Як судили ексголову Державної судової адміністрації за корупцію: злочин, що дискредитує всю систему правосуддя

Колишнього очільника Державної судової адміністрації Олексія Сальнікова визнали винним у зловживанні впливом. Підозру йому повідомили два роки тому, через пару місяців після гучного викриття тодішнього голови Верховного суду Всеволода Князєва, зазначає видання “Судовий репортер”.

За версією обвинувачення, голова ДСА отримав 7,5 тисяч доларів, обіцяючи допомогти у Верховному суді з рішенням у справі компанії «Фовартер плюс», яка судилася за дозвіл на видобуток піску.

НАБУ задокументувало зустріч 5 березня 2023 року в ресторані «Прага». Чиновник узяв кошти зі словами: «Ми можем все это сделать за пятерочку…». Співрозмовник уточнив, чи є в цій сумі сам Сальніков, і коли зрозумів, що ні, то додав ще 2,5 тисячі, ще й пожартував про демпінг, адже розцінки як для Верховного суду були невеликими.

Одна маленька справа

Офіційно заяву в НАБУ на Сальнікова подав військовослужбовець Олексій Гончар 1 березня 2023 року.

«Від моїх знайомих юристів мені стало відомо про судовий розгляд у Касаційному адмінсуді Верховного суду справи за позовом ТОВ «Форватер плюс» до Державної служби геології та надр України… Знаючи про моє знайомство з Сальніковим, вони попросили мене дізнатися з приводу розгляду справи. В листопаді 2022 року під час зустрічі з Сальніковим я йому повідомив про вказану справу та спитав чи йому щось відомо стосовно неї… Надалі під час нашого спілкування він мені повідомив, що спілкувався стосовно вказаної справи з керівником апарату КАС ВС, а вже 27.02.2023 [під час зустрічі], яка відбулася в ресторані «Прага», Сальніков мені повідомив, що є можливість прийняття суддями КАС ВС рішення про направлення вказаної справи на новий судовий розгляд у другу інстанцію та що за це необхідно надати кошти у сумі 5000 доларів США. Однак деталі кому і скільки з цієї суми він має намір надати, мені не відповів…», — йшлося у заяві про злочин.

НАБУ зареєструвало кримінальне провадження із фабулою, що судді Верховного суду через посередника висловили прохання надати їм неправомірну вигоду за прийняття рішення (ч.4 ст.368 КК). Із слабшою кваліфікацією у справі просто не можна було б проводити негласні слідчі розшукові дії.

Перша зустріч під контролем НАБУ відбувається 5 березня у ресторані, коли Сальніков взяв гроші. Усі подальші зустрічі — це постійні нагадування Гончара про «маленьке питання» і виправдування Сальнікова, чому справа вирішується так довго.

8 березня Гончар зустрівся з побачився біля адміністративної будівлі Державної судової адміністрації України. Сальніков йому сказав, що гроші передані («По тому вопросу все. Я скажу, там отдали…»), а ще повідомив, що буде мати зустріч із головою Верховного суду Князєвим.

Ввечері 14 березня 2023-го Гончар зустрівся із Сальніковим перед входом до ресторану «La Fontana» на Печерську. Він запитав, чи не повʼязано зволікання у вирішенні справи із розміром переданих коштів, на що Сальніков відповів, що можна запропонувати більше: «Я не знаю. Я думаю, что если предложить больше, если он пойдет, предложит, может она и клюнет, уговорит». Гончар зі свого боку погодився із необхідністю збільшити суму: «Хорошая информация. Будем сейчас удваиваться… Кушом, как говорится, перебивать». Далі Гончар уточнив стосовно «товарища» (у контексті розмови це голова Верховного суду Князєв). Сальніков відповів, що спілкувався з ним і, можливо, в того знайдеться час для зустрічі.

Наприкінці зустрічі Гончар ще раз наголосив, що йому потрібно зустрітися з їх «товаришем» і він не вбачає жодної проблеми знайти декілька хвилин, щоб обговорити нагальне питання («Очень важный реально [вопрос]»). Окремо Гончар неодноразово наголошував і на вирішенні і їх «маленького питання», щоб Сальніков не забув про це поговорити. А ще Гончар попередив, що змінить телефон і мобільний номер, щоб уникнути прослуховування. Пізніше на допиті Гончар сказав, що не памʼятає, що малось на увазі під «маленькою справою/питанням/історією», але припускає, що це могло стосуватися саме справи ТОВ «Форвартер Плюс».

