Последний, но не герой: способна ли Европа преодолеть слабость и возглавить свободный мир

Коли США нестабільні, Китай дедалі авторитарніший, а Росія повністю в ролі Доктора Зла, світ відчайдушно потребує "хорошого героя", у якого можна було б повірити.

І є лише один кандидат на цю роль: Європа.

Жодна інша країна чи регіон не є настільки вільними, заможними, наділеними правильними цінностями і водночас достатньо великими, щоб бути прикладом для світу.

Але недостатньо, щоб "хороші" просто були хорошими.

Вони також мають бути сильними та рішучими.

І саме тут, на жаль, Європа зазнає поразки.

Зараз Європа виглядає не сильною.

Вона виглядає слабаком.

Спочатку з’явилася так звана торгова угода зі Сполученими Штатами.

Як написав мій колега з Лондонської школи економіки Луїс Гарікано, це була "не угода, а капітуляція".

Європа зробила низку поступок, включно з прийняттям 15% тарифів на свої ключові експортні товари, і не отримала нічого натомість.

Потім відбулося зібрання європейських лідерів у Білому домі 18 серпня.

Якщо є єдине мистецтво, яке Дональд Трамп довів до досконалості, то це створення видовищної сцени.

Він сидів у своєму великому кріслі, за великим столом, тоді як лідери Німеччини, Франції, Італії, Фінляндії, України та Великої Британії, а також президент Європейської комісії та генеральний секретар НАТО, стояли по той бік, як прохачі, сподіваючись потрапити на його старе реаліті-шоу "The Apprentice".

Жодне фото не могло краще передати явну асиметрію сміливості і реальної влади.

Але немає жодної причини, чому Європа має стояти на колінах перед "негідним" президентом США.

Населення Європи значно більше, ніж у США, а сукупний ВВП ЄС, Великої Британії та інших багатих країн поза ЄС, як Норвегія та Швейцарія, близький до американського.

Правда в тому, що слабкість Європи відображає її власні помилки.

Почнемо з найбільшої — безпеки.

Гарікано слушно зауважує: "Не можна виграти торгову війну проти армії, яка вас захищає".

60 років тому зацикленість президента Франції Шарля де Голля на незалежній європейській обороні виглядала як галлійська впертість.

Сьогодні це виглядає пророчо.

Агресія Росії показала, що Європа оголена без гарантій безпеки США — на які не можна покладатися, поки президентом залишається Трамп.

Європа не робить достатньо для усунення свого дефіциту безпеки.

Звісно, витрати на оборону зростають.

З 28 європейських членів НАТО двадцять витратили понад 2% ВВП на оборону у 2024 році — це означає збільшення на 0,6% лише за два роки.

Але це все ще далеко від показників США (3,4%).

І тим більше — від проєктованих Польщею 4,7% за результатами 2025 року.

Закупівля озброєнь у Європі також надзвичайно фрагментована: кожна країна намагається створити робочі місця, купуючи зброю локально.

Результат — неефективність і затримки.

Запропонований Європейський механізм оборони, який включав би Велику Британію та слугував би спільним агентством закупівель, є набагато кращим шляхом уперед, як і ідея (принаймні, на коротку перспективу) купувати в США зброю, необхідну Україні та Східній Європі для безпеки.

Це підводить нас до питання, як Європа може фінансувати своє переозброєння.

Євросоюз не створив ані єдиного ринку капіталу (щоб компанії могли дешевше брати кредити по всьому континенту), ані банківського союзу (щоб розірвати "порочне коло" між банками та їхніми національними урядами).

Також не створено постійно клас облігацій, випущених спільно від імені всіх членів ЄС.

Певна кількість європейського боргу була випущена за надзвичайних повноважень під час пандемії COVID-19, але незрозуміло, чи буде цей борг продовжено після погашення, і тим більше, чи слугуватиме він основою для чогось більшого та довготривалого.

Шкода, бо спільні єврооблігації принесли б величезну користь Європі.

В економічному сенсі це цілком логічно: фінансувати спільну оборону континенту шляхом випуску спільного боргу.

Єврооблігації також допомогли б перетворити євро на глобальний безпечний актив, і час для цього настав.

Адже завдяки витівкам Трампа долар дедалі більше виглядає як валюта ринків, що розвиваються, і інвестори скрізь шукають альтернативу.

З точки зору інвестора, облігації, забезпечені ЄС і не підпорядковані політичним та економічним коливанням окремих країн, були б безпечнішими та ліквіднішими.

Вони мали б нижчу відсоткову ставку, дозволяючи Європі значно заощадити.

А глобальне євро, ймовірно, було б сильнішим євро, і це змушує політиків з експортно орієнтованих економік, як Німеччина та Нідерланди, вагатися.

Але, можливо, сильніше євро було б ідеальним приводом для завершення іншого величезного незавершеного завдання: єдиного ринку.

ЄС має бути повністю єдиним ринком для торгівлі всіма товарами та послугами, але насправді залишається багато бар’єрів.

На кожні 100 євро доданої вартості в країнах ЄС лише 20 євро товарів рухаються між ними.

Для США цей показник — 45 доларів із кожних 100.

Ця дорога фрагментація була головною темою об’ємного звіту Маріо Драгі про конкурентоспроможність ЄС, який був опублікований у вересні 2024 року, а тепер збирає пилюку на полиці в Брюсселі.

Зовнішня слабкість Європи є результатом її внутрішньої слабкості.

Попри високі заяви Європи про просвітництво, політика континенту залишається такою ж дріб’язковою й короткозорою, як у будь-якій місцевій ратуші.

Коли колишня канцлерка Німеччини Ангела Меркель у 2012 році пообіцяла, що не буде єврооблігацій, "доки я жива", вона не демонструвала далекоглядну державницьку позицію, а просто намагалася заспокоїти місцевих націоналістів у пивних залах.

А зовсім нещодавно ліберально-інтернаціоналістичний президент Франції Емманюель Макрон робив усе можливе, щоб заблокувати торговельну угоду ЄС-Меркосур, догоджаючи тим самим французьким фермерам.

Якщо таке лідерство показують найвпливовіші політики Європи, чого тоді чекати від менш помітних політиків континенту?.

З Трампом, який загрожує з одного боку, і Путіним — з іншого, європейці більше не можуть дозволити своїм лідерам пасивності.

Останній "хороший герой", що залишився у світі, повинен вийти на передову.

Демократи скрізь чекають на це.

Колонка початково вийшла на сайті Project Syndicate і публікується з дозволу правовласника.