Гладіолуси мають ще одну цікаву назву українською: цікаві факти про ці квіти

Гладіолус — одна з найвеличніших і найурочистіших квітів літа та осені, що прикрашає сади своїми високими, стрункими стеблами та яскравими, багатими суцвіттями. Проте, ця квітка має не лише захопливий зовнішній вигляд, але й дуже цікаву історію назви, зокрема, в українській мові.

Косарики — українська назва з народним колоритом

В українській мові, окрім широко вживаного слова гладіолус, існує ще одна красива і милозвучна назва для цієї рослини — коса́рики.

Ця народна назва походить від візуальної схожості довгого, тонкого і загостреного листя гладіолуса на ле́зо коси або коса́рський меч. Вона відображає спостережливість та поетичність української народної традиції, яка надавала рослинам імена, виходячи з їхніх характерних ознак.

Обидва варіанти — і гладіолус, і косарики — є правильними для вживання в українській мові, хоча «косарики» має більш автентичний та розмовний відтінок, а «гладіолус» є загальноприйнятим ботанічним терміном.

Цікаві факти про гладіолуси

Назва цієїї квітки несе в собі відлуння героїчної доби Стародавнього Риму. Слово «гладіолус» прийшло до нас із латинської мови і нерозривно пов’язане зі світом відважних воїнів. В її основі лежить могутнє латинське «gladius», що означає «меч» або ж «короткий меч гладіатора». Сама ж назва Gladiolus є його зменшувальною формою, буквально переводячись як «маленький меч».

Квітка заслужила таке грізне ім’я завдяки своїй унікальній формі: її довге, струнке, загострене листя ніби викуване з металу, разюче нагадуючи лезо або гостру шпагу, що здіймається до неба. Так, у самій назві цієї рослини поєдналися витончена краса та сувора символіка військової звитяги.

Цікаво, що в Стародавній Греції рослину називали «ксіфіоном», що також означає «меч», підкреслюючи спільність візуального сприйняття цієї квітки різними культурами.

Гладіолус як квітка перемоги та вірності

Завдяки своїй формі — асоціації з мечем, гладіолус став носієм символіки, яке формувалося ще в Стародавньому Римі.

Насамперед, ця квітка була символом перемоги та незламної сили. У Римській імперії гладіолус вважали почесним знаком — гладіатори, які здобули славу та перемогу на арені, часто отримували ці квіти як знак шанування їхньої доблесті та мужності. Це був квітковий тріумф, що уособлював заслужену славу.

Ба більше, давні римляни вірили в магічну силу цієї рослини. Існувала легенда, за якою бульбоцибулини гладіолуса воїни носили на шиї як потужний амулет. Вважалося, що такий оберіг має силу захистити від смерті та неминуче приносить перемогу в бою.

Але найзворушливіша історія перетворила гладіолус на символ вірності та дружби. Легенда оповідає про двох друзів-воїнів, яких полонили та змусили битися як гладіаторів. Вірні своїй дружбі, вони відмовилися підняти меч один проти одного і були страчені. Однак, щойно їхні тіла впали на землю, з рукоятей їхніх мечів розквітли чарівні гладіолуси. Відтоді ці квіти уособлюють вірність, пам’ять та благородство духу, що був сильнішим за смерть.

Походження, різноманіття гладіолусів

Рід налічує щонайменше 285 дикорослих видів, проте більшість із них не справляють особливого враження. Наприклад, в Азії та Середземноморській Європі зустрічається лише близько десяти диких видів, чиї квіти дуже маленькі (до 4 см) і зібрані у скупі суцвіття.

Гігантські та ефектні сучасні гладіолуси, відомі в Україні є результатом багатовікової гібридизації. Своїм розквітом як садова квітка гладіолус завдячує початку XIX століття. Саме тоді європейські ботаніки звернули увагу на неймовірне різноманіття, яке зберігається у Капському флористичному регіоні на півдні Африки.

Тільки в цьому регіоні росте аж 168 видів гладіолуса! Ботаніки почали схрещувати ці африканські види з європейськими різновидами, започаткувавши еру виведення нових, неповторно гарних сортів. Фактично, усі сучасні садові гладіолуси ведуть свій родовід саме від цього міжконтинентального схрещування.

Окрім Південної Африки, значні осередки зростання диких гладіолусів існують на Мадагаскарі (9 видів) та в горах екваторіальної Африки (84 види).

Результатом зусиль селекціонерів стало створення понад 5000 сортів садових гладіолусів у світі. Проте життя сорту не вічне. Старі різновиди поступово зникають, оскільки з часом у рослин накопичуються дефекти ДНК навіть при вегетативному розмноженні, що знижує їхню життєздатність. Середній «вік» сорту становить близько 10 років, хоча окремі винятки можуть успішно існувати до 30–40 років.

Застосування гладіолуса

У народній медицині гладіолус шанували як універсальний засіб. Його активно використовували завдяки протизапальним, знеболювальним та антимікробним властивостям. Зокрема, у XVIII столітті коріння цієї квітки стало популярним домашнім засобом для полегшення виснажливого зубного болю.

У кулінарії вживали його цибулини, які запікали та включали у свій раціон. Також молоде листя додавали до страв як зелень.

Як захисний оберіг і талісман рослина була незамінна — у середньовіччі воїни носили цибулинки як особистий талісман, вірячи в їхню силу. А для захисту оселі від бід їх часто розвішували в будинках.

Президент США Дональд Трамп / © Associated Press Королева Матильда / © Getty Images Розподільчі мережі готові до російських атак / © ТСН.ua ППО / © tsn.ua