця такого рівня, якщо він покаже себе з найкращого боку.

Барселоні ще треба знайти кошти, щоб зареєструвати Рашфорда, але якщо це вдасться — у нього з’явиться саме той шанс, якого він так потребує. Барса — топ-клуб. У нього буде можливість зіграти в Ель Класіко, в Лізі чемпіонів, і загалом частіше володіти м’ячем, ніж це було в Прем’єр-лізі у складі Вілли, адже для каталонців атака — ключовий елемент гри.

Фанати чинного чемпіона Іспанії сприймуть трансфер з ентузіазмом. Їм не вдалося підписати головну ціль — Ніко Вільямса з Атлетика, а Ліверпуль відмовився продавати Луїса Діаса. Тож Рашфорд став логічною й економною альтернативою: трансферна плата наразі не потрібна.

Так, зарплата буде солідною — але Барса до цього звикла. Наприклад, у 1986 році вони підвищили зарплату Марку Г’юзу у дев’ять разів, коли він перейшов із Юнайтед. Щоправда, сам Г’юз зізнавався, що поїхав до Іспанії лише заради грошей і не зміг адаптуватися: почувався самотнім, замкнутим, майже весь вільний час спав. А от Гарі Лінекер, який приєднався до Барси в той самий період, вивчив мову, відкрив для себе новий світ і завів друзів на все життя.

Крім того, висока зарплата може частково компенсуватися завдяки продажу клубного мерчу, якщо англієць заграє. Британські туристи — важлива частина аудиторії, яку Барса активно приваблює, зокрема через продаж дорогих квитків на матчі. І за останні 10 років в магазинах Манчестер Юнайтед лише футболок з прізвищем Кріштіану Роналду на спині було продано більше, ніж Рашфорда.

Нападник приєднується до одного з найсильніших клубів світу — команда минулого сезону зіграла 60 офіційних матчів, здобула три трофеї та забила 174 голи. Але в Барселоні не стали б його підписувати, якби не бачили в ньому потенціалу. Там вважають, що це атлетичний, технічний та універсальний гравець, який може зіграти на трьох-чотирьох позиціях і приносити результат.

Рашфорду доведеться самостійно доводити, що він зірка — як це свого часу робив Девід Бекхем, коли перейшов із Юнайтед до іншого гранда іспанського футболу — Реалу. Його нові партнери спершу вважали, що англійця запросили лише для продажу футболок, але згодом оцінили його за працелюбність і відданість справі.

За межами поля Барселона — одне з найкомфортніших міст у світі. Щодня між Манчестером і каталонською столицею літає багато рейсів — ними активно користуються, зокрема, і керівники Манчестер Сіті.

Життя в Барселоні, зазвичай на південь від міста — ближче до Середземного моря та аеропорту, — може стати ковтком свіжого повітря для футболіста, якому потрібно змінити обстановку. Відхід із Манчестера і уникнення тієї хвилі негативу, що сформувалася довкола Рашфорда (його стосунки з Юнайтед і більшістю фанатів серйозно зіпсувалися — хоча були й вагомі причини), може допомогти. Та головне — показати, що він справді хоче налагодити зв’язок із фанатами Барси та місцевими ЗМІ, що він — нормальна людина, відкрита до каталанської культури. 

ЗМІ також мають серйозний вплив — і вони суттєво відрізняються від британських, до яких звик Рашфорд. Ілкай Гюндоган, наприклад, після переходу влітку 2023-го з Ман Сіті до Барси майже не взаємодіяв із пресою й за це дістав чимало критики. Коли ж згодом почав відкритіше себе проявляти, ставлення до нього суттєво змінилося — в кращий бік. Ім’я — не щит: тут мало терплять непрофесійність, а рівень контролю й тиску буде шалений.

З часів Гарі Невілла, який майже десять років тому несподівано очолив Валенсію, ще ніхто з Манчестера не вирушав на Піренеї під таким мікроскопом.

"Вони змусили наших британських журналістів виглядати як кошенят", — згадував Марк Г’юз у своїй автобіографії. Колишній зірковий нападник Юнайтед швидко відчув, що каталанські ЗМІ намагаються налаштувати фанатів проти нього, щоб ударити по президенту, який організував трансфер.

Сам Г’юз не дуже страждав через те, що писали іспанською — він просто не розумів мову. Більше його хвилювало те, що все це швидко доходило до британських медіа — і ситуація перетворилася для нього на справжній жах.

Не все було просто і в інших англійців. Террі Венейблз і Боббі Робсон, які тренували Барсу у різні часи, теж мали складні стосунки з клубом — попри певні успіхи. Це частина реальності найполітичнішого клубу у футболі. Але історія пам’ятає їх — так само, як і Лінекера — з повагою.

Тепер свою нагоду має Рашфорд. Усе готове для великої сцени. До завершення його оренди Камп Ноу може вже бути майже готовим після реконструкції — і перед ним відкриється перспектива грати перед найбільшою аудиторією в Іспанії: стадіон матиме 105 тисяч місць.

У вигляді Гансі Фліка він отримує тренера, який говорить англійською — і що, можливо, навіть важливіше — дійсно хотів бачити його в команді.

Спортивний директор Барси Деко теж був зацікавлений. Як уже згадувалося, клуб давно стежив за Рашфордом. А Юнайтед, своєю чергою, був радий якнайшвидше завершити перехід

З огляду на всі обставини, Маркус навряд чи міг мріяти про кращу можливість.

The Athletic