/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F35%2F413ef515b905f3cd1ae9c9f55640d75f.jpg)
От быстрой победы Украины до нападения на ЕС: как в Польше видят изменение планов Кремля
Чи можна назвати нинішнє зростання антиукраїнських настроїв у Польщі результатом російських гібридних атак? І чи вплине перемога на президентських виборах Кароля Навроцького на співпрацю Києва та Варшави?.
Ці питання "Євро.
Правда" поставила Яцеку Севері, колишньому очільнику Бюро національної безпеки Польщі (аналог українського РНБО).
Яцек Севера обіймав цю посаду з жовтня 2022 року до початку нинішнього (а до того – був державним секретарем у канцелярії президента Анджея Дуди).
А відповідно – брав безпосередню участь у підготовці польської допомоги Україні як на початку повномасштабного російського вторгнення, так і потім.
Але й разом – не оминули його оцінки ймовірності нападу Росії на країни ЄС і готовності Польщі до такого сценарію.
Далі – пряма мова Яцека Севери.
Очікування вторгнення РФ.
Факт термінового розміщення американською стороною на території Польщі 82-ї повітряно-десантної дивізії демонстрував серйозність, з якою американська сторона ставиться до загрози з боку Російської Федерації.
Наші експерти на підставі даних, переданих Сполученими Штатами, досить точно прогнозували і сам факт вторгнення РФ, і спосіб його проведення.
Йдеться про застосування засобів повітряного нападу на першому етапі, паралельно з наземним вторгненням з декількох напрямків, у тому числі – з території Білорусі.
Таким чином прогнози американців підтвердилися фактами.
І так само частина польських експертів також передбачили такий сценарій.
Значною мірою дії Польщі, пов'язані з підготовкою до вторгнення, були зумовлені тим, як діяли США, а також швидким розвитком подій.
Тут також варто додати, що перед повномасштабним вторгненням Росії в Україну, за кілька годин до перших вибухів, Україну відвідав президент Анджей Дуда.
Саме тоді темою розмов був очікуваний хід подій, які вже буквально висіли у повітрі, і дії Польщі.
Чому Захід недооцінював Україну.
Ми знаємо, що на Заході були прогнози, що Київ буде взятий вже за три дні.
Захід не усвідомлював, якого великого прогресу й трансформації зазнала українська армія.
Яку велику роль у цьому процесі відіграють ідентичність, національна ідея та прагнення українського народу до свободи від 2014 року.
Як наслідок, багато наших партнерів на Заході недооцінювали серйозність цих змін в українському суспільстві.
Усвідомлення того, що опір з боку України виявився значно потужнішим, героїзм ваших солдатів і видатне військове командування справили величезне враження і були певною несподіванкою.
Натомість у Польщі краще розуміли ці трансформації в українському суспільстві, проте навіть ми були надзвичайно вражені героїзмом українських вояків.
Тут треба відзначити роль генерала Залужного – його стратегія була надзвичайною і викликала захоплення Україною.
Також відзначу надзвичайно сміливі дії генерала Буданова, які часто викликали на Заході шок від розмаху українських можливостей.
Рішення про передачу озброєння було прийняте після початку війни, і на його прийняття вплинула не лише військова оцінка потреб Збройних Сил України чи усвідомлення того, що ЗСУ здатні належним чином скористатися цим озброєнням, а й тісні стосунки лідерів наших країн, а також чудовий дух співпраці між народами, коли два мільйони українських жінок і дітей потрапили до Польщі.
Цей величезний біль, який був помітний у перші тижні війни, привів до того, що у польській владі, по суті, не було суперечок щодо необхідності передачі Україні озброєння, незважаючи на те, що це рішення було дуже серйозним і складним з військової точки зору.
Втрачений шанс на перемогу у 2022 році.
На мою думку, українці зробили надзвичайні речі і мали навіть реальний шанс не лише зберегти під своїм контролем південь, а й відвоювати у 2022 році Донбас та Луганськ.
Що дало би можливість завершити війну ще у 2022 році.
Шанс на це був реальним за умови, якби західні союзники за прикладом Польщі почали негайну передачу Україні зброї, здатної завдавати глибоких ударів, бронетехніку, яку українці могли б використовувати.
