Сльозогінний газ у відповідь на штурм: чого вимагають мітингувальники у Грузії

Однак грузини не були готові до таких радикальних дій. Про це в ефірі 24 Каналу розповів експерт-міжнародник із Грузії Георгій Іналішвілі, зауваживши, що люди просто потім продовжили протести, які тривають вже кілька сотень днів.

Чого вимагають мітингувальники у Грузії?

Вчора, 4 жовтня, протестувальники в Грузії намагались штурмувати палац президента, але спроба провалилась. Після цього люди пішли до Парламенту. Там поліція застосувала водомети та сльозогінний газ, а в ніч на 5 жовтня затримала усіх організаторів протесту.

Загалом протести в Грузії спалахують протягом 300 днів. Почались вони минулого року, коли влада оголосила про призупинення перемовин щодо вступу країни в ЄС. Через це люди виходять на мітинги у різних містах, зокрема перекривають головний проспект у Тбілісі.

Вчора були вибори до органів місцевого самоврядування, через що і бойкотували. Був успіх – найменша явка на місцевих виборах від початку відновлення незалежності Грузії,
– наголосив він.

Іналішвілі додав, що суспільство буде продовжувати мітинги. Однак грузини не бачать серед влади опозиційних лідерів, тому вони будуть шукати організаторів протестів. Спершу люди діяли радикально, але потім передумали. Грузини почали називати свої мітинги мирною революцією.

Цікаво! Президентка країни Саломе Зурабішвілі не підтримала спроби захоплення президентського палацу. Вона наголосила, що продовжить стояти поруч з народом мирно.

Що передувало протестам в Грузії?

• На виборах до органів місцевого врядування у Грузії перемогу попередньо здобули представники "Грузинської мрії". Вони відомі своїми проросійськими поглядами, водночас суспільство прагне відновити процедуру вступу в ЄС.
• Більшість мешканців Грузії не довіряють результатам виборів. Через це явка на муніципальних виборах була меншою, ніж в минулі роки – лише 33%.
• На тлі цього грузини розпочали мітинги – будували барикади та навіть підпалили російський прапор. Прем'єр-міністр Грузії та лідер партії "Грузинської мрії" Іраклій Кобахідзе пригрозив через це репресіями.