Настали часи, що за російське громадянство треба страждати

Коли мені вручали паспорт громадянина СССР, в 16-ть років, я розказував напам'ять вірш Маяковського «Стихи о советском паспорте». Досі можу напам'ять розказати цю х-єту...

«Я достаю из широких штанин, дубликатом бесценного груза».

14 жовтня 2025 року за даними, наданими СБУ, громадянства України позбавлений мер Одеси Труханов. Служба безпеки виявила, що він громадянин РФ з 2015 року.

«Філософія громадянства» – непроста штука. Як на мене, не може бути позбавлений громадянства за жодних обставин українець, народжений в Україні. Бо мають бути якісь непорушні права, правила й принципи.

З іншого боку, і мером міста в часи війни ніяк не може бути особа з прихованим громадянством країни агресора. Тим більше, що саме ця особа тягнула «русскій мір» в Одесу прямо за вуха впродовж багатьох років.

Навіщо багато людей позаводили те російське громадянство, – питання риторичне. Вони також думали, що «Киев за три дня». А як не склалося, то повдягали вишиванки і згадали, що «реве та стогне Дніпр широкий». Заставило! Змусило!

У всякому випадку, цивілізований світ зараз лаштується так, що за російське громадянство треба трохи страдать. Це логічно, закономірно й духовно. Так заповідали Фьодор Достоєвський і Іван-дурак з російських народних казок...