26 березня 2023 року у ресторані Гончар вкотре поцікавився у Гончара вирішенням їх «маленької справи». Своєю чергою Сальніков відповів, що  наступного тижні все буде зроблено, оскільки він вже переговорив із «товаришем», який і закриє це питання: «На следующей неделе сделаем. Я уже поговорил с товарищем… я как-бы к нему подошел с этим вопросом… Сказал, что на следующей неделе я закрою этот вопрос». На запитання, яким буде закрито питання, Сальніков пояснив, що «вниз», маючи на увазі направлення справи на новий розгляд до нижчої інстанції.

30 березня 2023 року Сальніков повідомив Гончара, що «маленьке питання» буде вирішено наприкінці тижня, оскільки до цього був відсутній суддя із колегії. Тому коли буде колегія з трьох суддів, то призначать судове засідання і розглянуть справу.

31 березня Сальніков відправив на зустріч із Гончарем свого заступника Максима Пампуру. Той сів у машину до Гончара і вони зробили коло біля судової адміністрації. Потім у машині відбулась телефонна розмова, до якої Сальніков долучився  за допомогою гучного звʼязку.  Сальніков повідомив, що в суді їх чекає помічник Князєва, який знає про ситуацію: «Помощник руководителя… И он ждет. Вы подойдите, как-бы, и скажите по этой ситуации. Скажите,что хотели бы получить обратную связь. И все».

Після цього Пампура зайшов до приміщення Касаційного адміністративного суду, а Гончар залишився чекати в машині. Через годину Пампура вернувся і підтвердив Гончару, що треба почекати, коли буде член колегії, щоб передати справу до апеляційної інстанції.  «Речь шла о том, чтобы спустисть на вторую… Вот. Это он подтверждает. Ищут бокового, ну, будет, все будет», — говорив Пампура.

7 квітня 2023 поблизу будівлі ДСА Сальніков сказав Гончару, що нагадав Князєву про «особисте питання», яке вже вирішено. Почувши це, Князєв, нібито, призначив вранці у понеділок вранці зустріч за участі голови Касаційного адмінсуду Михайла Смоковича.

10 квітня Сальніков розповів Гончару, що був у Князєва і бачив Смоковича. Останній пообіцяв протягом місяця прийняти позитивне рішення, щоби повернути справу «Форватер плюс» в апеляційну інстанцію. «Смокович сказал:  «Я обещаю, что в течение месяца мы его отправим». Как, я не знаю, уже больше сказать. Он говорит: «Мы будем его прописывать и сейчас посмотрим какие основания сделать, и туда вниз спустим» … «Ну все, — говорит, — надеюсь, что быстрее сделают». Он говорит: «Что там, в чем там проблема? Что вы не можете сказать?». Они говорят: «Надо время разобраться, какие основания найти, чтобы его туда вниз спустить». Я говорю: «Ну хорошо» , — переповідав Сальніков.

Далі голова ДСА повідомив про активізацію правоохоронних органів, представники яких приходили до Верховного Суду, а також, що голова Верховного Суду Князєв знає про прослуховування телефону Гончара. «Более того, нашу встречу с тобой зафиксировали со службы фотографировали, когда мы были в этом…», «Он мне сегодня сказал. Он говорит: «Они активизировались. Начали бегать. Что они бегают? Телефоны твои слушаются, смотрится. Они взяли разрешение на твой телефон», — говорив Сальніков.

Далі в матеріалах справи виникає пауза на майже три місяці — за цей період не задокументовано зустрічей, телефонних розмов чи листування.

Тобто їх або взагалі не було більше трьох місяців, що маловірогідно після попереднього досить інтенсивного спілкування, або ж фігуранти, включаючи Гончара, який співпраював із НАБУ, так шифрувалися, що їх на записали, або ж детективи вирішили не показувати те, що фіксували.

Саме в цьому проміжку відбувається затримання голови Верховного суду Князєва.

Між Гончарем і Сальніковим наступна зафіксована зустріч датується 14 липня. Гончар обурений, що стільки часу минуло, а маленьке питання і досі не вирішено.

