Книга британської письменниці Вірджинії Вулф, яка понад століття вважалася втраченою, вийде друком у США 7 жовтня. Видавництво Princeton University Press опублікує збірку “Життя Вайолет” (The Life of Violet), створену ще у 1907 році, повідомляє “Суспільне”.
Рукопис знайшла професорка Урміла Сешагірі під час дослідження автобіографічного есе Вулф “Ескіз минулого” (A Sketch of the Past). Архів із документами зберігався в Лонгліт-Гаус у графстві Вілтшир, де й виявили тексти, що вважалися втраченими.
До книги увійшли три гумористичні оповідання про велетку, яка завдяки своїм суперсилам перемагає морських чудовиськ і долає соціальні стереотипи. За припущенням дослідників, образ головної героїні надихнула близька подруга й наставниця письменниці — Вайолет Мері Дікінсон, зріст якої становив 198 сантиметрів.
Збірка “Життя Вайолет” була завершена за вісім років до дебютного роману Вулф “Подорож” (The Voyage Out). Раніше вважалося, що зберігся лише чорновий варіант цих текстів, доступний у Нью-Йоркській публічній бібліотеці. Саме тому твори довгий час залишалися на периферії досліджень та сприймалися як незавершені.
За оцінкою літературознавців, знахідка дозволяє побачити інший бік творчості авторки, яку часто характеризують як “похмуру та трагічну”. Нова публікація демонструє талант Вулф у гуморі й містить теми, які перегукуються з її подальшими роботами. Зокрема, у тексті героїні обговорюють ідею мати власний будинок — мотив, що згодом ліг в основу відомого есе “Власна кімната” (A Room of One’s Own), опублікованого у 1929 році.
Вірджинія Вулф залишається однією з ключових постатей літератури XX століття. Її романи та есе вплинули на розвиток модернізму й формування ранньої феміністичної думки. Публікація “Життя Вайолет” розширює уявлення про творчу спадщину письменниці та відкриває нову сторінку в її літературному доробку.
Ганна Улюра у матеріалі “Що таке “хороша книжка” і хто вирішує, що вона — хороша?” розглядає, як формується уявлення про цінність літературного твору.