МЕКФ ОКО-2025 стартував у Києві: обрядові перформанси, світова прем’єра та бессарабська гостина
Атмосфера відкриття
Вечір розпочався бессарабською гостиною з келихом традиційного вина та делікатесами. Гостей зустрічали перформанси болгарських кукерів та української маланки, які створили символічний культурний діалог і стали яскравим візуальним акцентом вечора.
Справжньою мистецькою подією стало відкриття муралу «Кінострічка життя» сестер Фельдман, а також виставок української художниці Лесі Бабляк, болгарського фотографа Івана Шішієва та спільноти Ukraїner. Подію модерував ведучий ICTV2 Григорій Герман, який надав можливість митцям представити свої роботи і подбав про гармонійний перебіг зустрічі.
Офіційна церемонія
Ведучим головної сцени став Іван Люлєнов — бессарабський болгарин із Молдови, український співак, комік та шоумен.
Віктор Куртєв, президент і голова наглядової ради кінофестивалю «ОКО», розповів, що культура є не лише інструментом об’єднання, а й справжньою «зброєю концептуального рівня»:
«У бізнесі, у військовій справі чи будь-якій іншій сфері зазвичай говорять про три рівні управління — тактичний, оперативний і стратегічний. Але насправді їх чотири. Є ще вищий — концептуальний рівень, де визначаються не лише цілі, а й самі смисли. Протистояння відбувається на всіх рівнях, але більшість не усвідомлює: найважливішим є саме концептуальний. Його головна “зброя” — культура. Це справжня зброя масового ураження: вона діє повільно, майже непомітно, але неминуче формує результат, якщо ти не розумієш її сили.
Проблема України — у наших внутрішніх розколах, розбраті й дезорганізації. Причина цього в тому, що ми часто стаємо жертвами концептуального управління зовнішніх центрів впливу. Нас навмисно розділяють, тоді як ми лише починаємо вибудовувати власний центр концептуальної влади. І ключ до цього — культура. Спільний культурний простір здатен об’єднати всю країну, враховуючи її непросту історію та регіони, де українці не становлять етнічної більшості — як-от у південній Бессарабії. Це маленький, але показовий приклад: через нього ми демонструємо велику амбіцію — навчитись діяти на концептуальному рівні. Бо саме там вирішується, чи нас знищать, чи ми зуміємо ефективно боротися і, зрештою, збудувати країну майбутнього — країну нашої мрії».
Елена Слатінська-Ованезова, тимчасова повірена у справах Посольства Республіки Болгарія в Україні, сказала:
«Фестиваль цього року проходитиме і в Болгарії, у кількох містах. Це дозволить нам ще глибше пізнати культуру одне одного та зблизитися через традиції спільного спадку. Адже саме традиції — одна з тих речей, які найбільше об’єднують людей».
Олена Івановська, уповноважена із захисту державної мови, пояснила:
«Культура України зіткана з багатьох прекрасних пазлів. Цю мозаїку варто берегти так само, як її сьогодні боронять ЗСУ. Символічно, що на відкритті ми бачимо перформанси української маланки й болгарських кукерів. Попри відмінності, у них прочитуються універсальні ідеї — мудрість предків, стійкість і сила, які допомагають нам пройти цей шлях і перемогти».
Ігор Вернер, заступник Голови Державної служби України з етнополітики та свободи совісті, прокоментував:
«Наш мандат — не лише інтегрувати національні меншини, а й допомогти кожній із них зберегти та розвивати власну культуру. Україна — поліетнічна держава. Сьогодні символічно, що фестиваль відкриває стрічка Тетяни Станєвої “Мертва квітка”. Адже війна змушує нас ставити питання: як зберегти культуру кожної громади, не допустити культурних гетто, а пам’ятати, що наша сила в єдності, а єдність — у розмаїтті».
Сергій Димитрієв, міський голова Болграда, сказав:
«Кіно — це не просто мистецтво, а потужний інструмент, який відображає дух часу. Воно стає свідком мужньої боротьби українського народу. Фестиваль “ОКО” має особливе значення, адже зберігає місцеві традиції й водночас відкриває світові культури».
Анастасія Цимбалару, акторка та амбасадорка фестивалю, розповіла:
«Сьогодні для мене особливий день, адже вперше я стою на сцені не як акторка, а як людина, яка народилася у Болграді — багатокультурному краї, де поруч живуть українці, болгари, молдавани, гагаузи. Ми різні, але нас об’єднує любов до України. Ми тут, щоб нагадати: культура і мистецтво можуть існувати навіть у найтемніші часи. Війна не здатна знищити наше коріння, пам’ять і мистецтво».
Тетяна Станєва, засновниця та директорка фестивалю ОКО, сказала:
«Ви навіть не уявляєте, яких зусиль потребує організація такої події у час війни — це стосується і ресурсів, і безпеки. Але ми готували цю подію рік і привезли до Києва понад 90 фільмів. Я впевнена, що кожен знайде у програмі стрічку, яка відгукнеться саме йому.