Це дозволило би втілити українську командирську майстерність у конкретні дії на полі бою.
Тоді Росія зазнала б остаточної поразки в 2022 році.
На жаль, це вікно можливостей було втрачене через повільність європейських союзників з НАТО.
З цього перебігу подій випливають два висновки.
По-перше, дуже добре, що сьогодні така позиція Німеччини, Франції та інших союзників зазнала таких радикальних змін.
Однак другий висновок полягає в тому, що навіть незважаючи на залучення Німеччини в такому масштабі, якби цих помилок вдалося уникнути у 2022 році, то втрати України та Європи в цілому були би вже в рази меншими.
Сьогодні не можна повторити цих помилок.
Я також не сказав би, що Сполучені Штати виступали проти підтримки України – радше я б назвав це спробою, можливо – надмірною, уникнути ескалації і застосування зброї масового ураження на полі бою з боку Росії.
Сьогодні ми знаємо, що такий підхід мав свої наслідки у вигляді втрати шансу на відновлення українських територій, але водночас гарантував, що війна в критичний момент не переросла в ядерну ескалацію.
А такий сценарій не був виключений.
Я й надалі підтримую добрі стосунки з радником президента Байдена Джеком Салліваном.
І ми обоє переконані, що ще настане час, щоб розповісти ці історії.
Наслідки падіння ракети у Польщі.
Перше, що варто сказати щодо інциденту у Пшеводуві – відповідальність за кожну смертельну жертву в цій війні несе Росія.
Зокрема, саме Російська Федерація несе відповідальність за загибель двох громадян Польщі внаслідок удару ракети, якою українці намагалися захиститися від російської агресії.
Цей трагічний інцидент не повинен впливати на позицію Польщі та на ставлення Польщі до підтримки України.
Я вважаю, що на сьогодні дискусія про цю подію втратила свою радикальність.
Але у зв'язку з тим, що дані вже давно доступні і підтверджені, було б добре, щоб ці дані були відображені в офіційній позиції України, яка б підтвердила ці дані і поставила крапку в цьому питанні.
Як приватна особа, можу сказати, що серед моїх знайомих і друзів з українського боку я неодноразово зустрічався з визнанням фактичного стану речей, що це українська ракета.
Однак це були приватні розмови, і вони не знаходять сьогодні відображення в офіційній позиції української держави.
Гібридні атаки РФ.
Від початку війни ми відчували дуже значні зусилля Російської Федерації, спрямовані на дестабілізацію польського суспільства, зокрема з використанням інструментів інформаційної війни та інфосфери.
Російські зусилля були спрямовані на нагнітання атмосфери, провокації, особливо в періоди виборів, а також у підігріванні антиукраїнських настроїв.
Зокрема, під час блокування українсько-польського кордону Росія, безумовно, була присутня в публічному просторі і намагалася накалити атмосферу, вбивши клин між поляками та українцями.
На щастя, польські служби знайшли способи унеможливити нагнітання таких наративів.
Наприклад, були блоковані інспіровані й навіть оплачені РФ акції, спрямовані не тільки на диверсії, які ми спостерігаємо сьогодні, а й на політичну антиукраїнську пропаганду.
Попри це, їхня інтенсивність була дуже високою.
І, звичайно, не все вдалося заблокувати.
На жаль, найбільшим непорозумінням і відсутністю консенсусу між українцями та поляками ми завдячуємо самі собі.
Відносини з Україною після президентських виборів.
Чи можна після президентських виборів у Польщі сказати, що рівень відносин між Україною і Польщею вже змінився на гірше?.
Я думаю, що польсько-українське партнерство є потребою для обох наших держав.
Незалежно від політичних наративів, остаточний стратегічний баланс свідчить на користь співпраці – доти, доки Україна буде готова боротися за свою незалежність і європейську приналежність.
Це розуміння сильніше за каденцію того чи іншого уряду, тієї чи іншої влади – нехай навіть під час останньої виборчої кампанії почало здаватися, що наші відносини приречені на погіршення.
Інтереси Польщі та України мають зосередитися на тих проєктах, які можуть принести майбутнє обом народам.
Зокрема – на ринку озброєнь, у галузі технологій подвійного призначення тощо.
