Воєнні колії редакції. Вересень

Усіх вітаємо у жовтні! Головне, що дожили, у наш час цілком достатній привід для привітань. Залишається лише одне питання: чого наша волонтерська частина редакції написала на картинці «Вересень»? Доповідаємо.

Це такий собі імпровізований звіт аж за місяць. Насправді — ні. Редакція та волонтерський штаб працюють інтенсивно, і дуже часто чимось доводиться жертвувати заради успіху на своєму напрямі. Наприклад, для перекладу RUSI ми два тексти зсунули в черзі, уявляєте? А ще встигли все підготувати.

Тому, якщо ви дуже-дуже хочете, щоб ми таки вистояли, саме пора підтримати «Петра і Мазепу». На жаль, донати лише меншають. І ми розуміємо, що час такий.

Банківські карти:

5363 5420 9133 0846 (грн)
4149 4993 7454 7733 (євро)
5168 7520 1764 7978 (долари)

Також маємо гарний PayPal:

[email protected]

Реквізити для переказів у євро:

BENEFICIARY: PIDTURKIN DMYTRO
ACCOUNT: 4149 4993 7454 7733
BANK OF BENEFICIARY: JSC CB PRIVATBANK, 1D HRUSHEVSKOHO STR.,
KYIV, 01001, UKRAINE
SWIFT CODE/BIC: PBANUA2X
CORRESPONDENT ACCOUNT: 623-160-5145
INTERMEDIARY BANK: J.P.MORGAN AG, FRANKFURT AM MAIN, GERMANY
SWIFT CODE/BIC: CHASDEFX
IBAN: UA563052990262086400935856197

Реквізити для переказів у доларах США:

BENEFICIARY: PIDTURKIN DMYTRO
ACCOUNT: 5168 7520 1764 7978
BANK OF BENEFICIARY: JSC CB PRIVATBANK, 1D HRUSHEVSKOHO STR.,
KYIV, 01001, UKRAINE
SWIFT CODE/BIC: PBANUA2X
CORRESPONDENT ACCOUNT: 0011000080
INTERMEDIARY BANK: JP MORGAN CHASE BANK
SWIFT CODE/BIC: CHASUS33
IBAN: UA413052990262076400935856385

А тепер переходимо власне до теми статті. По-перше, наш любий Подтуркін отримав ще одну нагороду. Нам цим похвалитись приємно, бо знаємо: на відміну від багатьох інших, Геннадійович працює більше, ніж влізе на якусь медаль чи грамоту. Втім, коли це підкреслюють — хіба не варто про це написати?

Вітаємо й вас, любі читачі! Серйозно. Бо без вашої допомоги наші воєнні колії закінчилися б десь на самому початку.

По-друге, наші старання взагалі помічають зовні. Наприклад, волонтерський штаб «Петро і Мазепа Медіа» вже розвіз по Україні стільки фронтових тваринок, роздав стільки корму та підтримав стількох зооволонтерів у цей скрутний час, що до нас уже звертаються й профільні організації. Так, ми взяли участь у з’їзді Всеукраїнської спілки громадських організацій «Асоціація зоозахисних організацій України» (або просто АЗОУ).

Зустрілися 20 вересня. Нарешті познайомились із багатьма зоозахисниками, яких знали у віддаленому режимі, або лише чули про них. Добре, що можна ось так зібратись та поговорити про подальшу роботу.

Чим запам’ятався з’їзд? Наймолодшому учаснику — 19 років, найстаршій учасниці скоро буде 74. Такі різні люди, але мета одна.

Цей «наймолодший», до речі, вчиться на ветеринара. Звати його Богдан Курусь, сам із сонячної Донеччини. Нині очолює громадську організацію Білозерська. Непогано як для зовсім молодого парубка, чи не так? Пишаємось знайомством та чекаємо про нього лише хороші новини, от чесно кажемо.

На з’їзді отримали звіт ГО «Ветеринари без кордонів» та порушили питання пероральної вакцинації диких тварин. Усе-таки вони частенько заходять до населених пунктів. Чом би не зайнятись проблемою дещо на випередження, не чекаючи на кепські наслідки?

Вистачало тем для обговорень. У тому числі й щодо зміни чинного законодавства. А ще там обрали президента АЗОУ (спойлер: переобрали) та віце-президентів (теж переобрали).

Ну, про зустріч ми написали багато, а треба було б ще більше. Та пора перейти до інших частин звіту. Чули про молодіжний благодійний фонд «НЕКСТ»? Якщо ні — не переживайте, ми стараємось їм допомагати час від часу. Зараз закинули дитячі подарунки на український Південь: нехай в Одесі, Татарбунарах та Овідіополі працюють із дітками, зайвий раз не думаючи про ресурси.

Окремо відзначимо Овідіополь. Нам влаштували цілу екскурсію, показавши місцевий центр волонтерів. Приємно бачити, що таких, як ми, аж настільки багато. Хоч і треба ще більше.

Ще встигли заїхати на Чернігівщину. Прилуцький район багато хто з вас пам’ятає по тому, як там тривали бої з росіянами. На жаль, там і зараз пахне війною. Але всупереч усім планам ворога, там продовжує працювати сиротинець. Він розташований у селі Удайці.

Звісно, ми не могли туди не заскочити, проїжджаючи поряд. І не з порожніми руками! Як завжди, чого задарма їздити?

Зараз закинули дітям канцтовари, які потрібні їм для навчання. Маленький населений пункт, де навіть формально має бути приблизно 900 людей (мабуть, зараз набагато менше). Як будемо їхати ще, постараємось прихопити й інші важливі речі. І дякуємо вам, що їздите разом із нами, любі читачі — так чи інакше, ваша копійчина передає привіт і ось цим маленьким українцям також.

Звіт короткий, та навіть якби був на 40 тисяч знаків, він не зміг би описати й десяту частину всіх наших пригод. Сподіваємось, скоро здивуємо вас ще.

І дописуємо цей звіт, звісно ж, уже на колесах та з телефона. Як інакше?