Як українські актори виглядали в школі: ексклюзивні фото та смішні історії

До речі, про них! Щороку, у першу неділю жовтня, в Україні відзначають День вчителя. Цьогоріч свято припало на 5 жовтня. І на честь цього деякі актори комедії "Батьківські Збори" поділились курйозними спогадами зі шкільних років. Про вчителів, однокласників та загалом безтурботне дитинство та запальну юність. Ексклюзивно для Кіно 24.

Тоня Хижняк

"У 7-му класі у нас був однокласник із чудовим почуттям гумору. Я пам'ятаю, як вчителька математики поставила питання, а він встав і каже: "Вибачте, я не компетентний у цьому питанні, на це питання відповість мій колега Денис". І дивиться на учня, який сидів із ним поряд... Цей Денис сидить і питає: "Ти що робиш?". Ми тоді всі дуже сміялися! Пам'ятаю, вчителька зняла окуляри й просто рукою била об парту від сміху. Але все закінчилося тим, що вона сказала: "Ну що ж, Денисе, ваш колега дав вам слово", і Денису довелося викручуватися біля дошки".

Тоня Хижняк в школі / Фото пресслужби

Андрій Ісаєнко

"У 10-11 класах у нас була дискотека в шкільній їдальні. Ми трішки випили перед цим і я за кимось гнався. Якраз в той час з їдальні виходила директорка школи, ми врізалися в неї й наступного дня нас викликали та вичитали. Але в той момент якраз уперше в нашій школі обрали президента й депутатів школи. І найсмішніше, що вони пили тоді разом із нами. На наступний день разом із завучем вони мали мені винести вирок: чи виганяти, чи покарати. Завуч сиділа, не розуміючи, що відбувається, тому що всі ці люди вчора були зі мною, і сьогодні вони не могли мене ніяк засудити, бо були чесні й гарні друзі. Вони просто сказали: "Нехай подумає над своєю поведінкою".

Андрій Ісаєнко в школі / Фото пресслужби

Анастасія Цимбалару

"У шкільні роки я була старостою класу, старанно навчалася і по нинішнім міркам мене сміливо можна було назвати занудою. Тож "курйозів" зі мною особливо не траплялося. Але, не зважаючи на це, після кожних батьківських зборів я все одно намагалася навести лад у квартирі й "на всяк випадок" раніше лягти спати. Єдине з кумедного, що пам'ятаю, то це, як вчителька постійно підходила, розповідала про тему уроку, і ставила руку на мої зошити. Після цього більшу частину уроку я думала, як делікатно можна відстояти свої кордони й захистити свої зошити від чужих посягань (усміхається – Кіно 24)".

Анастасія Цимбалару в школі / Фото пресслужби

Назар Задніпровський

"Директорка школи Заєць Євдокія Максимівна інколи викликала маму в школу через мою жахливу поведінку. Але інколи я міг таке утнути, що вже навіть маму не викликали. Директорка дзвонила бабусі – народній артистці України Юлії Семенівні. І от дві "великі" жінки закривалися в кабінеті, довго розмовляли, а потім виходили, і Юлія Семенівна мені одразу казала: "Вдома поговоримо!". А потім я від неї отримував прочухана. Вона була для мене дуже авторитетною людиною. А директорка після тої зустрічі казала: "Тільки завдяки твоїй бабусі залишаємо тебе в школі й не виганяємо".

Назар Задніпровський в школі (другий зверху праворуч) / Фото пресслужби

Лілі Цвєлікова

"Ой, я була певно тих "зануд", у кого було надто насичене творчістю дитинство. КВК, виступи зі шкільним хором, де я була солісткою, тренування зі спортивного туризму і скелелазіння, а ще засідання шкільного парламенту… Тож у директора і завуча бувала, але частіше через те, що потрібно було кудись відпроситись на змагання з уроків. А прогулювала, бо зависала в актовій залі на репетиціях. Скукота! (усміхається – Кіно 24)".

Лілі Цвєлікова в школі / Фото пресслужби

Володимир Кравчук

"Якось мій товариш по парті приніс до школи перцюгу і змастив мені ковпачок ручки. Такий тоді був прикол, бо всі гризли ручки. Звісно, я вгриз ковпачок, і мені так пекло в роті, що я ледве досидів до кінця уроку. Він одразу "спалився", що це зробив, і я вирішив йому помститися. Узяв у нього цей перець і змастив ручки всім однокласникам, а в кого було кілька ручок, то я на перерві заліз у пенал і змастив усі. Потім, коли почався урок географії, я почав помічати, як люди червоніють і швидко дихають. Зрозумів, що більшість класу спробувала ручки, і хтось додумався ще й потерти очі. Просто в якийсь момент учитель не розумів, чому весь клас сидить червоний і важко дихає. А ми з моїм другом закрилися контурними картами й сміялися до сліз. Вчитель методом виключення зрозумів, що ті, хто сміється, і зробили це. Так я отримав запис у щоденнику: "Батьків до школи! Змастив ручки перцюгою".

Володимир Кравчук в школі / Фото пресслужби

Аліса Тункевич

"Курйозів у школі було безліч, але найбільше запам'ятався один крінжовий випадок, який навчив мене важливого "життєвого року". Я була в 5-му класі, а моя сестра вже була старшокласницею. Вона розповіла, що існує таке "правило": якщо вчитель запізнюється на 15 хвилин, учні можуть усі разом піти з уроку. Треба розуміти, що тоді часи були інші: ми, діти, мали значно менше прав, ніж сучасні школярі. М'яко кажучи, "дзвоник був тільки для вчителя". Але я вирішила випробувати долю й розповіла про це своїм однокласникам. Ми вирішили піти з уроку англійської мови, бо вже минуло 15 хвилин. Я переконала всіх, усі погодилися – і ми вийшли. Аж раптом у коридорі ми зустріли вчительку англійської. Вона сказала, щоб ми зайшли в клас і пояснили, що сталося. Пам'ятаю, я мало під землю не провалилася від страху й сорому. Усі діти дружно заявили, що це я їх підбурила і змусила піти. Мене покарали й вдома, і в школі. З того часу знаю: "команда" має велике значення".

Аліса Тункевич в школі / Фото пресслужби

Володимир Ніколаєнко

"Коли я навчався в початкових класах, у нас була дуже строга завуч школи. Вона володіла таким голосом, що чутно було, мабуть, в кінці району. А тих, хто бігав в коридорі, вона запам'ятовувала, а потім підходила непомітно і хапала за вуха так сильно, що надовго відбивало охоту бігати в приміщенні. Також пам'ятаю учительку з української мови, яка любила співати й нам співала народні пісні сопрано. А ще у нас раз на три місяці були вечори пародії на вчителів. Всі були з гумором, крім вчительки російської мови (висновок: р*сня – г*вно). А у шостому класі прийшла в клас завуч і сказала, що наш клас підпорядковується до студії театрального колективу. Ось так і почалась моя кар'єра в мистецтві. Театр зайшов до душі!".

Володимир Ніколаєнко в школі / Фото пресслужби