Перемовини чи переговори на Алясці: як правильно? 10 запитань до мовознавиці

«Главком» із філологинею Ольгою Васильєвою у рубриці «Мовне питання» щотижня розбирають тонкощі української лексики, стилістики, акцентуації, правопису, а також відповідають на запитання читацької аудиторії, які можна надсилати на електронну скриньку [email protected] з темою листа «Мовне питання».

Вивчаймо мову разом, говорімо та пишімо правильно!

«З участю», «за участю» чи «за участі»? Старі словники, зокрема Кримського і Єфремова, Підмогильного і Плужника, Дорошенка, Станиславського і Страшкевича, російську сполуку «при участии» перекладають як «з участю». Однак ця форма в сучасній мові має ще двох конкурентів: «за участю» та «за участі».

Професорка Городенська вважає, що «за участю» – помилка. Ось що вона пише у праці «Українське слово у вимірах сьогодення»: «Помиляються ті, хто вживає прийменниково-іменникові сполуки за сприянням, за втручанням, за реагуванням, за участю та інші зі значенням умови, що дасть змогу чогось досягти, що-небудь здобути. В українській мові це значення виражають прийменниково-іменникові сполуки «за сприяння», «за втручання», «за реагування», «за участі», бо вони утворені на основі складнопідрядних речень із підрядною умовною частиною, пор.: За сприяння керівництва колектив здолає труднощі. – Якщо керівництво сприятиме, колектив здолає труднощі. За участі всіх вишів України студентська олімпіада буде успішною. – Студентська олімпіада буде успішною, якщо в ній візьмуть участь усі виші України».

Професор Пономарів натомість вважав правильними і «за участю», і «за участі». Він зазначав: «Це паралельні синонімічні конструкції, і їх можна використовувати обидві».

З погляду збагачення мови доцільно визнавати всі конструкції, але з погляду граматичної логіки, вважаю, має слушність саме професорка Городенська. Особисто я вживаю «за участі», як радить пані Городенська, та «з участю», як радили лексикографи сто років тому. «За участю» мені скидається на покруч. Дослухаймося до авторитетів і робімо висновки самостійно.

• 1 •

Тарас Кривоніс: На злобу дня. Олекса Негребецький якось написав: «Хай усеруться ті журналісти, що вживають слово «перемовини». Перемовини – це не переговори. Перемовини – це балачки». Ви погоджуєтеся з таким твердженням?

СУМ-20 (двадцятитомний академічний тлумачний словник) подає так: «перемовини – те саме, що перемови (див. перемова)»: «Стривожений тьмою воїнства, що сунеться Чорним морем, імператор посилає навперейми Володимирові послів на перемовини» (Г. Тарасюк). У цьому самому словнику дивимося, що таке «перемова». Перше значення – те саме, що розмова: «Я люблю задушевні молодих матерів перемови, вболівання їх кревні, їх заледве надломлені брови» (Д. Білоус). Друге значення – те саме, що переговори: «Від Трояна Юхим із товаришами йшли пригнічені наслідками невдалих перемов» (С. Добровольський). Отже, перемовини – це не тільки балачки. Негребецький помиляється. 

• 2 •

Ольга Зарубенко: Добрий день, пані Ольго. Чи перекладаються назви сортів винограду та інших культур? Як бути з такими назвами, як «Слава побєдітєлю», «Кішміш Лучістий», «Красавчік», «Прєображеніє», «Взльотная полоса» і таке інше?

Є Міжнародний кодекс номенклатури культурних рослин, згідно з яким усі назви не мають перекладатися. Назви сортів потрібно передавати або мовою оригіналу («Преображение»), або способом практичної транскрипції («Прєображеніє»). Це сорт російського селекціонера. Але часто українські селекціонери через колоніальну політику Москви називали свої винаходи російською мовою, тому зараз сорти наших науковців мали би бути перекладені українською і транслітеровані англійською на український лад (як той самий Kyiv замість Kiev). 

Цікаво, що в Державному реєстрі сортів рослин є назви українських сортів російською, що адаптовані до української мови: слива не «Сєнтябрьская», а «Сентябрська»; вишня не «Спутніца», а «Спутниця». Така адаптація відображає українську фонетичну традицію, тобто це значно краще за російські транскрипції, але краще було б перекласти. Зокрема, сорт яблук «Слава переможцям» український, тому саме російською має бути відтворений як «Слава переможцам». Але росіяни зазвичай перекладають (присвоюють).

• 3 •

Ольга Карпенко: Про «купу варіантів». Звідусіль та «купа», інших слів немає? Так і згадуєш чужинське «куча народу».

Зі словом «купа» все гаразд, а з вашим сприйняттям, на жаль, ні. Ще можна зрозуміти ремствування того ж Негребецького проти словосполучення «купа людей», хоча і воно є у класиків: «А парубоцтво ж, вирядившися по-свойому, шапки набакир, люльки позатягують, та купами ходять кругом дівчат, та аж облизуються, дивлячись на Оксану» (Г. Квітка-Основʼяненко); «Гайдамаки приходили в Черкаси разів може пʼять, – иноді в день, а иноді вночі, иноді в великій, а часом в невеликій купі» (Б. Грінченко). Звідти походять і прислівники «вкупці», «вкупочці»: «Ми вкупочці колись росли» (Т. Шевченко), «Сядем укупочці ми під калиною, і над панами я пан...» (М. Старицький).

