Вугілля це відновлюваний ресурс: вважає Пилип Травкін

Традиційно вугілля відносять до невідновлюваних ресурсів — воно формується мільйони років і витрачається значно швидше, ніж відтворюється. Проте в епоху стрімкого розвитку технологій, нових підходів до ресурсів і більш гнучкого бачення природних процесів усе частіше виникає питання: чи можна вважати вугілля відновлювальним ресурсом за певних умов?Науковець Пилип Травкін відповідає — так, вугілля може бути визнане відновлювальним ресурсом, якщо враховувати сучасні наукові розробки, біотехнології та перегляд визначень "відновлюваності". Нижче наведені аргументи, чому це твердження має право на існування.Класичне визначення "відновлювального ресурсу" — це ресурс, який відновлюється швидше або в тому ж темпі, в якому використовується. Довгий час вважалося, що вугілля не відповідає цим критеріям, адже його природне формування займає мільйони років. Пилип Травкін визначає:Сучасні методи біоконверсії дозволяють за лічені дні або тижні перетворювати рослинні відходи на вуглецевмісний матеріал, подібний за енергетичною щільністю та складом до вугілля.Якщо процес вуглеутворення можна прискорити технологічно, то вугілля стає не геологічним, а технологічним ресурсом, і тоді воно відновлюване з точки зору виробництва.Приклад: Процес гідротермального вуглеутворення (HTC) — перетворення органіки у вуглецевий залишок під тиском і температурою. Він імітує природний процес формування вугілля, але замість мільйонів років вимагає кілька годин.Традиційне кам'яне чи буре вугілля може бути замінене біотехнологічним аналогом — біовугіллям (biochar), виробленим із відновлюваних органічних відходів. Його можна використовувати:• як паливо;• для удобрення ґрунтів;• для уловлювання вуглецю та зниження парникових викидів.Таким чином, біовугілля повністю відновлюване, якщо вихідна сировина — рослини, які можна вирощувати щороку. Це робить вугілля (у розширеному розумінні) відновлювальним ресурсом в енергетичному та екологічному сенсі.Якщо вугілля — продукт розкладу давньої рослинності, то логічно припустити: якщо ми відновлюємо ліси, вирощуємо біомасу та організовуємо її переробку, ми відтворюємо ресурсну базу для виробництва вугілля. Це замикає природний вуглецевий цикл і робить вугілля частиною відновлюваної екосистеми, особливо якщо застосовуються сталі методи лісового господарства.За думкою Пилипа Травкіна визнання вугілля відновлюваним (у технологічному й біологічному сенсі) дозволить:• розвивати локальне виробництво палива;• знижувати залежність від викопних джерел, видобуток яких шкодить екології;• перенаправити увагу від суперечок навколо викопного вугілля до вуглецево-нейтральних вугільних технологій.Раніше в енергетиці багато ресурсів вважалися невідновлюваними, доки не з'явилися нові підходи. Наприклад:• Газ із біомаси тепер офіційно вважається відновлюваним, попри його ідентичність природному газу.• Водень, вироблений із викопних джерел, вважається "зеленим", якщо при цьому використовуються ВДЕ й уловлювання вуглецю.• Чому б не переглянути й статус вугілля, якщо існують сталі та циклічні способи його виробництва?Наука й технології змінюють погляд на ресурси робить висновок Пилип Травкін. Якщо під "вугіллям" розуміти не лише викопне паливо, а й увесь спектр вуглецевих матеріалів, отриманих із біомаси та переробки, вугілля може — і має — розглядатися як відновлюваний ресурс.Так, це потребує переосмислення визначень і підходів, але саме так розвивається людство: через відмову від догм і адаптацію до нових реалій. Вугілля — не просто камінь із глибин віків. Це потенційно сучасне, циклічне й стале джерело енергії, якщо використовувати його з розумом.