«То есть 5 марта, бл**, пожали руку как-бы… Да?… 6-го… ты говоришь: «Все в порядке, все раздали, все хорошо, все будет супер». Четыре месяца… Они собираются, в понедельник они пойдут, бл** к тройке, тройка им скажет никто ни*** не давал, понимаешь? Никто не разносил, не заносил бл**… Будет просто бл***, грандиозный скандал».

Сальніков відповів, що намагався вирішити справу, але у нього не вийшло.

«Я говорю: Я здесь не могу помочь. То есть к ним подошли, раз поговорили, второй раз поговорили, третий раз поговорили. Не смогу здесь помочь, ну они не реагируют», — відповів голова ДСА.

Після певної суперечки Гончар говорить, що треба повернути передані гроші. А Сальніков відповідає, що гроші вже віддав товаришу Гончара два місяці тому.

Сальніков: «..Подъехал, товарищ на такой машине подъехал, представился, сказал «На ЗСУ»

Гончар: «Ну когда, месяц, два назад, три назад?»

Сальніков: «Как мы с тобой разговаривали ты говоришь, они собрались, сказали что им срочно надо это все»

Гончар: «Подожди. Это было месяц, два, три назад, хоть примерно по числам?»

Сальніков: «Два месяца назад это было. Ты приехал на работу, мы поговорили…»

Чоловіки сперечаються. Гончар обурюється, чому він раніше про це не знав і нагадує Сальнікову про якусь розмову в кінці червня, запису якої нема в матеріалах справи («Так вот здесь мы сидели, ты мне, б***. Леха, ну ты че, еще раз, это было когда, это было в конце июня»).

Сальніков у присутності Гончара телефонує своїй помічниці і включає гучний звʼязок і та підтверджує, що особисто віддала гроші охоронцю Гончара.

Зрештою, Сальніков радить Гончару звертатися до правоохоронців.

26 липня 2023-го голові ДСА повідомили підозру в шахрайстві і підбуренні до закінченого замаху на надання неправомірної вигоди.

Помічниця голови ДСА Тетяна Добровенко 21 серпня 2023 року зверталась до Національної поліції із заявою про вчинення шахрайських дій відносно неї. Але документи з приводу її заяви у поліції не збереглися. У судовому засіданні вона розповіла, що 24 травня 2023-го Сальніков був у відрядженні у Дніпрі і не міг сам віддати гроші і попросив її це зробити.

— Сказав, що мені має подзовнити особа, скаже про придбання автомобіля для ЗСУ і домовиться за час, коли я передам ці кошти, — розповіла Добровенко в суді.

Адвокати Сальнікова дізналися імʼя тодішнього охоронця Гончара і його номер телефону. За даними операторів мобільного звʼязку, між помічницею голови ДСА і охоронцем Гончара 24 травня 2023-го справді було три телефонні зʼєднання. Їхні телефони фіксувалися в зоні дії однієї базової станції у Дарницькому районі столиці.

Чоловік, який працював у Гончара охоронцем, коли його запросили до суду, спершу відмовився. У телефонній розмові він нагрубив секретарю судового засідання і сказав більше йому не дзвонити. Свідка вдалося допитати тільки після того, як суд застосував до нього привід. Чоловік підтвердив, що одного разу за дорученням Гончара їздив забирати пакунок. День і місяць не памʼятає. Передавала якась жінка. «Скажеш, що пакунок на ЗСУ, а там типу поймуть», — пригадував він інструкції Гончара.Далі він ніби привіз пакет у будинок і залишив на тумбочці.

Суд визнав повернення грошей доведеним, хоча Гончар і заперечує, що отримав їх. Зниклі гроші належали НАБУ. Але Гончара визнали потерпілим. Суд звернув увагу, що за логікою подій, якщо йшлося про вирішення питання в інтересах ТОВ «Форватер Плюс», то передані гроші повинні були належати саме цій компанії. Тому незрозуміло, чому потерпілим став саме Гончар.

Хто такий Гончар 

Сальніков познайомився із Олексієм Гончарем ще наприкінці 2015 — на початку 2016 року. Тоді він був керівником Фонду державного майна в Херсонській і Миколаївській областях. Сальніков розповів у судовому засіданні, що ходив на зустріч із двома народними депутатами, де також був Гончар із великою кількістю охоронців. Новий знайомий говорив, що займається бізнесом і має власні юридичні компанії. Нардепи на запитання про Гончара відповідали: «Це наш колега». Сальніков спочатку так і записав контакт Гончара у своєму мобільному телефоні — «Олексій депутат». При ближчому знайомстві Гончар уточнив, що не депутат, а бізнесмен: «Начебто олігарх, тільки не публічний».

