Війна за Донецьку область: як ЗСУ тримають оборону?

Що відбувається біля Добропілля, які перспективи утримання ЗСУ Покровська та Мирнограда, а також про ситуацію навколо Куп’янська, на Лиманському та Новопавлівському напрямках Донбас Реалії (проєкт «Радіо Свобода») поговорили з полковником запасу, експертом Центру оборонних стратегій Віктором Кевлюком.

Днями було заявлено про прорив у напрямку Золотого Колодязя і повідомлення про вихід російських військ на трасу Краматорськ-Добропілля. Очевидно, можемо говорити про те, що Покровськ-Добропілля це зараз найбільш проблемна ділянка фронту?

Це дійсно так. Епіцентром подій є район на північний схід від Покровсько-Мирноградської агломерації. Там противник має успіх на схід від Добропілля. Штурмові групи ворога вже помічені в районах Кучерого Яру, Нового Шахового, Білецького. За населений пункт Родинське тривають бої більше тижня.

Для противника вони є дуже витратними. Успіх мінімальний, Родинське взяти вони не можуть. Але вимальовується гіпотетичний успіх в операційній зоні 51 армії, який спонукав командувача угруповання військ противника «Центр» терміново перекинути туди 39 бригаду прикриття зі складу 68 армійського корпусу і декілька військових частин зі складу другої і восьмої загальновійськових армій.

Зараз на Покровському напрямку діє угруповання приблизно в 100 тисяч військовослужбовців противника. Обстановка, яка зараз складається в напрямку на Добропілля, це, мабуть, вже криза оперативного масштабу.

51 армія противника просувається з південного заходу та північного сходу, охоплюючи Покровськ. Чітко прослідковується мета перерізати українську логістику не лише ударами fpv-дронів, нальотами артилерії, реактивних систем залпового вогню, а просто фізично перерізати дорогу. І в такий спосіб позбавити гарнізон, який обороняється в Покровську, всієї логістики, зокрема, і шляхів відходу.

Просування противника на північ ставить під велику загрозу перспективи оборони не лише самого Добропілля, але й Покровська. Крім того, цей маневр 51 армії водночас є обхідним маневром агломерації Дружківка-Костянтинівка.

Якщо противнику вдасться під Добропіллям досягти успіху, це буде означати глибоке охоплення поясу фортець з півдня. Як тільки 51 армія заблокує комунікацію з Покровська на Добропілля, я би очікував штурм Покровська із силами 2 і 41 армії, які там давно зосередилися, але уникали фронтальних атак, бо досвід боїв у Бахмуті і в Авдіївці чомусь їх та навчив.

Ми можемо говорити про те, що просування в напрямку Добропілля – це хитка ситуація, яку ще не пізно виправити силам оборони. На північ просунулася група військ противника, вона має дуже вузьку оперативну побудову і одним-двома ударами на зустріч можна її відсікти і в принципі розгромити. Проблема в тому, чи є в силах оборони достатня кількість резервів це зробити.

Другий варіант для того, щоб уповільнити, а можливо і взагалі зупинити просування противника на Добропілля, можна скористатися тим, що логістика цього угруповання дещо відстала. Вони не ризикують витягуватися вздовж маршрутів, як це було у 2022 році, підставлятися під наші удари, адже тили будуть винищені за пів дня ударами сил безпілотних систем і угрупування, яке рветься на Добропілля, просто залишиться без постачання і буде вимушено фізично зупинитися.

Говорити про те, що це прорив, є якась катастрофа, фронт посипався і так далі, як наші медіа повідомляють, не варто, адже противник фактично не має достатньої кількості засобів рухомості, насамперед бойових броньованих машин, які б дозволили швидко просунутися в північному, в західному напрямку з тим, щоб перетворити оперативний прорив на щось більш серйозне і створити якісь стратегічні проблеми по всій лінії фронту.

На вашу думку, чому так склались обставини? Тому що у російської армії величезна перевага в людях, у піхоті?

 

Не лише. Противник цілеспрямовано впродовж тривалого часу шукав слабкі місця в нашій обороні. І таке місце, швидше за все, було знайдено. Крім цього, ви знаєте, відбувається процес переходу зі старої системи управління. Процес передачі військ зі складу одних оперативних угрупувань, тактичних груп, у підпорядкування відповідним корпусам потребує, по-перше, часу, по-друге, певного маневрування військами. Це час, коли ми є вразливими і, ймовірно, розвідка противника розрахувала досить слушний момент, коли був завданий удар 51 загальновійськовою армією, що дозволило прорватися і просунутися більше, ніж на 10 км в напрямку Добропілля.

Щодо інших ділянок фронту. Куп'янськ, як ви там оцінюєте ситуацію? Чи можна говорити, що це таке друге проблемне місце?

На мою думку, з таких проблемних напрямків, не кажучи про Покровський, варто дивитися на те, що відбувається на Куп'янському, Лиманському і Новопавлівському напрямку. Там обстановка змінюється досить динамічно і це все може в подальшому призвести до суттєвого погіршення оперативної обстановки для Сил оборони України. Якщо говорити про Куп'янський напрямок, ми бачимо, що 68 дивізія 6 армії противника намагається завдавати свого удару з плацдарму біля Дворічної на північ від Куп'янська в напрямках Дворічна-Путникове і Кам'янка-Колодязне.