Для мене рішення провести “ОКО” в Києві було непростим. Адже ми задумували фестиваль як міст між Бессарабією та центром України. Та сьогодні шлях до Бессарабії ускладнений. І я погодилася провести фестиваль у столиці лише як “амбасаду Бессарабії” — нашого дому, який ми любимо і не хочемо втратити. Фільм “Мертва квітка” теж є частиною цієї амбасади. Це історія про те, як війна вбиває не лише життя, а й культуру».
Фільм-відкриття
Відбулася світова прем’єра документальної стрічки Тетяни Станєвої «Мертва квітка» — особиста історія про збереження традицій бессарабських болгар у час війни: «Найдорожчими для мене є герої фільму — мешканці села Криничне, мого рідного села, за яким я дуже сумую. Я дуже сподіваюся, що воно не залишиться тільки у цій стрічці, що культура буде і матиме змогу відродитися після закінчення війни».
Культурна програма
Гостей частували бессарабською кухнею, відбувся символічний танець єдності — болгарське хоро, виступи гуртів «ГуляйГород» і LUIKU. Хедлайнер LUIKU створив у залі справжнє свято музики та життя.
Емоції гостей
Фестиваль відкрився не лише офіційними промовами, а й особливою атмосферою.
«Неймовірна краса атмосфери, просто в захваті від масштабу», — ділилися гості.
«Це було тепло, сенсово й глибоко. Бессарабія славиться щедрістю та гостинністю, і ми сьогодні це відчули», — зазначали відвідувачі.
Благодійність
Під час вечора відбувся аукціон на підтримку 88 окремого батальйону морської піхоти, який базується у Болграді та сформований переважно з представників етнічних спільнот Бессарабії. Зібрані 135 тисяч гривень спрямують на придбання засобів зв’язку та антидронові плащі.
Спонсором бессарабської гостини та урочистого відкриття фестивалю став Віктор Куртєв — президент і голова наглядової ради кінофестивалю «ОКО», меценат та експерт з питань енергетики.
Під час благодійного аукціону він придбав дві світлини з виставки. Одна з них від інформаційних партнерів Ukraïner і зроблена в галицькому селі Белелуя фотографа Артема Галкіна. Друга — з кукером, який став обличчям кінофестивалю цього року і є на всіх постерах, афішах та програмах «ОКО», авторства болгарського фотографа Івана Шішієва. Обидві фотографії Віктор викупив за 100 тисяч гривень, які пішли на підтримку 88-го окремого батальйону морської піхоти.
Також волонтерки розіграли прапор батальйону з підписами бійців, тубус від міни 82-го калібру з Херсонського напрямку та лімітовану пляшку вина від Villa Tinta з ексклюзивним дизайном для «ОКО».
Програма фестивалю
Нагадуємо, що цьогоріч у програмі «ОКО» — 95 фільмів із 55 країн світу, представлених 24 мовами. Покази — у Києві, Одесі, Болграді та Софії (Болгарія).
- 6—10 вересня 2025 — Київ (покази, виставки та панельні дискусії в Будинку Кіно).
- 8—14 вересня 2025 — Одеса (покази у кінотеатрі «Сінема Сіті», ТРЦ FontanSky).
- 12—14 вересня 2025 — Болград (покази програми та нагородження переможців конкурсів NASHE OKO та OKO SHORT).
- 3—11 жовтня 2025 — Софія, Болгарія (відкриття, показ програми, виставки, панельні дискусії та нагородження переможців OKO GLOBAL, закриття).
Практична інформація
Розклад та абонементи:
https://ticketsbox.com/mizhnarodnij-etnografichnij-kinofestival-oko/
Підтримка
6-й Міжнародний етнографічний кінофестиваль «ОКО» підтримується Європейським Союзом за програмою Дім Європи.
МЕКФ висловлює щиру вдячність спонсорам та партнерам української едиції:
Віктору Куртєву (Президенту фестивалю та голові наглядової ради «ОКО»); паромній переправі «Орлівка — Ісакча»; Юрію Дімчогло (Почесному президенту фестивалю «ОКО»); Одеській обласній державній (військовій) адміністрації; Болградській міській раді; MEGOGO; Villa Tinta; Посольству республіки Болгарія в Україні; Державній службі України з етнополітики та свободи совісті; Power Film Production; Національному фільмовому центру Болгарії; Neterra та ГО “Creativity and Culture Zone — K2 ZONE”.
Також дякуємо за підтримку нашим інформаційним партнерам: Ukraїner; Суспільне; ICTV2; Ми - Україна; Ми - Україна+; Державне агентство України з питань кіно.
Важлива інформація про «ОКО»:
Сайт фестивалю: https://www.okofilmfest.com.ua/
Facebook: https://www.facebook.com/okofilmfest
Instagram: https://www.instagram.com/okofilmfestival/
Letterboxd: https://letterboxd.com/okoieff/
Електронна пошта фестивалю: okofilmfestival@gmail.com
Генеральна директорка фестивалю — Тетяна Станєва
Програмний директор — Денис Буданов
PR-комунікаційниця — Оксана Восканян (Telegram: @Oksana_Voskanian)
До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.
Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.