Згодом Сальніков зустрівся із Гончарем в його в офісі і там, за його словами, вперше побачив майбутнього голову Верховного суду Князєва, тоді ще просто суддю Миколаївського окружного адмінсуду.

Гончар стверджує, що обговорював із Сальніковим багато комерційних питань і голова регіонального фонду держмайна, начебто допомагав йому орендувати будинок культури в Миколаєві, де тоді розміщувався адміністративний суд.

Сьогодні Гончар заявляє, що своїм карʼєрним зростанням у судовій адміністрації Сальніков має завдячувати йому, бо він поручився за нього перед Князєвим. Він познайомив Сальнікова із Князєвим і потім ніби переконав Князєва призначити Сальнікова головою ДСА, щоб спільно заробляти. Допитаний як свідок Князєв поручительства і заробітків, звичайно, не підтвердив. Але визнав, що Гончар радив йому Сальнікова як хорошого фахівця на посаду керівника територіального управління ДСА в Миколаївській області. У 2019-му як суддя Верховного суду Князєв ще не міг сам його призначити.

— Сальніков був призначений за конкурсом. Як потім казав Гончар, він сприяв цьому призначенню. Це зі слів Гончара… На той час Гончар спілкувався з членами Вищої ради правосуддя і це було у віданні Вищої ради правосуддя. Гончар вважав, що він допоміг Сальнікову в карʼєрі, — розповідав Князєв за трибуною свідка.

Гончар каже, що після того, як Сальніков став головою ДСА, він  звертався до нього за юридичними консультаціями на користь тих чи інших осіб, брав участь у цих процесах як посередник. І такі комерційні питання, нібито, вирішувалися за винагороду.

До початку повномасштабного вторгнення, як розповідав Гончар, він, Сальніков і Князєв, нібито, часто втрьох зустрічалися, приблизно раз на два тижні. І теми цих зустрічей були комерційні — як заробляти за допомогою ДСА, зокрема, на страхуванні працівників, ремонтних роботах, будівництві тощо.

Сальніков і Князєв не заперечували тривалого знайомства з цим чоловіком. Хоча і не в такому світлі, як це представив сам Гончар.

Чим достеменно займався Гончар, вони, схоже, чітко не уявляли. Але з їх показань зрозуміло, що Гончар справив на них враження показним багатством і впливовістю.

«Гончар, як мені здалося, був дуже багатою людиною. Він постійно цим вихвалявся, жив у шикарному будинку в Конча Заспі, куди запрошував у гості. У нього були Майбахи, Роллс—ройс і т.д. Там будинок такий, що ви навіть собі не уявляєте… Він казав: «Я типу як олігарх, але не свічусь», — розповідав Князєв.

«Я приїжджав до нього (до Гончара — ред.) додому. Він мене теж дуже порадував, тому, що, як він каже в матеріалах НСРД, його дім коштував мільйони доларів «, — не приховував захоплення Сальніков.

Сам Гончар повідомив на допиті в суді, що надавав «консультаційні послуги», здобував інсайдерську інформацію, за що міг отримувати винагороду. При цьому любив розповідати про своїх впливових знайомих і це було його  маркетинговою стратегією, щоб більше людей знало про його можливості у вирішенні питань. 

Юрій Бабенко, співзасновник «Форватер Плюс» знав Гончара з 2016 року. В офісі Гончара працювали два адвокати і «Форватер плюс» зверталися до них за консультаціями. Бабенко познайомився із Гончарем  в офісі трьох нардепів. Один із депутатів — Олександр із Миколаївської області, який пізніше звинуватив Горецького у шахрайському заволодінні його коштами (мова про нардепа 8 скликання Жолобецького).

Одного разу Бабенко дійсно пожалівся Гончару, що його справа довго без результату в Верховному суді і той пообіцяв дізнатися, що там.  Але про винагороду за це для Гончара, начебто, не йшлося, оскільки він раніше отримував від них якісь послуги і це було б некоректно.

Бабенко сказав, що про хабар для суддів від Гончара не чув. А потім сам прочитав про свою фірму в ЗМІ і був шокований.  У грудні 2023-го Верховний суд таки прийняв бажане для «Форватер плюс» рішення. Держгеології зобовʼязали повторно розглянути заяву на ліцензію. Але фірма відмовилася продовжувати роботу.