• 4 •

Ольга Шпаковська: Часто чую в ефірі й читаю у виданнях якісь дивні для мене речення, наче з польської мови. Ось кілька прикладів: «Хоч я не Є прихильником того…», «…мій досвід керівника Є унікальним…», «Хоча я сам Є режисером…», «…економіка тріщить по швах, але риторика Є загрозливо гучною». Я народилася в селі під Києвом. Ходила в українську школу, змалечку говорила українською мовою, але ніколи не чула ні від баби з дідом, ні від прабаби, ні від батьків, ні від сусідів цього «є». Скажіть, будь ласка, може я від життя відстала чи чогось не розумію.

Так, це польський вплив. Уся Україна, крім західних областей, не «єкала». У сучасній українській мові «єкання» можливе, але в міру. Наприклад, можна сказати аж трьома варіантами: «це не є чимось дивним» / «це не є щось дивне» / «це не щось дивне». Але українській мові притаманні варіанти без «є» і з називним відмінком, а не орудним. У всіх реченнях, що ви навели, «є» не потрібне. До речі, люди часто не знають, писати «не потрібне» треба разом чи окремо, і пишуть «не є потрібне», щоб не помилитися.

• 5 •

Вадим Білошицький: Добрий день! Якому варіантові ви віддаєте власну перевагу: провадити чи проводити? «Провадити конференцію» чи «проводити конференцію»?

СУМ-20 подає «проводити» і «провадити» в одній статті, тобто це абсолютні синоніми. Водночас подає таке уточнення: керувати діяльністю кого-, чого-небудь – переважно «провадити»: «І так вони вийшли напроти панів; Роберт їх провадив до бою». (Леся Українка); «В 1878 році в Парижі відбувся конгрес письменників, який провадив Віктор Гюго» (П. Тичина). Конгресом керував, тому провадив. Отже, конференцію можна і провадити. Утім, доконаний вид усе одно «провести». Провадили конференцію, але провели.

• 6 •

Сергій Яценківський: Пані Ольго добридень! Чуємо на всіх вокзалах, що автобус чи то поїзд відправляється, час відправлення такий-то. Ваша думка цікава, адже в школі навчають, що транспорт рушає і вирушає. До вас прислухаються, дякую.

Так, поїзд вирушає, тому має бути «час вирушання» або «час вирушення». До слів «вирушання» і «вирушення» в СУМ-20 якраз подано такі приклади: «До вирушання потяга ще був час, тож чоловік вирішив підвищити свій культурний рівень – пройтися музеями» (із журн.); «Заплановано вирушення з Полтави о 7 годині 40 хвилин, прибуття до Києва – об 11 годині 47 хвилин» (з газ.). 

Але цікаво те, що в тому ж СУМ-20 є і такий приклад: «Виплата платежів за невикористані проїзні документи, предʼявлені після трьох годин після відправлення поїзда, не проводиться» (з мови документів). Тобто можна і «відправлення», і «вирушання / вирушення»; і «поїзда», і «потяга». Принагідно про «предʼявляти»: це слово теж є в сучасному двадцятитомному словнику і означає «показувати документи на підтвердження чогось». Слово канцелярське, схоже на російську кальку, але має вузьке значення. Документи предʼявляють – тобто не просто показують, а для підтвердження чогось.

• 7 •

Сергій Батоговський: У сучасному світі ДНК-генеалогії, оскільки після покупки ДНК-тесту клієнти отримують комплект для забору слини, кожному такому комплекту, надалі тесту, присвоюється відповідний Kit Number (номер комплекту), але люди вже не кажуть номер комплекту а лиш номер кіту, кіта. Так от питання: як його тепер відмінювати, особливо в родовому відмінку, як звичайного хвостатого кота чи як кіта?

У питомому слові проходить чергування о/і (наприклад, дурний як чіп, але дурного як чопа́, а не як чіпа), а в запозиченому слові – ні. «Лід» як крига має чергування: льоду. А «лід» від англ. lead (короткий виклад журналістського матеріалу, що розміщується після заголовку) в родовому відмінку буде «ліда», а не «лода». У вашому випадку теж «кіта», а не «кота». 

• 8 •

Людмила Колос: Як сказати українською «вычурный» і «витиеватый»?

Словник Кримського і Єфремова подає такі варіанти: «вигадливий, закрутистий, цяцькований, мере́жаний». Словник Уманця і Спілки – «кучеря́вий, квітча́стий» (про мову).

• 9 •

Юлія Колотушко: Пані Ольго, «лотерейний квиток» чи все таки «білет»? А «вовчий»? 

Лотерейний – тільки білет. Так само як екзаменаційний. А проїзний, вхідний, військовий, профспілковий – квиток. «Вовчий» можна асоціювати більше зі вхідним чи профспілковим (заборона доступу кудись), тому квиток, а не білет.

• 10 •

Марія Шевченко: Підкажіть, ігровий чи гральний майданчик? Дякую.

Залежить від того, про який майданчик ідеться. Ігровий – той, що стосується місця, де граються діти. Гральний – той, що стосується грального бізнесу. Гральний майданчик у мережі – це онлайн-казино, а пісочниця розміщена на ігровому майданчику.

«Главком»