Церемонія нагородження Яцека Севери президентом Анджеєм Дудою.
Варшава, 3 лютого 2025 року.
Варто, щоб обидва народи усвідомили, що в наших спільних інтересах – купувати не тільки західні дрони за західні гроші, а використовувати західні гроші для впровадження української технології у виробництво на території Європейського Союзу, зокрема Польщі.
Тим самим – вже зараз вносячи свій вклад у європейську інтеграцію в Україні.
Готовність Польщі до війни.
Польща готувалася до агресії Російської Федерації від самого початку війни.
Всі закупівлі озброєння, витрати коштів на рівні майже 5% від ВВП на оборону були спрямовані саме на це.
Звичайно, Польща не має такої ефективності у знищенні безпілотних літальних апаратів, як українська сторона, оскільки Україна перебуває у стані війни із закритим повітряним простором, а Польща – ні.
Крім того, Україна розробила надзвичайно унікальні технології протидії безпілотникам.
Варто також згадати, що Збройні Сили України використовують зенітне озброєння, передане в попередні роки, яке могло б збивати дрони та ракети над територією Польщі.
Про це також слід пам’ятати.
Проте сьогодні саме Україна створила технології, які є значно ефективнішими з тактичної та економічної точки зору, ніж західні взірці.
Цінність, яку Україна внесе в рамках своєї інтелектуальної власності до бойових можливостей Північноатлантичного альянсу, є одним з найважливіших інструментів, які вона може використовувати на цьому шляху до Альянсу.
Польські війська в Україні.
Нагадаю, що на території України в перші місяці війни вже перебували польські поліцейські.
Зокрема, польський контингент чисельністю близько 100 осіб відповідав за розмінування звільнених територій під Києвом, а також виконував багато інших службових обов’язків, пов’язаних із забезпеченням безпеки після відведення російських військ.
З цієї причини варто зазначити, що "коаліція рішучих" і участь польських військовослужбовців у ній не є політичною проблемою.
Це означає, що, плануючи таку операцію, Польща повинна насамперед забезпечити належну оборону головного напрямку наступу на захід, так званих Брестських воріт, а для цього необхідні військові сили, які будуть тренуватися і підтримуватися в бойовій готовності на головному напрямку зусиль, якщо така агресія проти ЄС буде запланована Російською Федерацією.
Реалістичність нападу РФ на Польщу.
4 грудня 2023 року я був одним із перших представників адміністрації в Європі, який ризикнув стверджувати, що країни східного флангу повинні думати про конфлікт з РФ в перспективі найближчих трьох років.
І з того часу, якщо щось і вплинуло на зміну цієї позиції, то це, щонайбільше, героїзм українських солдатів, які продовжують стримувати Росію на фронті.
На жаль, оцінка прем’єр-міністра Туска про те, що напад Російської Федерації можливий після 2027 року, є слушною – ризик такого необачного рішення з боку Росії справді існує.
Звичайно, сьогодні Росія не має можливості відкрити новий фронт конвенційними засобами.
Такі дії означали би для неї військову поразку.
Можливість наземної інвазії Російської Федерації через Брестські ворота сьогодні є малообґрунтованою – для цього потрібні бронетанкові війська в кількості, якої Росія сьогодні не має.
Інша річ – гібридні провокації на Сувальському перешийку, атаки з використанням дронів чи навіть артилерійський (мінометний) обстріл з території Білорусі.
Це сценарії, яких не можна виключати.
Також є ризик повітряних ударів РФ по території країн НАТО, зокрема по стратегічних цілях, або вчинення актів агресії за допомогою повітряних суден.
Все це не тільки не може бути виключено, а й здається дуже реальним напрямком ескалації.
Єдиним способом її уникнення є створення відповідних оборонних можливостей з боку країн східного флангу НАТО та всього Європейського Союзу.
Адже війна в сучасному технологічному світі буде стосуватися не лише лінії фронту.
І тут потрібно зрозуміти, що ризики, які створила сучасна технологічна війна, призводять до того, що спокій і розважливість, з якими західні країни роблять свої прогнози, часто не відповідають реальним ризикам.
Спілкувався Юрій Панченко,.
редактор "Європейської правди".