Саме за посередництва Гончара Князєв і Сальніков, начебто, познайомилися із адвокатом Олегом Горецьким. Гончар сказав у суді, що познайомив Сальнікова з Горецьким саме з перспективою заробляти гроші.

Через кілька років саме Горецький стане одним із ключових фігурантів корупційного скандалу в Верховному суді і укладе угоду про визнання винуватості.

Раніше, у 2021-му Горецький мав нещастя позичити Гончару чверть мільйона доларів. Більшу частину грошей «успішний бізнесмен» йому не повернув. Тоді адвокатові відкрилися очі, що його знайомий — це в минулому громадянин Росії, який відсидів майже 5 років за шахрайство і переїхав в Україну, коли виник ризик повторного увʼязнення. Отримавши українське громадянство, іноземець тричі змінював прізвище.

У жовтні 2021 року Гончара затримали співробітники Служби безпеки України за підозрою в шахрайстві із перепродажем земельних ділянок групою осіб.

До Князєва і Сальнікова почали доходитии новини про їх спільного друга. І не тільки зі ЗМІ, а й від спільного знайомого адвоката Горецького, який тепер називав Гончара не інакше, як шахраєм.

Князєв стверджує, що припинив спілкуватися із Гончарем ще в грудні 2021-го, коли став головою Верховного суду. А Сальніков контакти не розірвав, про що потім дуже пожалів.

У листопаді 2022-го Гончару повідомили що одну підозру в шахрайському заволодінні коштами — 210 тисяч доларів у Горецького і 295 тис доларів в екснардепа Жолобецького. 1 листопада 2022 року суд визначив Гончару запобіжний захід у вигляді застави. Підозрюваний гроші не вніс і 13 грудня запобіжний довелося змінити на цілодобовий домашній арешт із електронним браслетом.

Для розуміння, саме в листопаді 2022-го, як стверджує Гончар, він вперше сказав Сальнікову про справу «Форватер плюс».

10 лютого 2023-го суд продовжив Гончару цілодобовий домашній арешт іще на два місяці. Але, очевидно, що запобіжного заходу він не дотримувався. За словами Гончара, саме на зустрічі 27 лютого 2023 року Сальніков йому сказав, що за судове рішення треба дати гроші. 1 березня 2023-го НАБУ реєструє кримінальне провадження. А 5 березня у ресторані «Прага» Гончар під контролем НАБУ передає 7,5 тис. доларів Сальнікову.

Гончар хотів вдячності 

Сальніков визнав, що взяв гроші, але заперечував, що це був хабар. Він розповів, що Гончар справді постійно нагадував йому про свою допомогу і намагався викликати почуття, що він йому винен за свою посаду.

Сальніков підтвердив, що Гончар вів із ним розмову про судову справу «Форватер Плюс».

— Почав казати, що нього є якісь там певні товариші, є якісь потужні підприємства, почав пропонувати десятки тисяч доларів надати, щоб цю справу вирішити. Але як саме вирішити, він мені не казав.

Сальніков запевняє, що відмовився допомогти Гончару, але той продовжував приїздити і пропонувати кошти як щодо «Форватер Плюс», так і по інших питаннях. Сальніков каже, що радив йому звертатися до юристів. А Гончар починав говорити про відкриті стосовно нього кримінальні справи, що Сальніков і тут не хоче йому допомогти, тоді як він у тяжкий час прийшов йому на виручку. Гончар вголос розмірковував про мобілізацію, щоб призупинити свої кримінальні провадження. Не раз жалівся на Горецького як людину, що створює йому купу проблем і просив втрутитися, можливо, через правоохоронні органи.

Одного разу Гончар, начебто, побачив у соцмережах, що Сальніков як голова ДСА подарував автомобіль військовому батальйону «Феміда». І запропонував, щоб Сальніков купив і  йому автомобіль, щоб він поїхав на передову. Сальніков відмовився, кажучи, що не має грошей. Тоді Гончар почав запитувати, скільки коштує подібна машина. Сальніков відповів, що 5 тисяч доларів і ще 2 тисячі обладнання.

Колишній власник Майбахів і Роллс—ройса сказав, що шукатиме благодійників, які профінансують йому автівку на передову.

А Сальніков, начебто, звернувся до командира батальйону «Феміда» і попросив підшукати для купівлі автомобіль побратиму, який воює. І 5 березня він вважав, що бере гроші саме на купівлю машини.

