Мейнстрім початку XX століття: навіщо люди масово приймали радіоактивний радій

Реклама препарату Radithor говорила про те, що препарат може вилікувати акне, анемію, артрит, алкоголізм і астму. Пізніше до 1930 року цей список розширився до 150 захворювань, серед яких були серцево-судинні захворювання і менш небезпечні, як зморшки. Усі ці проблеми пропонувалося вирішити за допомогою "внутрішнього сонця" — високорадіоактивних ізотопів радію, пише Popular Science.

Шарлатан Бейлі був одним із багатьох, які в той час захопилися "корисними властивостями" радію.

"Радій став мейнстримом тому, що радієва промисловість цього хотіла. Наука і комерція настільки переплетені, що ми не можемо їх по-справжньому розділити", — каже Марія Рентеці з Університету Фрідріха-Олександра в Ерлангені-Нюрнберзі.

У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Препарат Бейлі містив стільки радіації, що порожні флакони з Radithor, які були перевірені пізніше, визнали радіоактивною небезпекою. Найвідомішою жертвою Radithor став багатий бізнесмен Ебен Баєрс, який 1927 року зламав руку і почав приймати небезпечний препарат за рекомендацією лікаря.

Протягом наступних п'яти років Байєрс проковтнув понад 82,8 літра води, приправленої двома радіоактивними ізотопами: радієм-226 і радієм-228. Бізнесмен помер 1932 року від обширного отруєння радіацією, препарат Radithor буквально проїв його скелет.

Смерть Байєрса вилилася у величезний скандал, який змусив Федеральну торгову комісію заборонити продаж Radithor.

Цікаво, що флакони з препаратом продавалися з наклейками "Сертифікована радіоактивна вода". На той час американська радієва промисловість, очолювана піттсбурзькою компанією Standard Chemical Company, яка видобувала та видобувала цей елемент, мала багатообіцяючий продукт і маркетинговий план, що випереджав науковий процес.

Радій був відкритий Марією і П'єром К'юрі ще 1898 року, які вдосконалили метод виділення цього елемента з руди. До 1914 року Standard Chemical успішно лобіювала Американську медичну асоціацію, щоб схвалити першу обробку радіоактивної води.

Медики того часу припускали, що в радії можна знайти "іскру життя". Журнал Popular Science ставив те саме питання в червні 1923 року, за рік до появи препарату Radithor на ринку. Вчені того часу вважали, що радієве випромінювання займе своє місце в лікуванні майбутнього. Частково вони мали рацію: рентгенографія, заснована на радіоактивному випромінюванні, стала стандартною медичною практикою.

У 1920-х роках почали масово з'являтися креми, мазі, тоніки, косметика та ін'єкції з радієм, які обіцяли омолодження для душі й тіла. За деякими підрахунками, тільки Вільям Бейлі продав близько 400 000 флаконів Radithor по 1 долару за штуку, що принесло майже 8 мільйонів доларів у сьогоднішніх цінах.

Але у цього багатства була своя ціна, і досить висока. У 1949 році Бейлі помер від раку сечового міхура. У 1970 році його тіло було ексгумовано для дослідження на предмет радіації. Тоді з'ясувалося, що смерть самого Бейлі, ймовірно, також була спричинена його "чудодійним" засобом.

Нагадаємо, вчені знайшли настільки радіоактивний елемент, що його майже не існує на Землі. Період напіврозпаду цього елемента становить лише 22 хвилини, тоді як в урану — 700 млн років.