Вони намагаються з'єднатися з військами, які спробували вклинитися на територію України в районі Мілового, і там застрягли, намагаючись прорватися через Амбарне на Великий Бурлук. Тим не менше з південного флангу 6 армія намагається рухатися їм назустріч. Раніше противнику вдалося вклинитися на напрямку Голубівка-Радьківка, і це вклинення ворог постійно намагається розширити і якомога глибше охопити з півночі весь Куп'янський район оборони.

Зараз штурмові групи противника вже зав'язали бої на північній околиці міста, шниряють в районах Куп'янська, Московка і Мирне. Для того, щоб цей успіх наростити, командування російське на театрі воєнних дій перекинуло дві батальйонні тактичні групи зі складу 27 мотострілецької бригади 1 армії в смугу, де діє 68 дивізія. Противник намагається закріпитися на північній околиці Куп'янська і має можливість просто паралізувати логістичне забезпечення сил оборони, які обороняються як в самому Куп'янську, так і в районі на схід від населеного пункту. Противник має тут вразливість, все залежить від того, хто контролює село Кіндрашівка. Якщо Силам оборони вдасться викинути противника з цього села, відкриється можливість контратакувати вздовж шосе Р-79 і в такий спосіб створити противнику серйозні проблеми.

Якщо говорити про Лиманський напрямок, то 67 дивізія 25 армії противника прорвалася до Торського. Є там в складі армії 1243 мотострілецький полк, ймовірно полк мобілізаційного резерву. Цьому полку максимально вдалося наблизитися з північного флангу до основних маршрутів логістики Сил оборони на напрямку. Ця загроза ставить під велике питання подальшу оборону 3 армійського корпусу Сил оборони в Серебрянському лісі. 25 армія противника сьогодні дуже близька до повної ліквідації плацдарму Сил оборони на північному березі річки Сіверський Донець. З тим, щоб не втратити насамперед особовий склад, 3 корпусу, швидше за все, доведеться відступати з позицій в Серебрянському лісі за річку Чорний Жеребець. Наші будуть відходити, ймовірно, в бік Ямполя і спробують зупинити противника саме вздовж річки Чорний Жеребець.

Щодо Новопавлівського напрямку ми маємо ситуацію, коли ворожі 36 бригада і 430 полк 29 армії розширили свої вклинення на напрямках Зелений Гай-Іванівка і Піддубний-Іскра. 37 бригада 36 армії з мінімальними результатами, але повільно наступає в напрямку Мирне-Олександроград і Воскресенка-Січневе. 336 бригада морської піхоти Балтійського флоту просувається на Маліївку. Передові частини 5 армії противника намагаються захопити Темирівку, звідки їх вибили сили оборони. На сьогодні їх штурмові групи обійшли населений пункт з півдня по дорозі на Гуляйполе і намагаються просуватися в напрямку Шевченко-Комишуваха.

В операційних зонах 36 і 29 армій противник дуже близький до оволодіння районом між річками Вовча і Мокрі Яли та Ворона і Вовча. І в такий спосіб на досить широкій ділянці Іванівка-Темирівка противник виходить на адміністративний кордон Донецької-Дніпропетровської області. Тобто в південній частині Донецької області, формально кажучи, ворогу вдається виконати одне із завдань своєї так званої «спеціальної воєнної операції» – окупація Донецької області в межах її українського адміністративного поділу.

Нещодавно Reuters писали про те, що російські генерали обіцяють Путіну, мовляв, за 2-3 місяці фронт український впаде. Водночас активно в інформаційному просторі обговорювали питання про гіпотетичний вихід українських військ з Донецької області в обмін на щось. Як ви оцінюєте перспективи російської армії загалом в контексті війни саме за Донецьку області? Зважаючи на нинішні темпи просування, скільки часу ЗСУ можуть там тримати оборону?

Ми бачимо різні оцінки з цього приводу. Якщо не брати до уваги намагання противника створювати різні буферні зони, а суто виконувати завдання, з якими вони у 2022 році до нас вдерлися, то за оцінками ГУР, противник зможе захопити Покровськ лише восени. Костянтинівку і Куп’янськ до кінця року. І на початку зими вийти на ближні підступи до Запоріжжя і до Слов'янсько-Краматорської агломерації. Якщо припустити, що темп просування противника буде такий, як на сьогодні, то окупація Донецької і Луганської областей триватиме десь до кінця 2028 року.

Але ми бачили оцінки британської розвідки, що до кінця поточного року в противника закінчують запаси танків. Тому, я думаю, що оцінки про 2028 рік – це теорія питання. Конфлікт буде закінчений раніше політико-дипломатичними засобами. Якось більш конкретно я сказати не візьмуся, бо політологія – не моя освіта.

Ви сказали про запаси танків, а як з людськими резервами російської армії для того, щоб підтримувати наступальні дії і надалі?

Є інформація, що в середині вересня противник має оголосити про чергову хвилю мобілізації. Вона у них триває безперервно з 2022 року. Просто буде черговий сплеск і очікується призов від 350 до 400 тисяч військовозобов'язаних. Питання, куди і для чого, поки що відкрите, але ми бачимо, що успіхи противника в районі Покровська, намагання щось досягти на Запорізькому напрямку, на Сумському напрямку, на Харківському напрямку потребують людських ресурсів. Тому наприкінці цього року слід очікувати зниження активності противника і нова весняно-літня наступальна кампанія наступного року може розпочатися, коли ворог буде мати достатню кількість підготовлених резервів, а війська, які зупиняться на рубежах, які їм вдасться досягти, відновлять свою боєздатність і свій наступальний потенціал.

Ярослав Кречко, «Донбас.Реалії»