Сальніков: Это что?

Гончар: Это 5, которые ты говорил.

Сальніков: Угу.

Гончар: Единственное я не понял, ты там уже есть или нет?

Сальніков: Не, но ничего просто они все закроют

Гончар: Если не то как-бы

Сальніков: Ми говорили как-бы.. Я передать пошел, хоть и брата нет, мы можем все это сделать за пятерочку, если так то что там будет.

Братом Сальніков, нібито, називав керівника батальйону «Феміда», до якого звертався не інакше як брат чи побратим. Едуарда Леонова, який був командиром батальйону «Феміда» викликали в суд як свідка захисту. Він підтвердив, що Сальніков просив допомогти купити купити автомобіль для знайомого військовослужбовця і що в переписці вони називали один одного побратимом, другом або братом.

Після дослідження усіх доказів у судових дебатах прокурор Олег Макар сказав, що у протоколі НСРД детектив НАБУ неправильно відобразив фразу Сальнікова. Первинно детектив написав у протоколі «брата нет». А але потім справу передали іншому детективу, який переслухав відеозапис і зʼясував, що там було інша фраза. Але заради одного слова протокол НСРД переробляти не стали. Насправді, як запевняє прокурор, Сальніков говорив: «Кер апарата нет». Тобто говорив про керівника апарату Касаційного адміністративного суду.

Складно сказати, хто каже правду — прокурор чи адвокати. Але 5 березня одразу після передачі коштів Гончар продовжив розмову з Сальніковим саме на тему судової справи.

— Смотри, какие вопросы, сразу ребята задают. Первое — сроки. Они говорят: «Ну, хотелось бы до конца месяца, чтоб вопрос закрыли». Потому что мы ж там и так потеряли кучу времени. Это первое. То есть ты попроси, что если дату, то пусть сделают до конца месяца… Второе. Можем ли мы помочь и во второй и обратно, потому что она все равно вернется, не будет до конца срока… Да гарантировать не надо, надо просто поговорить и понять, можем — не можем. Как ты можешь прогарантировать то, что не от нас зависит? Ну должен знать, может он с самого аппарата… Аппарата. «Можно там с апеляшкой решить?» Чтоб вернуться с ответом: «Да, можем».

У показаннях Гончара йдеться, що Сальніков зʼясовував перспективи справи «Форватер плюс» саме в керівника апарату Касаційного адміністративного суду, запевняв, що контактує з керівником апарату, а той, у свою чергу, із суддями.

Суддів Верховного суду, які розглядали справу «Форватер плюс», допитували як свідків і ті, звичайно, підтвердили, що їм ніхто нічого не пропонував. Керівника апарату суду чомусь не просили допитати ні прокурор, ні сторона захисту.

Приховані мотиви

Початково Гончар ніби пролобіював Сальнікова на посаду голови ДСА, як він сам говорив, зовсім не із безкорисливих мотивів — разом заробляти. Але потім заявив на нього до НАБУ і фактично знищив йому карʼєру і репутацію.

Випадково чи ні, але Гончар став антикорупціонером саме тоді, коли в нього виникли серйозні проблеми з правоохоронцями — поліцією і Службою безпеки України.

Гончар згодом пояснював, що, мобілізувавшись до Збройних сил України, почав інакше оцінювати корупцію як явище. Ще одним триггером для Гончара стало те, що Сальніков задружив із його недругом Горецьким. Але все ж першопричиною для звернення із заявою він називає свою теперішню нетерпимість до корупції.

Адвокати вважають, що Гончар мав декілька мотивів нашкодити Сальнікову — образу за його спілкування з Горецьким і невдячність за посаду голови ДСА. А ще, допомагаючи НАБУ, Гончар, імовірно сподівався уникнути кримінальної відповідальності у своїх справах.

«Коли він почав працювати з правоохоронними органами, я так розумію, що в нього не було іншого виходу, як приходити і провокувати…», — вважає Сальніков.

Адвокат Іван Костюк сказав, що спілкування Сальнікова з Гончарем це ніби спілкування слабкого з сильним. І слабким тут є Сальніков, чиї відповіді невпевнені. Виправдуючись, Сальніков розповідав, що А Гончар — «тонкий психолог», якому відкрито складно відмовити. А ще він його навіть боявся. Бо коли пробував уникати, то Гончар скаженів, приїжджав і зʼясовував стосунки.

