«Телекритиці»-«Детектору медіа» — 24 роки!

Можете вітати команду «Телекритики»-«Детектора медіа» з 24-річчям! 

«Як 12 вересня ми всі прокинулися в іншому світі, так і українське ТБ не зможе залишатися тим самим після досвіду висвітлення терористичних актів у США. Напевно, «мозкові центри» каналів уже спрямовано на аналіз прийнятих рішень, їхньої адекватності ситуації. Напевно, й політики змогли оцінити ефективність того медіаресурсу, який вони вкладають у рішення своїх тактичних та стратегічних завдань. Ну а глядач просто «голосував» кнопкою — розчаровуючись в одних каналах та захоплюючись професіоналізмом інших».

Це цитата з моєї телекритичної колонки від 14 вересня 2001 року з назвою «ТБ по-дорослому». Лінк на неї залишу в першому коментарі.

Саме з неї почалася «Телекритика». «Пологи» були трохи передчасними. Почавши з командою працювати над «Телекритикою» як проектом «Інтерньюзу-Україна» в серпні 2001-го, мали вийти «в ефір» десь на початку жовтня. Але тут сталося 11 вересня 2001 року в США. Звісно, я, як єдиний на той момент в країні телекритик, не могла пройти повз події такого масштабу і для телебачення! Як я завжди кажу про головний стимул для колумністів: «Не можу мовчати».

Ну і це був крутий інформаційний привід запуститися та привернути одразу увагу. Тож було прийнято рішення (дякую команді Kostiantyn Kvurt), яка на той момент адмініструвала проект і фінансово, і технічно - що поки я пишу огляд, програмісти готують сайт до передчасного народження.

Не буду зараз перегружати споминами про наш 24-річний шлях. Частина його описана на нашому сайті ГО, лінк дам у другому коментарі.

Сподіваюсь, що завдяки ЗСУ та всьому українському народу, нашим західним партнерам, ми зможемо через рік відсвяткувати 25-річчя! Як ніяк, один з перших в Україні інтернет-сайтів як таких і перший медіакритичний. Який, до речі, виростив з роками журналістів для всіх інших ресурсів, які почали працювати згодом в ніші «медіа для медіа».

Лише кілька фото, підписами під якими і розповім про деякі моменти нашої історії. І хочеться засвітити та подякувати всім колись причетним, навіть якщо когось ось так одразу не знайшла на фото, як, наприклад, Doroshenko Kostiantyn.

На першому фото всі ті, хто дав старт проекту «Телекритика», зробив його можливим. Сабіна Штьор, тоді прес-аташе посольства Німеччині в Україні, якій я першій сказала про своє бажання зробити власний медіакритичний проект. Марк Таплін, тоді перший секретар посольства США в Україні, з яким мене Сабіна познайомила. Він виявився постійним читачем моїх колонок «Телетиждень з Наталею Лигачовою» в «Дні», і одразу сказав, що посольство готове виділити кошти на стартап. Виникла одна проблема: я особисто була не готова адмініструвати проект, для мене фінансовий менеджмент був космосом. Тож деякий доволі довгий час пішов на пошук партнера. Врешті решт відбулася наша зустріч з Марждорі Роуз та Костєю Квуртом в Інтерньюзі, ми одразу про все домовилися і почалася робота. Карлос Паскуаль, тоді посол США в Україні, який незмінно підтримував «Телекритику».

На другому фото презентація проекту в Інтерньюзі, разом з Карлосом Паскуалем.

На третьому - мій ефір у зв'язку зі стартом проекту на «Сніданку з "1+1"». Незважаючи на непросту історію наших стосунків з «плюсами» у різні часи, на початку від каналу, особисто Олександра Роднянського була велика підтримка.

Четверте фото - перша команда «Телекритики», на якому немає лише Sherman Hanna, моєї заступниці та соколумністки. Але серед нас на жаль, вже покійний Сергій Черненко.

Зате Аня Шерман є на п'ятому фото, воно з святкування нашого 2-річчя. Команда тоді вже розрослася, є і Ніна Краснова, і Oksana Lysenko, і теж вже, на жаль, покійна Люда Гуменюк, і інші дорогі серцю колеги.

Шосте та сьоме фото - ще один фрагмент святкування 2-річчя в Бабуіні на Подолі. Щасливі були часи. І багато тоді забралося тих, хто завжди нас щиро підтримував, серед них і Тетяна Лебедєва, Taras Petriv, Artem Shevchenko, Оксана Волошенюк...

Восьме та дев'яте фото - наші знаменіті, не побоюсь цього слова, чати, провели дуже багато з відомими журналістами, політиками, дипломатами.

Десяте фото - ще одна команда «Телекритики», вже з Отар Довженко, Halyna Usatenko та Natalia Dankova.

11-те - ми в Лондоні з головним редактором друкованого журналу «Телекритика» (був такий, уявіть, виходив з 2003 по 2010 рік щомісяця!) Євгеном Мінко.

Ну і не можу не дати фото з моєю улюбленою Myroslava Gongadze, з якою багато що пов'язує ще з газети «День», що до вбивства Гії... Вашингтон, 2002 рік.

Всіх колег, які були з нами всі ці роки, названих в цьому дописі та неназваних, вітаю та висловлюю незмінну подяку. Ми круті!

І сподіваюсь на зустріч в наступному році!