Сальніков навіть зачитав смс у суді від Горецького: «Только что встретил мошенника (Гончара — ред.) на заправке. Угрожал мне. Замахнулся ударить». Далі в цьому повідомленні Гончар, нібито, передає Сальнікову привіти і каже, що він із ним вже впорався.

Зі змісту розмов із Гончарем вбачається, що крім «маленького питання» (справа «Форватер плюс») було і «велике питання» (справа Полтавського гірничо-збагачувального комбінату), яке Гончар хотів обговорювати особисто з Князєвим. Тільки голова Верховного суду спілкування з ним вочевидь і справді уникав. Гончар відновити спілкування за посередництва Сальнікова, але даремно.

Адвокати ставили питання, чи не виходив заявник за межі контролю за вчиненням злочину, коли заводив із Сальніковим мову про «велике питання».

Відомо, що захисники ексголови Верховного суду Князєва також розвивають версію про провокацію їх клієнта. Вони клопотали про доступ до матеріалів НСРД у справі Сальнікова. Мотивували це тим, що Князєва допитували в НАБУ як свідка по цьому провадженню. І давали для ознайомлення розмови, в яких Гончар намагається через Сальнікова забезпечити собі з Князєвим особисту зустріч.

Слідчий суддя адвокатам ексголови Верховного суду відмовив. А версія захисту полягала в тому, що саме Гончар початково мав спровокувати Князєва на отримання хабара у справі Полтавського ГЗК. Проте оскільки спілкування між Князєвим і Гончарем налагодити не вдалося, то НАБУ залучило до співробітництва нотаріуса Кирила Горбурова, з яким Князєв був знайомий більше 20 років.

А Гончар, до слова, потім став викривачем у ще одній справі НАБУ. Залегендований як «Тороп» він як представник приватної компанії вів перемовини про надання 200 тисяч доларів неправомірної вигоди заступнику голови Дніпропетровської облдержадміністрації за виділення у довгострокове користування земельної ділянки.

Наполегливість без провокації 

Прокурор просив для Сальнікова за сукупністю злочинів сім років позбавлення волі. Суд призначив три. Звинувачення у підбуренні до замаху на надання неправомірної вигоди визнали недоведеним.

«Оскільки участь Сальнікова у злочині не зафіксована до моменту отримання ним коштів, то відсутні докази того, що саме він був ініціатором (підбурювачем)…», — пояснюється у вироку суду. Версія про підбурення базувалася виключно на показаннях Гончара. Відтак дії Сальнікова суд перекваліфікував на зловживання впливом. Із записів розмов вбачається, що голова ДСА декларував свої звʼязки з особами, які потенційно можуть вплинути на розгляд судової справи, обіцяв передати інформацію щодо справи третім особам і згадував голову Верховного Суду, його помічника, голову Касаційного адміністративного суду й керівника апарату. Сальніков неодноразово говорив Гончару, що «підходив», обіцяв, що «поговорить», «передасть», «повідомить» і водночас не давав чітких гарантій результату, уникав зобовʼязань, зберігаючи невизначеність.

Повноваження голови ДСА не охоплювали участі у процесі правосуддя. Але він посилався на неформальні звʼязки в судовій системі. Сальніков розповідав Гончару про зустрічі з головою Верховного суду, представниками Касаційного адміністративного суду. Записи розмов Сальнікова із головою Верховного суду Князєвим і головою Касаційоного адмінсуду Смоковичем та іншими чиновниками у матеріалах справи відсутні. Тому суд не зміг переконатися, що ці зустрічі справді мали місце. Немає доказів передачі Сальніковим коштів іншим особам. Натомість голови ДСА пояснив, що спроби вирішити справу виявились невдалими із незалежних від нього причин: «Я говорю: Я здесь не могу помочь.То есть к ним подошли, раз поговорили, второй раз поговорили, третий раз поговорили. Не смогу здесь помочь, ну они не реагируют», «Не, так, допустим, со своей стороны как-бы, я их нигде не накалывал. Ничего не было. Мы пошли, поговорили честно (…) Я пришел, раз пришел они посмотрели, второй раз пришел, третий пришел… Ну ты видел ситуация как получилась». 

Контакти Сальнікова з суддями, на яких він мав вплинути, не зафіксовано. Між ним і суддями фактично не існувало робочих чи особистих стосунків, що унеможливлювало будь-який вплив.

Але голова ДСА міг здійснити такий вплив через інших осіб, адже у розмовах із Гончарем посилався на комунікацію з головою Верховного Суду Князєвим і головою Касаційного адміністративного суду. Гончар намагався через Сальнікова налагодити звʼязок із «товаришем» (Князєвим), що підтвердили як заявник Гончар, так і свідок Князєв і обвинувачений Сальніков. Тому Гончар вважав, що стосунки Сальнікова із головою Верховного Суду Князєвим виходили за межі виключно службових. Надалі саме помічник Князєва голови Верховного Суду орієнтував заступника Сальнікова про подальший перебіг справи «Форватер Плюс» і її передачу до апеляційної інстанції.

Суд визнав встановленим, що голова Державної судової адміністрації, одержав від Гончара гроші за вплив на прийняття рішення суддями Касаційного адміністративного суду (ч. 2 ст. 369-2 ККУ).

На думку суду, не виключає складу цього злочину і повернення грошей, оскільки Сальніков зробив це лише тому, що не зміг виконати взяті на себе зобов`язання. Водночас злочин, передбачений ч. 2 ст. 369-2 КК України, має формальний склад, тобто вважається закінченим з моменту фактичного одержання неправомірної вигоди, а не з моменту досягнення чи недосягнення результату впливу.

Із матеріалів справи вбачається, що Сальніков намагався щось зробити по «маленькому питанню». Негласними слідчими діями зафіксовано, що він доручив своєму заступнику сходити до Касаційного адмінсуду і дізнатися про справу «Форватер плюс». У сукупності з тим, що гроші потім ще й були повернуті, то, на думку суду, цього достатньо для виправдання Сальнікова від шахрайства — що він нічого не збирався робити, а тільки хотів привласнити гроші.

Суд погодився із захистом, що з боку заявника Гончара мала місце наполегливість. Деякі фрагменти розмов демонструють високий рівень емоційної напруги з боку Гончара, створення ефекту невідкладності ситуації і спроби впливати на поведінку Сальнікова через емоційний тиск і обіцянки. Але така наполегливість мала місце вже після того, як Сальніков абсолютно добровільно отримав гроші. Тому суд не враховує це як ознаку  провокації злочину. Адже Гончар тиснув на Сальнікова виключно, щоб він виконав їхні попередні домовленості про вплив на прийняття рішення суддями, і не змушував отримувати гроші за цей вплив. Немає даних про те, що заявник або детективи НАБУ створювали штучні умови або якось підбурювали Сальнікова до  злочину.

Інформація, яку зібрала сторона захисту, викликала сумніви щодо абсолютної добросовісності Гончара. Але не в тій мірі, щоб визнати всі його показання недостовірними, а його дії провокативними. При дослідженні обставин і реконструкції подій суд врахував лише ті показання Гончара, які узгоджуються з іншими доказами.

«Голова Державної судової адміністрації — це незвичайний чиновник. Це одна з ключових фігур в інфраструктурі судової системи, яка очолює цілу систему судового адміністрування і фактично розпоряджається бюджетами судів, впливає на добір і просування персоналу апаратів судів, має доступ до чутливої управлінської та кадрової інформації і контакт із суддями, головами судів та керівниками органів, що забезпечують функціонування правосуддя. Від його дій залежить ефективність, прозорість і неупередженість функціонування судової влади. Вчинення ним злочину, повʼязаного з корупцією, має особливо небезпечний характер, адже створює враження толерування порушень на найвищому рівні», — написано у вироку суду.

Беручи кошти за вплив на прийняття рішення суддями Верховного суду, Сальніков не лише сам проігнорував встановлений правопорядок, але й був схильний впливати на його порушення іншими особами.

У випадку зловживання впливом закон дозволяє покарання у вигляді штрафу. Але Вищий антикорупційний суд вирішив, що скоєний Сальніковим злочин прямо дискредитує всю систему правосуддя. І покарання у виді штрафу не буде справедливим і  створить враження формальності покарання і вседозволеності. Натомість реальне позбавлення волі буде єдиним способом гарантувати невідворотність покарання і попередити повторення подібного. Тож Сальнікова засудили до 3 років вʼязниці.

Наразі вирок ще не набув законної сили і невідомо, чи буде оскаржуватися.

---

Джерело:  «Судовий репортер»

Tweet